Єдиний унікальний № 334/1510/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/440/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України
7 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_7 (з урахуванням змін) на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2023 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Запоріжжя, громадянка України, яка має середню освіту, не працює, не заміжня, неповнолітніх дітей на утриманні не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима 11 вересня 2019 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень,
визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та їй призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України, призначене вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2019 року покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, виконувати самостійно.
Запобіжний захід по кримінальному провадженню не обирався.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_8 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за наступних обставин.
10 січня 2020 року, об 11.36 годині, ОСОБА_8 , знаходячись в приміщенні магазину ТОВ «ТРАШ № 12», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, буд. 14, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за її протиправними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяла з торгівельної полиці, продовольчі товари, а саме: масло ТМ Фермерське в кількості 1 одиниці, вартістю 35 гривень 20 копійок; горілку ТМ Nemiroff Преміум в кількості 1 одиниці, вартістю 119 гривень 20 копійок; скумбрію х/к б/г в/у у кількості 1,033 кг, вартістю 103 гривні 20 копійок за 1 кілограм, на загальну суму 106 гривень 60 копійок.
Після чого, ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, поклала вищевказаний товар у корзину для продуктів та направилась через касову зону до виходу вказаного магазину, через який залишила місце вчиненого кримінального правопорушення, не розрахувавшись за товар та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила матеріальний збиток ТОВ «ТРАШ» на суму 261 гривня.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_8 та кваліфікацію судом її дій, вважав, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м'якості.
Просив вирок у частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2019 року, призначити остаточне покарання у виді 1 року обмеження волі та штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.
6 лютого 2024 року від прокурора на адресу апеляційного суду надійшли зміни до апеляційної скарги, в яких він зазначив, що у відповідності до вимог ст. 80 КК України на теперішній час закінчились строки давності виконання вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2019 року.
Просить вирок у частині призначеного покарання змінити, виключити з вироку посилання на застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України при призначенні покарання, вважати ОСОБА_8 засудженою за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
До судового засідання апеляційного суду, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду апеляційної скарги прокурора шляхом надсилання судової повістки за місцем проживання (яка з урахуванням змін не погіршує становище обвинуваченої), ОСОБА_8 не з'явилась, поважні причини неявки апеляційному суду не повідомила, із заявою про відкладення розгляду апеляційної скарги на адресу апеляційного суду не звернулась, у зв'язку із чим, враховуючи приписи ч. 4 ст. 405 КПК України, її неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги прокурора по суті.
Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора з урахуванням змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора (з урахуванням змін) підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 185 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі, обвинуваченої ОСОБА_8 у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі з урахуванням змін до неї, прокурором не оскаржується призначене судом першої інстанції обвинуваченій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Перевіряючи вирок суду в межах апеляційної скарги прокурора (з урахуванням змін, які були підтримані прокурором у судовому засіданні) про відсутність підстав для застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки у відповідності до вимог ст. 80 КК України на теперішній час закінчились строки давності виконання вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінальне правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що попереднім вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2019 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.
Відповідно до ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
По даному кримінальному провадженню ОСОБА_8 10 січня 2020 року вчинила нове кримінальне правопорушення, тобто перебіг давності перервався та почав заново обчислюватись з цього дня.
Таким чином, строки виконання вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2019 року сплинули 10 січня 2022 року.
Оскільки дані щодо ухилення ОСОБА_8 від відбування покарання у виді штрафу відсутні, то давність виконання вироку не зупинялась, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 90 КК України, судимість є погашеною по закінченню строків давності виконання вироку.
З огляду на наведене суд першої інстанції, без врахування вказаних обставин та вимог статей 80, 90 КК України, безпідставно призначив ОСОБА_8 остаточне покарання із самостійним виконанням попереднього вироку, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора (з урахуванням змін) та вважає, що призначення ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року обмеження волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_7 (з урахуванням змін) задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, в частині призначеного покарання змінити.
Призначити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 334/1510/20