465/350/24
3/465/749/24
Іменем України
08.02.2024 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи та посада: заступник директора Львівського центру професійно - технічної освіти Державної служби зайнятості, місце реєстрації: АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 172-7 КУпАП та ч.2 ст.172-7 КУпАП,
ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Львівського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, будучи відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив у встановленому законом випадку та порядку директора Львівського обласного центру зайнятості про наявність у нього реального конфлікту інтересів при підписанні наказу № 166 від 30.08.2022 року «Про преміювання працівників Львівського центру ПТО ДСЗ за серпень 2022 року», згідно якого виплатив собі премію у розмірі 150% - 4400 грн. 19 коп., тобто вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Окрім цього, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Львівського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, будучи відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів при підписанні наказу № 166 від 30.08.2022 року «Про преміювання працівників Львівського центру ПТО ДСЗ за серпень 2022 року», згідно якого виплатив собі премію у розмірі 150% - 4400 грн. 19 коп., тобто вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Львівського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, будучи відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив у встановленому законом випадку та порядку директора Львівського обласного центру зайнятості про наявність у нього реального конфлікту інтересів при підписанні наказу № 277 від 30.11.2022 року «Про преміювання працівників Львівського центру ПТО ДСЗ за листопад 2022 року», згідно якого виплатив собі премію у розмірі 150% - 12650 грн. 55 коп., тобто вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім цього, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора Львівського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, будучи відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів при підписанні наказу № 277 від 30.11.2022 року «Про преміювання працівників Львівського центру ПТО ДСЗ за листопад 2022 року», згідно якого виплатив собі премію у розмірі 150% - 12650 грн. 55 коп., тобто вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що питання про преміювання вирішувалося колективними протокольними рішеннями керівного складу з преміювання працівників Львівського центру ПТО ДСЗ від 28.11.2022 року та 29.08.2022 року. На основі вказаних протоколів ним винесено накази про преміювання № 166 від 30.08.2022 року та № 277 від 30.11.2022 року, якими преміював, в тому числі себе, однак, не як в.о. директора, а як заступника директора Львівського центру ПТО ДСЗ. Вважає, що за таких обставин погодження з вищестоящим органом не потребувалося.
Прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області Кошарко Ю.В. в судовому засіданні протоколи про адміністративні правопорушення підтримав, зазначив, що преміювання ОСОБА_2 здійснювалося саме його наказами як в.о. директора Львівського центру ПТО ДСЗ № 166 від 30.08.2022 року та № 277 від 30.11.2022 року. Водночас протоколи засідання керівного складу з преміювання працівників Львівського центру ПТО ДСЗ від 28.11.2022 року та 29.08.2022 року не можуть вважатися розпорядчими документами, на підставі яких здійснювалося преміювання, такі носили лише рекомендаційний характер і потребували подальшого прийняття управлінського рішення керівником. Просив застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що 29.08.2022 року та 28.11.2022 року дійсно відбувалися засідання керівного складу з преміювання працівників Львівського центру ПТО ДСЗ, на яких розглядалися питання про преміювання працівників, в тому числі заступника директора ОСОБА_1 , за результатами засідання та відповідно до протоколів засідання керівного складу з преміювання працівників Львівського центру ПТО ДСЗ № 8 від 29.08.2022 року та № 11 від 28.11.2022 року прийнято рішення про преміювання, в тому числі, ОСОБА_1 , як заступника директора з НВР. Наголосила на тому, що такі рішення були колективними.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи прокурора, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд доходить такого висновку.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 172-7 КУпАП (Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів) адміністративним правопорушенням є неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Згідно диспозиції ч. 2 ст. 172-7 КУпАП адміністративним правопорушенням є вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Стаття 68 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Згідно ч. 1 статті 41 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини 1 статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Відповідно до пунктів 1-4 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або у колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
За змістом ч.5 ст.8 Закону України «Про запобігання корупції», у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів, вона має право звернутися за роз'ясненням до Національного агентства. У разі, якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.
Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП, доведена: протоколами про адміністративні правопорушення № 66 від 10.01.2024 року, № 67 від 10.01.2024 року, № 68 від 10.01.2024 року, № 65 від 10.01.2024 року, в яких ОСОБА_1 зазначив про згоду з такими; наказами № 277 від 30.11.2022 року «Про преміювання працівників Львівського центру ПТО ДСЗ за листопад 2022 року» та № 166 від 30.08.2022 року «Про преміювання працівників Львівського центру ПТО ДСЗ за серпень 2022 року», відповідно до яких ОСОБА_1 в статусі в.о. директора розпорядився преміювати себе та виплатити премію у розмірі 150%; наказами № 50-в від 10.08.2022 року та №75-в від 14.11.2022 року, відповідно до яких на ОСОБА_1 покладено виконання обов'язків директора Львівського центру ПТО ДСЗ у період відпустки директора ОСОБА_4 , а саме на період з 29.08.2022 року до 18.09.2022 року та з 28.11.2022 року до 13.12.2022 року.
Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколах обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Таким чином, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, суд доходить переконання, що ОСОБА_1 , будучи суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив у встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів при підписанні наказів про преміювання № 277 від 30.11.2022 року та № 166 від 30.08.2022 року, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів при підписанні наказів про преміювання № 277 від 30.11.2022 року та № 166 від 30.08.2022 року, відповідно до яких була виплачена йому премія, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Суд не може вважати обгрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що на нього, як заступника директора Львівського центру ПТО ДСЗ, не поширювались вимоги щодо необхідності погодження преміювання з Львівським обласним центром зайнятості. З цього приводу суд зазначає, що на час видання наказів про преміювання № 277 від 30.11.2022 року та № 166 від 30.08.2022 року ОСОБА_1 перебував в офіційному статусі в.о. директора Львівського центру ПТО ДСЗ, а отже, функціонально мав усі повноваження та діяв в межах компетенції директора установи. Водночас вимогами п.2.6 Положення про порядок і розміри преміювання працівників Львівського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості від 21.02.2020 року чітко визначено, що преміювання директора центру здійснюється за наказом Львівського обласного центру зайнятості. Крім цього, не може бути залишено поза увагою те, що вищезазначеними наказами про преміювання ОСОБА_1 преміював сам себе, тобто діяв в умовах реального конфлікту інтересів, при цьому, розмір такого преміювання не впливає на сам факт наявності конфлікту інтересів і не позбавляє обов'язку повідомлення про нього у встановленому законом порядку.
Що стосується пояснень свідка ОСОБА_3 про колективне ухвалення рішень стосовно преміювання ОСОБА_1 у серпні та листопаді 2022 року, то суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідні рішення, оформлені протоколами засідання керівного складу Львівського центру ПТО ДСЗ, мають рекомендаційний характер і для практичної їх реалізації потребують управлінського рішення керівника. У даному випадку такі рішення прийняті ОСОБА_1 як в.о. директора Львівського центру ПТО ДСЗ, незважаючи на наявність реального конфлікту інтересів, оскільки такими рішеннями у формі наказів про преміювання він преміював себе особисто.
Відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує: характер вчинених ним правопорушень, ступінь його вини у вчинених правопорушеннях, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, яка доведена повністю, дані про його особу, зокрема, позитивну характеристику за місцем праці, а також зважає на те, що ОСОБА_1 вчинив кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же суддею, тому вважає, що відповідно до вимог ст. 36 КУпАП стосовно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, за частиною 2 ст. 172-7 КУпАП, у виді штрафу.
Застосування судом до ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним та достатнім для досягнення мети його застосування.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП України, та із врахуванням ч.2 ст. 36 КУпАП накласти на нього стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП України у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.
Суддя Величко О.В.