Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5070/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківського обласного центру зайнятості, місто Харків, в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості, місто Харків,
до ОСОБА_1 , місто Харків,
простягнення коштів, -
Позивач, Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення суми коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю у розмірі 7 546,38 грн.
1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
21 грудня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/5070/23. Розгляд справи № 922/5070/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 0600239857873, ухвала суду від 21 грудня 2023 року є повернутою за датою 30.12.2023 з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 21 грудня 2023 року, а саме до 15.01.2024 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
2. ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Як зазначено у позовній заяві, 07 липня 2020 року відповідач звернувся до Харківського міського центру зайнятості (правонаступник - Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості) із заявою про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, у зв'язку із зупиненням діяльності з 09 квітня 2020 року відповідно до статті 47-1 Закону України «Закон України «Про зайнятість населення» та Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На підставі поданої відповідачем заяви та доданих до неї документів, Харківським обласним центром зайнятості 10 липня 2020 року прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину (наказ від 10.07.2020 № 1314). Відповідно до п. 15 Порядку та наданих відповідачем відомостей від 07.07.2020 року за період з 09.04.2020 по 30.06.2020 на рахунок фізичної особи-підприємця (відповідача) платіжним дорученням від 17.08.2020 № 10222 перераховано допомогу по частковому безробіттю в сумі 7 546,38 грн. З метою здійснення перевірки відомостей та документів, поданих відповідачем для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, керуючись п. 21 Порядку, позивачем направлено запит щодо сплати єдиного внеску платниками, які отримали допомогу по частковому безробіттю, на який 10.08.2021 року отримано лист ГУ ДПС у Харківській області № 20024/5/20-40-24-03-07 від 05.08.2021 року. На підставі вищевказаного листа встановлено, що відповідачем на дату звернення до Харківського міського центру зайнятості 07.07.2020 року для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину було надано недостовірні відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: в доданій до заяви довідці про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наданої на підставі звітних відомостей за період з 01.10.2019 по 29.02.2020 року, значиться інформація про сплату ЄСВ в повному обсязі, тоді як відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області за вказаний період ЄСВ на дату звернення (07.07.2020 року) відповідачем не було сплачено ЄСВ в повному обсязі (за січень - лютий 2020 року ЄСВ було сплачено 20.07.2020 року та 14.08.2020 відповідно), про що складений акт № 5602 від 29.09.2021 року. Відповідачем при складанні акту перевірки були надані копії квитанцій про сплату ЄСВ за грудень 2019 року та січень 2020 року, які не спростовують фактів, викладених у акті, та відповідачем не надано доказів сплати ЄСВ в повному обсязі за період з 01.10.2019 року по 29.02.2020 року на дату звернення до центру зайнятості (07.07.2020 року). Від підпису в Акті відповідач відмовилась. Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 47-1 Закону допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою-підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передуються даті зупинення діяльності. Відповідно до абз. 2 п. 21 Порядку, у разі виявлення факту подання фізичною особою-підприємцем, який є застрахованою особою, недостовірних документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, кошти, отримані фізичною особою-підприємцем, який є застрахованою особою, повертаються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в повному обсязі у розмірі виплаченої такій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Враховуючи вищенаведене, внаслідок подання недостовірних відомостей щодо сплати ЄСВ у довідці, доданої до заяви про надання допомоги по частковому безробіттю від 07.07.2020 року, відповідачем незаконно отримано допомогу по частковому безробіттю на період карантину в сумі 7 546,38 грн. На підставі вищевказаний обставин, Харківським міським центром зайнятості прийнято наказ «Про повернення коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю на період карантину ФОП Магоніній В.В.» № 710 від 01.10.2021 року щодо вжиття заходів по поверненню коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю на період карантину відповідачем за період з 09.04.2020 року по 30.06.2020 року в сумі 7 546,38 грн. З метою врегулювання спору в досудовому порядку, відповідачу 04.10.2021 року направлено лист-претензію про повернення коштів (в порядку ст. 222 ГК України) від 04.10.2021 року № ХМЦЗ-02-11368 рекомендованим листом № 6101303979401, який повернувся у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Як стверджує позивач, у зазначений місячний строк та на момент подання позову сума незаконно отриманої допомоги по частковому безробіттю на період карантину відповідачем на рахунок позивача не повернута, чим завдано шкоду Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ
Беручи до уваги правову природу розглядуваних правовідносин, кореспондуючі права та обов'язки їх сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням норм Цивільного кодексу України та законодавства у сфері надання соціальних виплат при частковому безробіттю, зокрема, на період дії карантину.
Так, правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України "Про зайнятість населення". Відповідно до ч. 5 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» виплата працівникам або фізичній особі-підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем або територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину. Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі ФОП, які є застрахованими особами, із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину. Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності. Згідно з ч. 2 ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення", для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подає документи, зокрема: 4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Механізм надання коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначено Порядком надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 22.04.2020 р. Приписами п. 2 Порядку № 306 встановлено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину - кошти, передбачені в бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що надаються міськими, районними і міськрайонними центрами зайнятості та філіями регіональних центрів зайнятості роботодавцям із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва, в тому числі фізичним особам-підприємцям, для виплати допомоги працівникам у разі втрати ними частини заробітної плати, а також фізичним особам-підприємцям, які є застрахованими особами, - у разі втрати ними частини доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності внаслідок карантину. Згідно з п. 15 Порядку № 306, перерахування коштів фізичній особі-підприємцю, який є застрахованою особою, або роботодавцю для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється центром зайнятості щомісяця протягом трьох робочих днів після зарахування відповідних коштів на рахунок центру зайнятості.
Разом з тим, пунктом 23 Порядку передбачено, що Центр зайнятості має право перевіряти відомості, подані роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти перерахування роботодавцю коштів Фонду для виплати працівникам/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину в разі відмови або перешкоджання роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, у проведенні перевірки, виявлення фактів подання Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду. Відповідно до вимог п. 19 Порядку, застрахована особа несе відповідальність за достовірність документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, та цільове використання коштів Фонду відповідно до законодавства.
Отже, статтею 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та Порядком встановлено вичерпний перелік підстав для набуття права на допомогу по частковому безробіттю на період карантину, зокрема, однією з умов отримання такої допомоги є надання довідки про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності. Таким чином, кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину не надаються фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, проте якими не дотримано вимоги статті 47-1 Закону та Порядку.
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 07 липня 2020 року Фізичною особою-підприємцем Магоніною Вікторією Володимирівною подано до Харківського міського центру зайнятості заяву про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Дату зупинення діяльності вказано з 09 квітня 2020 року.
Тобто, враховуючи день зупинення діяльності, ФОП мала надати відомості про фактичну сплату ЄСВ за період з 01.10.2019 по 29.02.2020 року (з урахуванням звільнення від оплати ЄСВ за 03.2020).
Так, до заяви ФОП представлено довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за підписом самого ФОП з якої вбачається, що цей ФОП підтверджує сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2019 року по 29.02.2020 року у повному обсязі. На підставі представлених відомостей, позивачем видано наказ «Про надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» № 1314 від 10.07.2020 року та надано ФОП Магоніній Вікторії Володимирівні допомогу по частковому безробіттю на період карантину. Платіжним дорученням № 10222 від 17 серпня 2020 року підтверджується перерахування ФОП Магоніній Вікторії Володимирівні допомоги по частковому безробіттю на період карантину у розмірі 7 546,38 грн.
Водночас, листом № 20024/5/20-40-24-03-07 від 05.08.2021 року ГУ ДПС у Харківській області надано позивачу відомості щодо сплати єдиного внеску платниками, які отримали допомогу по частковому безробіттю, зокрема ФОП Магоніної Вікторії Володимирівни. З означеного листа вбачається, що оплата ЄСВ за січень 2020 року здійснена 20.07.2020 року, а за лютий 2020 року - 14 серпня 2020 року, тобто вже після подання відповідачем заяви до Харківського міського центру зайнятості про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину. На підставі цього, 29 вересня 2021 року позивачем складно акт перевірки відомостей, поданих відповідачем, зі змісту якого вбачається, що позивачем виявлено порушення, а саме відповідачем надані недостовірні відомості щодо сплати ЄСВ.
Отже, на момент звернення до позивача із заявою про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, відповідач не сплатив ЄСВ за всі 6 (шість) місяців до моменту зупинення діяльності. Невиконання такої вимоги вказує на неможливість отримання допомоги, як то свідчить ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення». Відтак, судом достеменно встановлено, що у відповідача станом на дату звернення із заявою про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину було відсутнє право на отримання відповідної допомоги на підставі ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» з огляду на надання недостовірної інформації щодо сплати ЄСВ.
Згідно з абз. 2 п. 21 Порядку, у разі виявлення факту подання ФОП, який є застрахованою особою, недостовірних документів відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, кошти, отримані ФОП, який є застрахована особою, повертаються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в повному обсязі у розмірі виплаченої такій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини, а також вимоги законодавства, позивачем видано наказ про вжиття заходів з повернення коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю ФОП Магоніній В.В. за період з 09 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року в сумі 7 546,38 грн. 04 жовтня 2021 року позивачем складено відповідачу претензію № ХМЦЗ-02-11368 про повернення в місячний строк виплачений грошових коштів. Станом на момент прийняття рішення суду, в матеріалах справи відсутні докази сплати (повернення) відповідачем грошових коштів у розмірі 7 546,38 грн. на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 7 546,38 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.
4. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ
Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, місто Харків, вулиця Олега Громадського, будинок 1-А; код ЄДРПОУ: 03491277; р/р UA648201720355489001017099650, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) суму коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю, у розмірі 7 546,38 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "15" лютого 2024 р.
Суддя Н.В. Калініченко