Справа № 620/11040/23 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
13 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання покарань про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,
У липні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо підготовки та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021,01.01.2022 та 01.01.2023 на тарифний коефіцієнт 2,4 за тарифним розрядом 18 тарифної сітки його посади згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023;
- зобов'язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2021 року, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб", звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", вказати розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт 2,4 його посаді, згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2021 року;
- зобов'язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", вказати розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт 2,4 його посаді, згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2022 року;
- зобов'язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб вказати розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб", встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт 2,4 його посаді, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2023 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 без врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії позивача з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 відповідно.
Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7220,80 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині розподілу судових витрат, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та ухвалити нове, яким в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7220,80 грн - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошує, що судом було безпідставно вказано на неподанні відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки воно було заявлено разом із запереченнями на відповідь на відзив, які направлені на адресу суду 17.10.2023. Підкреслює, що розмір присуджених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн є необґрунтованим завищеним та неспівмірним з огляду на незначну складність справи, а також відсутність доказів подання адвокатом публічної звітності. Окремо зауважує на безпідставності стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3 220,80 грн судового збору, оскільки за усталеною практикою Верховного Суду вимога про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії є однією вимогою немайнового характеру.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання покарань про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що сума стягнутого за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору визначена безпосередньо судом в ухвалі від 03.08.2023, а тому підстави для його обчислення в іншому розмірі у позивача не було. Крім того, зауважує, що розмір присуджених на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю прави та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в іншій частині, ніж розподіл судових витрат, не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.
Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі 4 000 грн позивачем було надано копію договору від 17.03.2023 № 177 про надання правової допомоги, в п . 4 якого зазначено, що оплата гонорару визначається за домовленістю сторін, який розраховується з консультацій, складання заяв і запитів, підготовки та складання позовної заяви (а.с. 27), ордер серії СВ №1048397 від 27.07.2023 (а.с. 25), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000416 (а.с. 26), акт-розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу ОСОБА_1 щодо видачі оновленої довідки для перерахунку раніше призначеної пенсії за 2021 - 2023 роки від 24.07.2023, в якому зазначено перелік наданих послуг, їх тривалість і вартість (а.с. 24), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 177 від 24.07.2023 про сплату 4 000,00 грн (а.с. 23).
Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачем за подання цього позову було сплачено судовий збір в сумі 1 073,60 грн згідно квитанції від 22.07.2023 №32528798800007383104 (а.с. 10) та в сумі 2 147,20 грн згідно платіжної інструкції від 11.08.2023 №0.0.3140264182.1 (а.с. 36).
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив, здійснив розподіл судових витрат та зазначив про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з огляду на її документальне підтвердження та відсутність клопотання про зменшення розміру таких витрат, а також сплаченого позивачем судового збору.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов'язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Крім того, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем до суду першої інстанції у складі заперечення на відповідь на відзив висловлювалося клопотання про відсутність правових підстав для стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу з огляду їх неспівмірність та необґрунтованість.
Указані заперечення були направлені на адресу Чернігівського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку 17.10.2023 та отримані судом 23.10.2023 (а.с. 95-108), тобто після прийняття оскаржуваного у цій справі рішення 10.10.2023.
При цьому, оскільки направлена позивачем 02.10.2023 до суду першої інстанції відповідь на відзив, яка отримана ним 04.10.2023, була повернута без розгляду ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 з підстав її подання до суду без доказів надсилання (надання) її відповідачу, у суду першої інстанції були обґрунтовані підстави вважати, що заперечення на неї від Департаменту з питань виконання кримінальних покарань не можуть надійти. Відтак, суд з огляду на обсяг матеріалів справи станом на 10.10.2023 прийшов до правильного висновку, що відповідач правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не скористався.
Водночас, оскільки із змісту наявних у матеріалах справи документів вбачається, що відповідне клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу було подано відповідачем до суду першої інстанції у складі заперечень на відповідь на відзив, колегія суддів з урахуванням ч. 4 ст. 308 КАС України вважає за необхідне надати їм оцінку у комплексі з доводами апеляційної скарги.
Відтак, перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів, колегія суддів, з урахуванням аргументів клопотання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та доводів його апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Щодо обґрунтованості витрат, наведених в акті-розрахунку, то, на переконання колегії суддів, вони охоплюються видами адвокатської діяльності, а їх понесення підтверджується матеріалами справи.
Жодних доводів на спростування такого висновку відповідачем не наведено, оскільки суть його заперечень як до суду першої інстанції так й в апеляційній скарзі зводиться до цитування ряду правових позицій Верховного Суду щодо розподілу судових витрат.
Аргументи апелянта про неспівмірність присудженого розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на незначну складність цієї справи суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки сума витрат у розмірі 4 000 грн не може вважатися явно завищеною чи необґрунтованою у площині наданих адвокатом послуг.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є такими, що безпосередньо пов'язані з розглядом справи, вартість обсягу наданих послуг (4 000 грн) підтверджується документально, як і сплата відповідних грошових коштів.
Посилання апелянта на ненадання позивачем книги обліку доходів і витрат адвоката як самозайнятої особи щодо оприбуткування сплачених коштів в якості підстав для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів відхиляє, оскільки облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору, предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі, а не обов'язковість ведення адвокатом книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № № 826/11302/18, від 02.12.2021 у справі №280/5176/20, від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 320/5284/19 Верховний Суд підкреслив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Судовою колегією враховується, що ця справа належить до справ незначної складності (є малозначна), її розгляд здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження, остання не містить значний обсяг документів, які необхідно опрацювати, однак вона має суттєве значення для позивача з огляду на очікувані ним зміни у майновому стані при подальшому перерахунку пенсії.
Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що витрати на професійну правничу допомогу з огляду на критерії обґрунтованості і розумності та пропорційності до предмету спору підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 у повному понесеному розмірі.
Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат в частині судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень і зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є однією вимогою немайнового характеру, що узгоджується з висновками постанови Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №280/5161/19.
При цьому, на переконання колегії суддів, той факт, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо видачі трьох довідок про розмір грошового забезпечення, не впливає на висновок, що спір у цій справі стосується однієї позовної вимоги немайнового характеру, а не трьох, позаяк адресована суб'єкту владних повноважень вимога про зобов'язання вчинити певні дії не обов'язково повинна мати своїм наслідком результат у видачі лише одного документа.
Належність відповідних позовних вимог до однієї випливає також із змісту постанови Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, а також ухвал Верховного Суду (зокрема, від 18.05.2023 у справі № 380/12985/22, від 02.03.2023 у справі № 380/10307/22).
Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2023 приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції складав 1 073,60 грн. Відтак саме така сума судового збору мала бути присуджена на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Висновок суду першої інстанції про те, що належна до стягнення з відповідача сума сплаченого позивачем судового збору мала складати 3 220,80 грн, на переконання колегії суддів, є помилковим та не узгоджується з наведеним вище правозастосуванням положень Закону України «Про судовий збір». Таким чином, у розумінні чинного законодавства додатково сплачена позивачем на виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 про залишення позовної заяви без руху сума судового збору у розмірі 2 147,20 грн є надміру сплаченою, а тому може бути повернута у порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Щодо позовних вимог по суті спору, які були задоволені, судова колегія зазначає, що правильність висновків Чернігівського окружного адміністративного суду у відповідній частині учасниками справи під сумнів не ставилася, ними не оскаржувалася, а відтак в силу приписів ч. 1 ст. 308 КАС України вони перебували поза межами апеляційного перегляду.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для розподілу понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас, суд першої інстанції, правильно вказавши на наявність відповідних правових підстав, неправильно визначив розмір належної до присудження за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми сплаченої позивачем судового збору - 3 220,80 грн замість 1 073,60 грн. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення у відповідних частинах.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: необхідно змінити рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у мотивувальній частині та в абзаці четвертому резолютивної частини, шляхом заміни суми з « 7 220,80 грн» на «5 073,60 грн». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року - змінити у мотивувальній частині та абзац четвертий резолютивної частини викласти в наступній редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5 073,60 грн».
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма