13 лютого 2024 року справа № 580/11972/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, яка за висновком ЛКК закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, яка за висновком ЛКК закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся письмово до відповідача з рапортом щодо звільнення із лав Збройних Сил України, відповідно до абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 часини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - через такі сімейні обставини: у зв'язку із необхідністю здійснення догляду за матір'ю, яка згідно лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, що підтверджується доданими до рапорту документами, однак відповідно до листа відповідача від 02.11.2023 за №23315 у задоволенні рапорту про дострокове звільнення від проходження військової служби відмовлено у зв'язку з тим, що військовослужбовцем не долучено до рапорту висновку МСЕК про те, що його мати потребує постійного догляду. Позивач з вищевказаним рішенням про відмову у задоволенні рапорту не погоджується, вважає його протиправним, а отже таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що у задоволенні рапорту про дострокове звільнення позивача від проходження військової служби правомірно відмовлено у зв'язку з тим, що військовослужбовцем не долучено до рапорту висновку МСЕК про те, що його мати потребує постійного догляду, а надання лише висновку ЛКК не є самостійною підставою для звільнення його з військової служби.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
14.10.2023 позивач письмово звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо звільнення із лав Збройних Сил України, відповідно до абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 часини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - через такі сімейні обставини: у зв'язку із необхідністю здійснення догляду за матір'ю, яка згідно лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, що підтверджується довідкою ЛКК від 14.08.2023 №751.
Листом відповідача від 02.11.2023 за №23315 у задоволенні рапорту позивача про дострокове звільнення від проходження військової служби відмовлено у зв'язку з тим, що військовослужбовцем не долучено до рапорту висновку МСЕК про те, що його мати потребує постійного догляду, а надання позивачем лише висновку ЛКК від 14.08.2023 №751 не є самостійною підставою для звільнення його з військової служби
Вважаючи, що відповідачем протиправно не звільнено позивача з військової служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що у зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно частинами першою, другою статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №2232 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно п. 2 «г» ч.4 ст. 26 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Так, перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», абзацу 6 якого визначено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком саме медико-соціальної експертної комісії.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була б підтверджена необхідність постійного догляду за його матір'ю- не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби саме на підставі п. 2 «г» ч.4 ст. 26 Закону №2232.
При вирішенні даного спору, суд наголошує на тому, що нормативно-правові приписи постанови КМУ від 12.06.2013 №413 деталізують положення Закону України №2232-XII, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров'я та проходження такого особливого виду служби як військова ( в т.ч. і під час військового стану). Закон встановлює загальні правові норми, якими передбачено перелік документів і органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи постанови КМУ розмежовують повноваження таких органів в залежності від суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів підтверджувати ідентичні обставини.
Згідно із пунктом 3, 4, підпунктом 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2019 №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Однак, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2008 за №589/15280, ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Отже, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується виключно відповідним медичним висновком МСЕК, у той час як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною до 18 років підтверджується висновком ЛКК.
Крім того, з проведеного ретельного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, у той же час, необхідність постійного стороннього догляду саме за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
За таких обставин, норми Закону №2232-XII та Постанови КМУ №413 не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення Постанови №413 конкретизують суб'єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, яка потребує стороннього догляду.
Отже, висновок ЛКК від 14.08.2023 №751, який наданий позивачем, не може бути визнаний беззаперечним документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки такий висновок може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеної в аналогічних правовідносинах у постанові від 17.01.2024 у справі №580/6783/23.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ