14 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 280/5065/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року (суддя 1-ї інстанції Батрак І.В.) в адміністративній справі №280/5065/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації», треті особи: Філія Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.07.2023 ОСОБА_1 звернулась через підсистему «Електронний суд» до суду із позовною заявою до Державної установи «Центр пробації», треті особи: Філія Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просила суд:
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подання та документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подання та документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона звернулась до Державної установи «Центр пробації» із заявою про підготовку та направлення до ГУ ПФУ в Запорізькій області необхідних документів для призначення пенсії за вислугою років, однак отримала відмову у направленні таких документів, яка вмотивована відсутністю календарної вислуги для призначення пенсії. Позивач вважає вказану відмову протиправною, з огляду на те, що відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», в редакції, що діяла на момент її звільнення, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. «б»-«д», «ж» ст. 12 цього закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Зазначає, що її пільгова вислуга років складає 26 років 03 місяці 10 днів, що є достатньою для призначення пенсії відповідно до вказаного закону. За наведених обставин, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано при винесенні рішення, що станом на день звільнення позивача зі служби абзац перший пункту 3 Постанови № 393 був чинним у редакції після внесення змін Постанови № 119, відповідно до якого на пільгових умовах зараховуються певні періоди служби до вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для її призначення, згідно із пунктом 21 Постанови № 393 (доповнено Постановою № 119) для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 в 2 цієї постанови. Таким чином, судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права, зокрема норми Постанови № 393, оскільки змінилося правове регулювання спірних правовідносин, а саме Постановою № 119 (набрала чинності 19.02.2022) внесені зміни до абзацу першого пункту 3 Постанови № 393, відповідно до якого на пільгових умовах зараховуються певні періоди служби до вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. З огляду на викладене, а також те, що станом на день звільнення позивача зі служби вислуга років у календарному обчисленні становила 19 років 08 місяців 15 днів, права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262 позивач не має, а у Державної установи «Центр пробації» відсутні законні підстави для підготовки та направлення документів Позивача для призначення пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Учасники справи не скористались правом подання відзиву.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходила службу в системі Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.09.2002 по 16.05.2022, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 16.07.1998.
Згідно з наказом ДУ «Центр пробації» від 25.04.2022 № 120/к майора внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-099779), старшого інспектора Заводського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області, звільнено зі служби відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) 16 травня 2022 року.
Відповідно до розрахунку до вислуги років на момент звільнення позивач мав трудовий стаж у календарному обчисленні - 19 років 08 місяців 15 днів; у пільговому обчисленні - 26 років 03 місяці 10 днів.
31.05.2023 позивач звернулась до ДУ «Центр пробації» із заявою про підготовку та направлення до ГУ ПФУ в Запорізькій області необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Листом від 14.06.2023 №246/П-280/10/Ян-23 відповідач повідомив, що оскільки календарна вислугу років позивача менша, ніж передбачена Законом, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, підстав для надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів для призначення пенсії за вислугу років немає. Поінформував, що призначення пенсії особам рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі пільгової вислуги років Законом та Постановою не передбачено.
Позивач не погодившись з такою відмовою звернулась до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач при розгляді заяви позивача з поданими документами про призначення їй пенсії за вислугу років повинен був врахувати календарну вислугу років позивача, виходячи з пільгового стажу.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних підстав.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Приписами статті 1 Закону № 2262-XII визначено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж, з статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних роки і більше.
Статтею 171 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу для призначення пенсії є Закон № 2262-XII.
Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, в даному випадку Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Постанова № 393, яка прийнята на виконання положень статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ та регулює порядок призначення пенсій за вислугу років особам, визначеним в Законі № 2262-ХІІ, а також обчислення розміру призначених пенсій види служби, що зараховуються до вислуги років в календарному обчисленні та на пільгових умовах.
Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і за наявності вислуги років на пільгових умовах.
При цьому, пунктом 21-4 Постанови № 393 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що для призначення пенсії враховується виключно календарна вислуга років, а для визначення розміру пенсії вислуга років враховується і на пільгових умовах.
З огляду на наведені вище положення пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ та пункту 21-4 Постанови №393, пільгова вислуга позивача має вплив виключно на визначення розміру пенсії, а не на її призначення за нормами Закону № 2262-ХІІ.
Оскільки, як встановлено апеляційним судом, позивач не має календарної вислуги років, достатньої їй для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ (25 календарних років і більше), її вимоги щодо зобов'язання відповідача оформити та направити до органів Пенсійного фонду України документи для призначення йому пенсії є безпідставними та необґрунтованими.
Позивач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, обґрунтовував свої вимоги посиланнями на попередню редакцію Постанови №393.
Проте, редакція Порядку № 393 до внесення змін передбачала зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ. Натомість, новою редакцією пункту 3 Порядку № 393 передбачено зарахування останньої тільки для визначення розміру пенсії. З огляду на це, суд доходить висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Враховуючи викладене, оскільки станом на дату звільнення та звернення позивача (31.05.2023) із заявою до відповідача щодо оформлення та подання необхідних документів до пенсійного органу для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ діяла нова редакція пункту 3 Порядку № 393, наявність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу часу проходження служби, до вислуги років для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.
З тих же підстав апеляційний суд вважає некоректним покликання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду у справі № 761/29252/17, оскільки вона сформована на підставі іншого правового регулювання (редакції Постанови №393, яка втратила чинність на момент виникнення спірних правовідносин).
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.09.2023 по справі №380/10714/22, від 13.11.2023 по справі №600/3251/22, від 20.12.2023 по справі №120/3350/23.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року в адміністративній справі №280/5065/23 - скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.А. Щербак