П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25493/23
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,
повний текст судового рішення
складено 23.11.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-
21 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просив визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 №271 від 16.07.2023 року у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності (результатів службового розслідування) ОСОБА_1 , а також у частині не виплати ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошові кошти за липень 2023 року (щомісячна премія та додаткова грошова винагорода), а також грошове забезпечення з 30.06.2023 року, в сумі, в якій не було здійснено виплати техніку 3 стрілецької роти ОСОБА_1 на підставі наказу командира (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 від 16.07.2023 р. № 271 Про результати службового розслідування.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що наказом №161 було призначено службове розслідування стосовно позивача з приводу встановлення обставин проходження ВЛК. За результатами якого було складено акт службового розслідування за фактом безпідставної відсутності у військовій частині НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 . Наказом №271 про результати службового розслідування до ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, а також встановлено не виплачувати позивачу премію та додаткову грошову винагороду за липень 2023 року, а також грошове забезпечення з 30.06.2023 року у повному обсязі. Вказаний наказ про накладення дисциплінарних стягнень позивач вважає протиправними та безпідставними, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
На вказане рішення суду представник позивача Шульги І.М. подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді техніка 3 стрілецької роти.
02.06.2023 року позивач звернувся до командира 3 стрілецької роти із рапортом про направлення його на ВЛК.
03.06.2023 року ОСОБА_1 видано направлення на проходження ВЛК з метою виявлення придатності до несення військової служби.
05.06.2023 року позивач на підставі Наказу від 05.06.2023 року № 156 вибув до Військово-медичного клінічного центру для проходження ВЛК.
Наказом від 12.07.2023 року № 193 ОСОБА_1 прибув з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону з проходження ВЛК та приступив до виконання службових обов'язків з 12.07.2023 року.
11.06.2023 року командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 із доповіддю про відсутність на лікуванні в медичному закладі військовослужбовця територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 ОК “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” головного сержанта ОСОБА_1 .
Відповідно до якої, ОСОБА_1 03.06.2023 року був направлений на ВЛК. Однак, він не пройшов всіх лікарів-фахівців. Останній запис лікаря зафіксовано 13.06.2023 року. Головний сержант ОСОБА_1 повідомив медсанчастину в/ч НОМЕР_1 , що він проходить ВЛК в поліклінічному відділенні МКЛ №10 та лежить в МКЛ №10 м. Одеси. Головний лікар МКЛ №10 м. Одеси доповів, що такого хворого в лікарні не було госпіталізовано. Головний сержант ОСОБА_1 прибув у в/ч НОМЕР_1 11.07.2023 року. Зі слів ОСОБА_1 з 13.06.2023 року по 11.07.2023 року він перебував вдома без поважних причин, полишивши проходження ВЛК.
11.07.2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 161 призначено провести службове розслідування стосовно техніка 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 з приводу встановлення обставин проходження ВЛК.
За результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування від 15.07.2023 року, яким встановлено порушення ст.ст. 1,4,5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме нез'явлення вчасно без поважних причин на військову службу.
Наказом № 271 від 16.07.2023 року командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) “Про результати службового розслідування”, за порушення ст.ст. 1,4,5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України техніка 3 стрілецької роти внаслідок нез'явлення вчасно без поважних причин на військову службу притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення “Сувора догана”.
Пунктом 2 Наказу № 271 від 16.07.2023 року позбавлено премії та додаткової грошової винагороди за липень 2023 року, передбачену постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Частиною 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Згідно із статтею 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
У відповідності до ст. 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до ст.9 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно зі ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
У відповідності до ст. 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно із ст. 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ рядовий (матрос) зобов'язаний: сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; знати посади, військові звання і прізвища своїх прямих начальників до командира з'єднання включно; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержувати правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; зберігати державну таємницю, точно, ініціативно, сумлінно виконувати накази командирів (начальників); повсякденно загартовувати себе, вдосконалювати свою фізичну підготовку; постійно бути за формою та охайно одягненим, додержувати правил особистої та громадської гігієни; досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; охайно носити одяг і взуття, своєчасно й акуратно їх лагодити, щоденно чистити і зберігати, у визначених місцях; 76 неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, а також додержувати правил пожежної безпеки; бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 року.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р.№ 64“Про введення воєнного стану в Україні” та№ 69 “Про загальну мобілізацію”, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є-Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Згідно з п.15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Відповідно до п.5 розділу XVI Порядку № 260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, зокрема, за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з матеріалів службового розслідування (аркуш ознайомлення), ОСОБА_1 стосовно якого проводиться службове розслідування на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №161 від 11.07.2023 року був ознайомлений з його правами.
Також в матеріалах справи є наявна копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 щодо призначення службового розслідування стосовно головного сержанта ОСОБА_1 від 11.07.2023 №161, копія рапорту ТВО начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2023 №1959, направлення на ВЛК від 03.06.2023 №1631, витяги із наказу №169, 156, 193, пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , службова характеристика, медична характеристика на ОСОБА_1 , копія службової картки, копія медичної картки, протокол засідання Ради сержантського складу, акт службового розслідування, аркуш резолюції, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 16.07.2023 №271.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про перебування позивача поза межами військової частини без поважних причин у період з 17.06.2023 року по 11.07.2023 року та правомірності прийнятого військовою частиною НОМЕР_1 наказу №271 від 16.07.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та не виплаті ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди.
Зокрема, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року явка позивача визнана обов'язковою для надання пояснень але до судового засідання позивач не з'явився про причини неявки не повідомив.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 27.12.2023 року було повідомлено, що в порушення розпорядження командира частини 30.11.2023 року про переміщення особового складу, ОСОБА_1 зник з полю зору та перестав виходити на телефонний зв'язок, з цього часу його місцезнаходження невідоме, скоєне ОСОБА_1 в умовах воєнного стану правопорушення містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Позивачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження своїх вимог.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Підсумовуючи усе наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко