14 лютого 2024 року справа №360/773/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д. , Гайдара А.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 р. у справі № 360/773/23 (головуючий І інстанції С.В. Борзаниця ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії ,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просила:
- визнати протиправною та незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, що належала її матері та залишилась недоотриманою, у зв'язку з її смертю, як члену сім'ї померлого пенсіонера, яка проживала з нею разом на день смерті, що відображена у формі рішення від 03.04.2023 № НОМЕР_1 ;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.04.2023 № П/С 914290873291;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити позивачу в особі її представника, суму пенсії, що належала матері позивача і залишилась недоотриманою у зв'язку зі смертю з 01.04.2016 по момент смерті, як члену сім'ї померлого пенсіонера, яка проживала з нею разом на день смерті та компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за весь період прострочення пенсійних виплат померлого пенсіонера, розрахувавши її розмір за методикою відповідно статті третьої Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати".
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року позов задоволено частково, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.04.2023 № П/С 914290873291 “Про відмову у оформленні та виплаті недоотриманої пенсії гр. ОСОБА_2 ”.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено зокрема, що суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності, входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦКУ).
Відповідно до частини другої статті 49 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (пункт 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам проводиться відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
З метою обліку внутрішньо переміщених осіб органи соціального захисту населення ведуть Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Міністерство соціальної політики України, до якої вноситься така інформація (п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»).
Можливість виплати сум пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, врегульовано статтею 52 Закону №1058, в тому числі і в частині їх виплати спадкоємцям, за умови надання свідоцтва про право на спадщину, де спадковим майном зазначено пенсію померлого пенсіонера.
У випадках, коли на день смерті пенсіонера нарахування та виплата пенсії не здійснювалась, заява щодо поновлення виплати пенсії особисто пенсіонером не надавалась, органи Пенсійного фонду України можуть відновити нарахування пенсії на підставі заяви спадкоємця, визначеного нотаріусом.
Обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058, з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058 (не більше ніж за три року до дня звернення за отриманням пенсії).
Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення визначеного нотаріусом спадкоємця з усіма передбаченими законодавством документами (аналогічні права належали спадкодавцю).
При надані відповіді на запит нотаріуса щодо суми недоотриманої пенсії органи Пенсійного фонду України вказують розмір недоотриманих сум пенсій на дату формування довідки про суму недоотриманої пенсії та обов'язково зазначають, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до вимог п.1.1 Постанови №22-1 заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2.26 Порядку 22-1 для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_3 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м. Слов'янськ та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058. Виплата пенсії ОСОБА_3 проведена по 29.02.2016.
З 01.03.2016 виплата пенсії ОСОБА_3 припинена на підставі обміну інформацією з органами соціального захисту населення. ОСОБА_3 особисто за поновленням виплати пенсії не зверталася. Пенсійна справа знята з обліку з 01.07.2021 у зв'язку зі смертю пенсіонера 30.06.2021.
За даними ІКІС ПФУ: Підсистеми «Звернення» 31.03.2023 року із заявою №1649 щодо виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_2 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності в інтересах ОСОБА_1 .
За результатом розгляду наданих документів у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_1 відмовлено по причині відсутності свідоцтва про спадщину та у зв'язку з наданням документів для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 представником заявника за довіреністю, що не передбачено чинним законодавством.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просила долучити відзив до матеріалів справи та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
В обґрунтування зазначено зокрема, що замість захистити права та законних інтересів позивача та вирішити справу по суті та не затягувати її Перший апеляційний адміністративний суд виніс постанову від 12.09.2023 № 360/4994/21 якою відмовив у задоволенні апеляційної скарги на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року та не зобов'язав орган ПФУ виплатити позивачу відповідні пенсійні виплати померлого родича через їх нібито передчасність.
Позивач щодо доводів відповідача про необхідність особистого звернення ОСОБА_1 з заявою про отримання пенсії померлого родича, зазначає, що вказане звужує конституційне право на звернення за допомогою через уповноваженого представника.
Так, передбачено можливість подачі заяви як особисто членом сім'ї, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а.
Щодо посилання відповідача на відсутність довідки ВПО у позивачки, зазначає, що сама по собі відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи не може бути підставою для невиплати недоотриманої пенсії. Відтак, вказана підстава для невиплати позивачу недоотриманої пенсії є необґрунтованою. Чинне законодавство не вимагає надання довідки ВПО для отримання пенсії померлого родича.
Щодо посилання відповідача на необхідність надання свідоцтва про право на отримання спадщини та неотриманні пенсійних виплат з підстав наявності «вини померлого родича», позивач посилається на висновків викладені в постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 200/10269/19-а , від 09 червня 2022 року у справі № 200/12094/18-а.
Так, пенсійні виплати згідно із Законом № 1058-IV, які залишилися неодержаними пенсіонером у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини. Тобто вказані пенсійні виплати не спадкуються спадкоємцями, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною, зокрема за частиною першою статті 52 Закону № 1058- IV.
Таким чином, пенсійні виплати, які залишилися неодержаними ОСОБА_3 у зв'язку з її смертю, не включаються до складу спадщини, та підлягають виплаті виключно за процедурою, визначеною, зокрема за частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV.
Також, станом на 01.01.2023 Луганським окружним адміністративним судом визнано протиправними декілька рішень відповідача про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу пенсійних виплат померлого родича по справам № 360/773/23, №360/4994/21, №360/1258/23.
Так позивач наголошує, що 30.09.2021 вона вперше подала до відповідача необхідний пакет документів для отримання відповідних виплат, що було декілька разів встановлено судами у декількох справах.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є донькою померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 14.05.1985 серії НОМЕР_2 .
Згідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 24.02.2003, ОСОБА_3 було призначено пенсію за віком з 01.04.2003 довічно.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, про що 26.08.2021 було складено відповідний актовий запис № 78 та 02.09.2021 Індустріально-Немишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .
31.03.2023 ОСОБА_2 на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 через веб-сайт Пенсійного фонду України звернувся до відповідача із заявою № 1649 про оформлення недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_3 відповідно до статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003.
Для оформлення недоотриманої пенсії до заяви були надані такі скановані оригінали документів: заява щодо виплати недоотриманої пенсії від 31.03.2023 року № 1649; копії паспортів заявника та спадкоємця; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявника; свідоцтво про смерть; копія свідоцтва про народження; копія свідоцтва про шлюб; копія довіреності; довідка про відкритий рахунок в банку.
Рішенням від 03.04.2023 НОМЕР_1 відмовлено ОСОБА_2 у виплаті недоотриманої суми пенсії за померлу ОСОБА_3 згідно заяви від 31.03.2023 № 1649.
В обґрунтування рішення зазначено, що пунктом 1.1 Порядку 22-1 заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Заява на виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Враховуючи викладене, прийнято рішення відмовити у виплаті недоотриманої суми пенсії за померлу ОСОБА_3 згідно заяви від 31.03.2023 року № 1649.
Роз'яснено, що відповідно до статті 19 Закону України “Про звернення громадян” у разі незгоди громадянин має право оскаржити рішення органу, що призначає пенсії, в порядку підлеглості до вищого органу або в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Так, відповідно до частини 1 цієї статті, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини 2 статті 45 зазначеного Закону пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Статтею 52 Закону № 1058-IV встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
На підставі статті 91 Закону України “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною першою статті 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а 02.09.2021 Індустріально-Немишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .
Судами встановлено, що представник позивача за довіреністю, подав до Головного управління заяву про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю померлого.
Рішенням відповідача від 03.04.2023 НОМЕР_1 відмовлено ОСОБА_2 у виплаті недоотриманої суми пенсії за померлу ОСОБА_3 згідно заяви від 31.03.2023 № 1649, оскільки подана з порушенням Порядку 22-1 та відсутністю необхідних документів.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.
За п.1.1 Порядку 22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал або засоби Порталу Дія) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
У разі подання заяви засобами ОСОБА_4 та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.
При цьому, відповідно до Додатку 7 до Порядку № 22-1, пенсіонери мають право зокрема: звертатися до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через законного представника, представника, повноваження якого оформлено у встановленому законом порядку (у випадках, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Суд зазначає, що положення Порядку № 22-1 не встановлює обов'язок подання особою заяви про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера виключно особисто, та не встановлює заборони за звернення з такою заявою через представника.
Як вірно зазначено судом першої інтенції, враховуючи принцип свободи договору, вимоги статті 19 Конституції України, статей 202-204, частини четвертої статті 209, статті 237- 239, 244-245 Цивільного Кодексу України, а також п.п. 1.5, 1.7 Порядку № 22-1, можливість визначену законодавством у подачі заяви як особисто позивачем, так і його особистої заяви уповноваженим представником, відсутність у Порядку № 22-1 прямої заборони вчинення таких дій, представник позивача мав право подати від імені позивача заяву про виплату недоотриманої пенсії її померлої матері.
Подібної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а тощо.
Щодо посилання скаржника на необхідність надання документу про наявність статусу внутрішньо переміщеної особи, суд зазначає наступне.
Сторонами справи не заперечується, що позивач не є внутрішньо переміщеною особою.
Розглядаючи справу зі схожими правовідносинами (№243/3505/16-ц) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018р. дійшла висновку, що ненадання позивачем, який не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
У цій же справі Велика Палата Верховного Суду визнала таким, що не відповідає фактичним обставинам справи правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 12.04.2017р. у справі №6-51цс17, оскільки на дату її прийняття набрали законної сили рішення судів у справі №826/18826/14, якими визнано незаконним пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №595.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 17.03.2020 року у справі №227/2158/17 відсутність в особи статусу внутрішньо-переміщеної особи не може впливати на реалізацію права такої особи на пенсійне забезпечення.
У наведеній постанові Верховний Суд також сформував висновок про неможливість застосування до спірних відносин Постанови правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015р. №9-1, якою затверджено Перелік управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь Донецької та Луганської областей, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників на період проведення антитерористичної операції, оскільки цей Перелік стосується лише повноважень управлінь Пенсійного фонду України щодо страхувальників, а не застрахованих осіб.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 23.06.2020 року у справі № 227/4106/17.
Таким чином, відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не може впливати на реалізацію права на отримання пенсії у тому числі померлого пенсіонера. у відповідності до приписів закнодавства.
Щодо доводу відповідача на необхідність надання позивачем свідоцтва про право на отримання спадщини суд зазначає наступне.
На підставі пункту 2.26 Порядку № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.
Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
При цьому, Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів.
Положення ч. 2, 3 ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, а лише визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Також, у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Верховний Суд у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Отже пенсійні виплати згідно із Законом № 1058-IV, які залишилися неодержаними пенсіонером у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини.
Тобто вказані пенсійні виплати не спадкуються спадкоємцями, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною, зокрема за частиною першою статті 52 Закону № 1058- IV, про що вірно зазначив у своєму відзиві представник позивача.
Таким чином, пенсійні виплати, які залишилися неодержаними ОСОБА_3 у зв'язку з її смертю, не включаються до складу спадщини, та підлягають виплаті виключно за процедурою, визначеною, зокрема за частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV.
Щодо посилання скаржника на те, що обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058, з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058 (не більше ніж за три року до дня звернення за отриманням пенсії), суд зазначає наступне.
За приписами статті 47 Закону № 1058-VI, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV.
Матеріали справи свідчать, що відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти померлого за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії, однак наполягає на тому, що виплату таких коштів спадкоємцям можливий тільки в межах трирічного строку відповідно до статті 46 Закону № 1058.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Правомірних підстав для припинення виплати пенсії за життя померлого, визначених Законом № 1058, відповідачем не наведено.
Своєчасна невиплата пенсії за життя відбулася не з її вини, а через загальновідомі обставини тимчасової втрати контролю з боку України над територією та вимушеним переміщенням до іншого населеного пункту, підконтрольному українській владі.
Положеннями статей 9 та 47 Закону № 1058 встановлено, зокрема, що пенсія за віком призначається та виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Жодних змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, заборгованості по пенсії Верховною Радою не приймалось.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Таким чином, заборгованість пенсійних виплат померлої за життя сталася з вини пенсійного органу, тому нарахована заборгованість по її пенсії повинна бути визначена в довідці без обмеження будь-яким строком.
Зазначене обумовлює правильність висновків суду першої інстанції, що відповідачем при визначені суми заборгованості по пенсії, протиправно застосовано трирічний строк виплати пенсії до моменту смерті.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в іншій частині, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про судове рішення в адміністративній справі” від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 р. у справі № 360/773/23 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 р. у справі № 360/773/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складений та підписаний колегією суддів 14 лютого 2024 року.
Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.Д. Компанієць