13 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 607/9021/22
провадження № 61-1404ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Міністерства фінансів України про стягнення моральної шкоди, 3% річних та інфляційних втрат, що пов'язано з простроченням виконання грошового зобов'язання,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, ГУ Державної казначейської служби в Тернопільській області, ГУ Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Міністерства фінансів України про стягнення компенсації моральної шкоди, 3 % річних та інфляційних втрат.
Мотивуючи тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 607/19538/21, яке набрало законної сили 18 квітня 2022 року, з Державної казначейської служби України на його користь стягнуто 295 000 грн компенсації за моральну шкоду, спричинену незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
20 травня 2022 року видано виконавчий лист, який 30 травня 2022 року позивачем подано до ГУ Казначейської служби України в м. Тернопіль разом із заявою про стягнення коштів з державного бюджету.
Однак, на час звернення з позовом до суду, судове рішення у справі № 607/19538/21 не виконане, кошти позивачу у порядку безспірного списання з державного бюджету не перераховані.
У зв'язку із тривалим невиконанням остаточного рішення суду з вини посадових осіб Державної казначейської служби України, за дії яких держава несе відповідальність, позивач зазнав душевних страждань.
Тому позивач просив суд стягнути на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн, а також на підставі частини другої статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, починаючи з 19 квітня 2022 року і до моменту виконання судового рішення.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції від 20 квітня 2023 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат й ухвалено, в цій частині, нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 24 971,38 грн та 3 % річних у розмірі 11 007,95 грн.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовлено.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації моральної шкоди залишено без змін.
У січні 2024 року Державна казначейська служба України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргу, в якій просить зазначене судове рішення скасувати.
Касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки викладаючи вимогу про скасування постанови Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року, заявник не зазначає яке рішення просить ухвалити за результатами розгляду його касаційної скарги, що не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розміру.
У касаційній скарзі міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан, Державна казначейська служба України потребує звільнення від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, провадження № 11-336апп20, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Предметом позову у даній справі є стягнення моральної шкоди, 3% річних та інфляційних втрат, що пов'язано з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд урахував, що заявник не обґрунтував наявності підстав для такого звільнення та не надав належних доказів на підтвердження неможливості його сплати, тому не вбачає підстав для його задоволення.
При цьому, обставина, наведена заявником, а саме введення на території Держави правового режиму воєнного стану, не може вважатися достатньою для відстрочення сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 481 грн.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви майнового характеру (відшкодування моральної шкоди, 3% річних та інфляційних втрат), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у розмірі оспорюваної суми, таким чином 1 984 грн 80 коп. (992,40*200%).
Ураховуючи характер спору заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги у розмірі 1 984 грн 80 коп.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату.
У зв'язку із наведеним, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із обов'язковим зазначенням у ній чітко викладених вимог касаційної скарги, які узгоджуються із повноваженнями суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України та документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення заявника від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян