15 лютого 2024 рокуСправа №160/28264/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сидоренко Д.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 31.10.2023 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України по ухиленню від розгляду рапорту щодо звільнення в зв'язку з необхідністю догляду за інвалідом другої групи;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.г ч.2 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю Міністерства оборони України щодо розглядом рапорту позивача про звільнення з військової служби.
Ухвалою суду від 03.11.2023 року відкрито провадження у справі та зазначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
17.11.2023 року від Міністерства оборони України надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що 06.11.2023 Управлінням по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації за вих. №426/944 було надано відповідь, що звернення гр. ОСОБА_1 направлено для опрацювання та надання відповіді до Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України. В подальшому 21.09.2023 за вих.№З-67328 начальником Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України звернення гр. ОСОБА_1 було направлено засобами СЕДО генерал-майору ОСОБА_2 (командування Сухопутних військ Збройних Сил України) з резолюцією: «…Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» надсилається для опрацювання та надання відповіді заявнику…». В наступному, 14.11.2023 військовою частиною НОМЕР_2 було надано відповідь ОСОБА_1 , що його рапорт з документами передано в підрозділ, у якому останній проходить службу, для оформлення звільнення у встановленому законом порядку.
Ухвалою суду від 31.01.2024 року залучено до участі у адміністративній справі №160/28264/23 другого відповідача - Військову частину НОМЕР_2 та витребувано у Військової частини НОМЕР_2 відомості щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 , який згідно листа В/ч НОМЕР_2 від 14.11.2023 передано в підрозділ у якому останній проходить службу, для оформлення звільнення у встановленому законом порядку.
06.02.2024р. від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правової позиції зазначає, що позивач направив рапорт на Міністерство оборони України, а не звернувся по команді як це передбачено законодавством. Також відповідач зазначає, що позивач вказує про те, що його батько інвалід 2 групи, проте просить звільнити його з військової служби 7на підставі п. «г» ч.2 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Станом на 15.02.2024 року відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходила.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Військовослужбовець ОСОБА_1 звернувся з рапортом до Міністерства оборони України з проханням звільнити його з військової служби на підставі сімейних обставин, а саме у зв'язку із встановлення його батьку ОСОБА_3 інвалідності другої групи.
До рапорту подані додатки, а саме: нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; оригінал документа (довідка) про інвалідність ОСОБА_3 ; нотаріально посвідчена копія паспорту та коду ОСОБА_1 ; нотаріально посвідчена копія паспорту та коду ОСОБА_3 ; нотаріальна посвідчена довідка МСЕК ОСОБА_3 .
08.11.2023 Управлінням по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації листом за вих. №426/944 звернення ОСОБА_1 направлено для опрацювання та надання відповіді до Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України.
21.09.2023 за вих.№З-67328 начальником Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України звернення гр. ОСОБА_1 було направлено засобами СЕДО генерал-майору ОСОБА_2 (командування Сухопутних військ Збройних Сил України) з резолюцією: «…Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» надсилається для опрацювання та надання відповіді заявнику…».
Листом вих.№2083/529 від 02.11.2023р. Військова частина НОМЕР_2 повідомила адвокату ОСОБА_4 , у відповідь на звернення щодо звільнення солдата ОСОБА_1 , про те, що для розгляду питання про звільнення з військової служби, солдату ОСОБА_1 необхідно подати встановленим порядком рапорт та документи, що підтверджують підстави звільнення з військової служби.
В подальшому, листом вих.№12075 від 14.11.2023р. Військовою частиною НОМЕР_2 повідомлено позивача про те, що командуванням Військової частини НОМЕР_2 уважно розглянуто звернення позивача та копії рапорту та документів передані в підрозділ для оформлення звільнення у встановленому Законом України порядку.
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №347 від 26.11.2023, солдата ОСОБА_1 , стрільця - помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що самовільно залишив частину з 26 листопада 2023 року. З 26.11.2023 зняти з усіх видів забезпечення.
Вважаючи бездіяльність Міністерства оборони України протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Позивачем у позові зазначалося, та не заперечувалося відповідачами, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 .
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини - у зв'язку з наявністю у батька інвалідності II групи.
Підпунктом "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до ч.2 п.225 розд. XII «Звільнення з військової служби» Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут), із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
З аналізу наведених норм слідує, що розгляд рапорту позивача та його звільнення з військової служби не входить до компетенції Міністерства оборони України, внаслідок чого позовні вимоги спрямовані до Міністерства оборони України є безпідставними та задоволенню не підлягають.
За загальним правилом за кожним зверненням уповноваженою особою має бути прийняте одне із рішень, або про задоволення порушеного у зверненні питання, бо про відмову у задоволенні порушеного питання.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як зазначалось вище, листом вих.№12075 від 14.11.2023р. Військова частина НОМЕР_2 повідомляла позивача про передачу поданого рапорту в підрозділ для оформлення звільнення у встановленому Законом України порядку.
Разом з тим, на час розгляду справи, жодних відомостей щодо вирішення поданого позивачем рапорту про звільнення, Військовою частиною НОМЕР_2 до суду не надано, а тому належним способом захисту порушеного права буде саме визнання протиправною бездіяльності Військова частина НОМЕР_2 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби через сімейні обставини.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Враховуючи наведене, суд вважає необхідним зобов'язати Військову частина НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби через сімейні обставини.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову .
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про звільнення з військової служби через сімейні обставини.
Зобов'язати Військову частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про звільнення з військової служби через сімейні обставини.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко