Єдиний унікальний № 333/422/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/131/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 183 КПК України
5 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2024 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ (Кам'янське) Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст.146, ч. 4 ст. 187 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 березня 2024 року включно -,
Старший слідчий СВ відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
За матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст.146, ч. 4 ст. 187 КК України, за наступних обставин.
У червні 2022 року ОСОБА_7 , як «кримінальний авторитет», тобто суб'єкт застосування підвищеного злочинного впливу, від свого знайомого ОСОБА_10 отримав інформацію щодо можливої причетності ОСОБА_11 до незаконного збуту наркотичних засобів. ОСОБА_10 в свою чергу повинен був забрати грошові кошти у потерпілого та передати ОСОБА_7 .
З метою подальшого контролю та отримання частини доходів, за безперешкодну від злочинного світу торгівлю наркотичними засобами, ОСОБА_7 , маючи прямий умисел на вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами (вимагання), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 з погрозою насильства над потерпілим висловили вимогу до ОСОБА_11 щодо оплати 30 000,00 грн. за здійснення незаконної діяльності щодо розповсюдження наркотичних засобів, якої у дійсності не існувало.
Однак, у період часу з 25 липня 2022 року по 2 жовтня 2023 року, по відношенню до ОСОБА_7 за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, внаслідок чого останній перебував в слідчому ізоляторі, та не довів свій злочинний умисел до кінця, з причин які не від його волі.
Після звільнення з слідчого ізолятору, ОСОБА_7 , вирішив довести свій злочинний умисел, направлений на вимагання, внаслідок чого 7 грудня 2023 року приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_10 , маючи прямий умисел на вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , в умовах воєнного стану, при встановленні місця знаходження потерпілого ОСОБА_11 , який перебував поблизу будинку № 49 по вул. Жуковського у м. Запоріжжі, з погрозою насильства над потерпілим, яка виразилась в демонстрації та погрози застосування предмета схожого на ніж, висловив вимогу передачі їм грошової суми в розмірі 30 000,00 грн. до 07.01.2024 року, за здійснення незаконної діяльності щодо розповсюдження наркотичних засобів потерпілим ОСОБА_11 , якої у дійсності не існувало.
12 січня 2024 року у зв'язку з невиконанням потерпілим ОСОБА_11 вимог ОСОБА_7 щодо передачі йому грошових коштів в сумі 30 000,00 грн., останній для досягнення злочинної мети, а саме вимагання грошових коштів з потерпілого ОСОБА_11 , від ОСОБА_10 , отримав інформацію щодо місця перебування потерпілого, який знаходився біля магазину «Онова» по вул. Поштова в м. Запоріжжі, попередньо взявши з собою ОСОБА_12 .
Так, 12 січня 2024 року приблизно о 13 год. 30 хв., ОСОБА_7 , маючи прямий умисел на вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою групою осіб, без розподілу ролей, спільно з раніше знайомим ОСОБА_10 та ОСОБА_13 в умовах воєнного стану, підійшли до потерпілого ОСОБА_11 поблизу будинку АДРЕСА_2 , з погрозою насильства над потерпілим та з метою здійснення морального та психологічного тиску на потерпілого, ОСОБА_7 , погрожуючи потерпілому застосуванням предмету схожого на ніж, примусив ОСОБА_11 йти з ними до безлюдного місця, розташованого в парку «Дубовий гай» по вул. Глісерній, у м. Запоріжжі, потерпілий ОСОБА_11 , усвідомлюючи чисельну перевагу та реальність погроз своєму життю та здоров'ю підкорився незаконним вимогам ОСОБА_7 та інших співучасників злочину, під час слідування до вищевказаного місця ОСОБА_7 висловлював погрози фізичної розправи над потерпілим, якщо ОСОБА_11 не передасть грошові кошти в сумі 30 000,00 грн. найближчим часом.
Таким чином ОСОБА_7 підозрюється у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Крім того, 12 січня 2024 року приблизно о 13 год. 30 хв., ОСОБА_7 , маючи прямий умисел направлений на викрадення людини, діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_13 , діючи з корисливих мотивів, поблизу будинку № 41 по вул. Поштовій у м. Запоріжжі підійшли до потерпілого ОСОБА_11 та з погрозою насильства над потерпілим, здійснили моральний та психологічний тиск на останнього, під час чого ОСОБА_7 , погрожуючи потерпілому застосуванням предмету схожого на ніж, силоміць, проти його волі, примусили ОСОБА_11 , йти з ними до безлюдного місця, розташованого в парку «Дубовий гай» розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 1.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у викраденні людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
Продовжуючи свій злочинний умисел, 12 січня 2024 року приблизно о 13 год. 40 хв. ОСОБА_7 , маючи прямий умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою групою осіб, без розподілу ролей, спільно з раніше знайомим ОСОБА_13 , умовах воєнного стану, перебуваючи в покинутій будівлі парку «Дубовий гай», по вул. Глісерна,11, у м. Запоріжжі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, застосовуючи насилля небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось у демонстрації ножа та нанесенні чисельних ударів металевим предметом в область тулуба потерпілого ОСОБА_11 , напали на останнього та заволоділи грошовими коштами в сумі 3 800,00 грн., мобільним телефоном, часами, внаслідок чого спричинив матеріальну шкоду на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
2 січня 2024 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082040000009 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України (а.с. 9-11).
12 січня 2024 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.с. 29-30).
13 січня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України (а.с. 71-76).
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, доведеність існування ризиків, зазначених в клопотанні слідчого та неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в період воєнного стану в Україні зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , допитати у судовому засіданні у якості свідків: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_11 .
В обґрунтування своєї скарги вказує, що згідно долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення мали місце події на території Шевченківського та Олександрівського районів м. Запоріжжя, і на території Комунарського району м. Запоріжжя жодних подій не відбувалось.
Вважає, що розгляд кримінального провадження повинен проходити в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя.
Крім того зазначає, що слідчий встановивши 2 січня 2024 року (допит потерпілого від 2 січня 2024 року), що місце вчинення злочину не знаходиться під його юрисдикцією повинен був до 7 січня 2024 року письмово повідомити про це прокурора.
Також вказує, що прокурор, який не пізніше 3 січня 2024 року (ч. 6 ст. 214 КПК України) самостійно визначивши обставини, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом 10 днів з дня встановлення таких обставин, постанову про визначення підслідності не прийняв.
Зауважує, що підслідність визначена з порушенням вимог закону, а тому й розгляд заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя порушує визначені законом правила підсудності.
Крім того вказує, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_7 це виключно провокація і фальсифікація доказів стороною обвинувачення внаслідок тривалого конфлікту між ним та працівниками УСБУ в Запорізькій області.
Зазначає, що ОСОБА_7 інкримінуються вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України відносно потерпілого ОСОБА_11 , при цьому потерпілим 2 січня 2024 року подано заяву про кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України слідчому СВ ВП №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_16 2 січня 2024 року потерпілий ОСОБА_11 допитаний в якості свідка слідчим ОСОБА_16 , яка в той же день двічі встановлювала його особу, а 12 січня 2024 року потерпілий ОСОБА_11 додатково був допитаний слідчим ОСОБА_9 , яка також встановлювала його особу. 13 січня 2024 року з потерпілим ОСОБА_11 слідчим ОСОБА_17 проведена слідча дія щодо впізнання за фотознімками, яка також встановлювала особу потерпілого.
Зауважує, що стороною обвинувачення в особі прокурорів Шевченківської окружної прокуратури як процесуальними керівниками у кримінальному провадженні особа потерпілого ОСОБА_11 також встановлена і ніяких сумнівів не викликала, разом з тим, потерпілий ОСОБА_11 перебуває у розшуку відповідно до ухвал Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2022 року та від 23 листопада 2022 року, при цьому у розшукових обліках МВС України, інформація до яких повинні надсилати місцеві органи поліції, відомості про оголошення ОСОБА_11 у розшук двічі з 2022 року відсутні.
Крім того вказує, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України, які інкримінуються ОСОБА_7 це злочини проти особи, а тому наявність потерпілого привалюється і це у будь-якому разі реальна фізична особа, а не фантом та сторона обвинувачення повинна довести слідчому судді, що потерпілий взагалі існує.
Зауважує, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 ґрунтується саме на показах потерпілого, бо це злочин саме проти нього, тобто без показів потерпілого, які у цьому випадку обов'язково повинен безпосередньо сприйняти слідчий суддя, неможливо встановити обґрунтованість повідомлення про підозру.
Вказує, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ухилення ОСОБА_7 від слідства та суду на думку слідчого та прокурора обґрунтовується тим, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності, а тому усвідомлюючи тяжкість злочину та покарання ОСОБА_7 буде переховуватися і взагалі стане на бік ворога, проте, зазначений ризик спростовується матеріалами долученими до клопотання, оскільки щодо стане на бік ворога, на думку сторони захисту це точно абсурд, щодо тяжкості злочину і покарання, то ОСОБА_7 на це час інкримінуються стільки особливо тяжких злочинів, однак він після зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт в березні 2022 року, а в подальшому після внесення застави з 2 листопада 2023 року вже під час війни не втік і не намагався, та й на бік ворога не пристав, то і в цьому випадку йому просто не має сенсу ухилятися та жодних неявок за викликами судів та слідчих або інших порушень запобіжного заходу чи покладених на ОСОБА_7 судом обов'язків він не допускав.
Зазначає, що ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України спростовується тим, що ОСОБА_7 затримано на місці одразу після подій, які йому інкримінуються, о 13 год. 50 хв. 12 січня 2024 року в нього не було ані мобільного телефону, ані годинників, ані грошей потерпілого та вже після його затримання проводився огляд місця події, де вилучались речі та грошові кошти, а тому немає підстав вважати, що ОСОБА_7 взагалі відомо про існування та місцезнаходження зазначених речей, а тому він у будь-якому разі не зможе їх знищити, сховати, спотворити тощо.
Крім того вказує, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України на думку слідчого обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 відомі анкетні дані свідків та потерпілого, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення, разом з тим, зазначений ризик умисно штучно створив орган досудового розслідування повідомивши всім учасникам кримінального правопорушення анкетні дані потерпілого і свідків, тим більш свідки про ОСОБА_7 фактично нічого не говорять, а такий потерпілий якого на думку захисту переховують від правосуддя та кримінальної відповідальності сторона обвинувачення свідчить тим більше про те, що ОСОБА_7 знаючи все це буде обходити потерпілого або доставить його нарешті до ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Зауважує, що відносно ОСОБА_7 на цей час з 2015 року перебуває у трьох судах сім кримінальних проваджень, в усіх є потерпілі та свідки і за 9 років жоден з них про незаконний тиск з боку ОСОБА_7 не повідомляв, що також спростовує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того вказує, що ризик, передбачений п. 4 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню взагалі не конкретизований, а посилання на особу підвищеного злочинного впливу, кримінального авторитету без вироку суду, який визнав його винним за ст. 255-1 КК України, та ще й відносно раніше не судимої особи, це просто вигадка сторони обвинувачення.
Зазначає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України спростовується тим, що ОСОБА_7 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, останній раз звільнився 14 лютого 2014 року по відбуттю строку покарання і після цього жодного вироку, який набрав законної сили.
Також вказує, що в інших кримінальних провадженнях ОСОБА_7 неодноразово обирались альтернативні запобіжні заходи в тому числі домашній арешт та застава, які він жодного разу не порушував, до слідчого, прокурора, суду за викликами з'являвся, покладені на нього обов'язки сумлінно виконував.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу, просив допитати потерпілого, оскільки останнього ніхто не бачив. Крім того, вказав про порушення підслідності цього кримінального провадження та зазначив, що ризики відсутні, потерпілий в розшуку та підозрюваний ОСОБА_7 його не бачив.
Підозрюваний ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав думку свого захисника без доповнень.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в задоволенні клопотання захисника щодо виклику потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника, прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином досліджені клопотання слідчого та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які пов'язують можливість застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявна обґрунтована підозра, існує, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, а також встановлена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З наданих суду матеріалів вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України.
Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки було дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Викладені в клопотанні слідчого обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст.146, ч. 4 ст. 187 КК України підтверджуються наступними доказами.
Так, із протоколу допиту потерпілого ОСОБА_11 від 2 січня 2024 року вбачається, що відносно нього на протязі певного періоду з боку ОСОБА_7 було висловлено погрози з вимогою надання останньому грошових коштів за збут наркотиків. Крім того, 7 грудня 2023 року після того, як він відмовився платити гроші ОСОБА_7 , останній почав нервувати та кричати нецензурною лайкою, далі дістав з кишені куртки предмет, схожий на ніж та сказав йому виходити на вулицю, коли він вийшов з будинку, ОСОБА_7 йшов позаду, далі сказав йому зупинитися, після чого до його спіни ОСОБА_7 підставив два ножі та сказав спокійно йти до машини, якщо він не буде робити те, що ОСОБА_7 каже, то цими ножами проб'є потерпілому ногу. Усвідомлюючи, що ОСОБА_7 може нанести йому тілесні ушкодження був вимушений йти до автомобіля та сідати в неї. Після цього, ОСОБА_7 повідомив йому про те, що він повинен віддати йому грошові кошти в сумі 30000 грн. (а.с. 16-17).
Із протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_11 від 12 січня 2024 року випливає, що 12 січня 2024 року коли він знаходився в ігровому залі до нього прийшов ОСОБА_18 та повідомив, що його розшукує ОСОБА_7 . Приблизно через 15-20 хв. до ігрової зали приїхав ОСОБА_7 разом з невідомим йому чоловіком. Після чого, ОСОБА_7 підійшов до нього з правої сторони, взяв його під руку та витягнув його на вулицю. ОСОБА_7 потягнув потерпілого ліворуч, повз автомийки в бік парку «Дубовий гай» та у цей час дістав з правого карману куртки ніж, щоб потерпілий його побачив та напевно злякався, і сховав його назад, після чого погрожував цим ножем, що вставить потерпілому його в ногу. Також, коли потерпілий та ОСОБА_7 йшли, у останнього з куртки випадала металева дубинка, ОСОБА_7 наніс один удар кулаком правої руки потерпілому в область грудей. Під час того, як вони йшли, ОСОБА_7 висловлював на адресу потерпілого погрози. Після того, як вони прийшли до покинутою будівлі ОСОБА_7 наніс потерпілому удар металевою дубинкою по спині, після чого його затягнули до будівлі та ОСОБА_7 наніс йому приблизно ще 3 удари, а потім наніс ще удари та потерпілий віддав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі майже 3800 грн. та останній забрав у потерпілого навушники, годинник та телефон (а.с. 18-19).
Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 січня 2024 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_7 , як особу, який тривалий час вимагав від нього грошові кошти з погрозою вбивства та наніс йому тілесні ушкодження (а.с. 26-28).
Крім того, ОСОБА_7 було затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України (якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин) (а.с. 29-30).
Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 січня 2024 року випливає, що свідок ОСОБА_19 впізнала ОСОБА_7 , як чоловіка, який погрожував ОСОБА_20 (а.с. 56-57).
Вищевказані докази можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень
Стороною захисту не наведено обставин, які б свідчили про очевидну недопустимість поданих стороною обвинувачення доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи слідчого в цій частині є обґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Отже, ризик полягає не в настанні певних негативних для кримінального провадження обставин, а в можливості підозрюваного чи обвинуваченого вчинити спроби на досягнення такого результату. Тому суд має оцінювати існування такої можливості саме на теоретичному рівні відповідно до наявних в провадженні відомостей, передбачених в статті 178 КПК України.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України вказані кримінальні правопорушення є нетяжкими та особливо тяжкими злочинами, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, з конфіскацією майна, у зв'язку із чим, враховуючи суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
З приводу наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то колегія суддів також погоджується з висновками слідчого судді щодо його існування, адже як вбачається із наявних матеріалів кримінального провадження на даний час невідоме місце знаходження мобільного телефону та годинника, які належать потерпілому ОСОБА_11 та є предметом одного із злочину, який інкримінується ОСОБА_7 , у зв'язку із чим підозрюваний перебуваючи на волі може знищити, сховати або спотворити вказані речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Крім того, як випливає із показань потерпілого ОСОБА_11 до нього також застосовувався предмет схожий на ніж. Разом з тим, із доданих матеріалів кримінального провадження відомості про виявлення вказаного предмету відсутні.
Вказані обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи ризик впливу на потерпілого та свідків, суд бере до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Крім того, в контексті ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, серед іншого, колегія суддів також відзначає факт того, що підозрюваний та потерпілий знайомі між собою, ОСОБА_7 обізнаний про анкетні дані такого потерпілого та як вбачається із показань останнього щодо нього неодноразово з боку підозрюваного відбувались погрози фізичного характеру та вчинявся психологічний тиск, що свідчить про те, що і на даний час залишається загроза того, що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб як на потерпілого так і на свідків, які вказують на нього як на особу, яка вчинила кримінальні правопорушення, з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень для уникнення кримінальної відповідальності.
Також колегія суддів враховує, що в цьому ж кримінальному провадженні підозру пред'явлено ще двом іншим особам - ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (а.с. 60-62, 66-68), у зв'язку із чим, є всі підстави вважати, що ОСОБА_7 може погоджувати між іншими підозрюваними свою процесуальну поведінку та показання щодо обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких кожного з них підозрюють, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлюється тим, що ОСОБА_7 має кримінальну репутацію, оскільки раніше неодноразово судимий (6 разів), раніше неодноразово звільнявся від відбування покарання з місць позбавлення волі, на цей час в різних судах м. Запоріжжя відносно нього розглядається щонайменше 8 кримінальних проваджень, що в сукупності свідчить про наявність такого ризику як вчинення інших злочинів.
Крім того, на підтвердження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вказує і те, що ОСОБА_7 не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу та враховуючи обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень може вчинити інші корисливі злочини.
Відтак, на думку апеляційного суду, встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовані та підтверджені.
З приводу клопотання сторони захисту щодо виклику до судового засідання апеляційного суду потерпілого, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України, за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Отже, аналіз вказаної норми свідчить про відсутність підстав для виклику потерпілого під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу.
Більш того, сукупність наявних в матеріалах провадження доказів свідчить про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри та формують внутрішнє переконання причетності підозрюваного до вчинення зазначених кримінальних правопорушень.
Отже, колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах провадження докази у своїй сукупності є достатніми для висновку, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст.146, ч. 4 ст. 187 КК України.
Припущення сторони захисту щодо взагалі існування у даному кримінальному провадженні потерпілого ОСОБА_11 не підтверджуються жодними доказами, разом з цим, до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу були додані матеріали кримінального провадження №12024082040000009, які містять протоколи допиту ОСОБА_11 в якості потерпілого, де його особу було встановлено слідчими, які його допитували та протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_11 та в тому числі двох понятих.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав сумніватися щодо допиту органом досудового розслідування саме ОСОБА_11 в якості потерпілого.
Посилання захисника на те, що потерпілий ухвалами Шевченківського районного суду м. Запоріжжя був оголошений у розшук в іншому кримінальному провадженні не свідчать про те, що ОСОБА_11 не міг допитуватися в якості потерпілого та приймати участь в слідчих діях у даному кримінальному провадженні.
Більш того, додані захисником ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя не підтверджують того факту, що саме ОСОБА_11 було двічі оголошено у розшук (а.с. 109-112).
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення територіальної підслідності, то слід вказати на таке.
Відповідно до ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов'язаний протягом п'яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
Отже, із аналізу зазначених положень випливає, що досудове розслідування може проводити орган досудового розслідування, не на території якого було вчинене кримінальне правопорушення до визначення підслідності за іншим органом.
Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024082040000009 випливає, що в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування є відділ поліції №4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (а.с. 9-10).
Крім того, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілим ОСОБА_11 було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до відділу поліції №4 Запорізького ГУНП в Запорізькій області (а.с. 14), що свідчить про правомірність початку досудового розслідування саме цим органом досудового розслідування.
Більш того, в наданих додатках до клопотання містяться постанова про здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні відповідній слідчій групі, до якої входять слідчі СВ відділу поліції №4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області (а.с. 15) та постанова прокурора про об'єднання матеріалів досудового розслідування та доручення проведення досудового розслідування старшому слідчому відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 (а.с. 12).
Отже, враховуючи викладене, на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження, колегія суддів не вбачає підстав вважати про порушення правила визначення територіальної підслідності.
Крім того, відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а отже клопотання про застосування арешту майна подається до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відтак, враховуючи той факт, що органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є відділ поліції №4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, що відноситься до територіальної юрисдикції Комунарського районного суду м. Запоріжжя, посилання сторони захисту на порушення з боку слідчого судді територіальної підсудності також слід визначити необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2024 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст.146, ч. 4 ст. 187 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 березня 2024 року включно, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 333/422/24