Справа № 560/1375/24
іменем України
13 лютого 2024 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Блонський В.К., розглянувши позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за речове майно, яке не вислужило строки носіння,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 заборгованість за в сумі 9333 грн 47 коп. (дев'ять тисяч триста тридцять три гривні 47 копійок), за речове майно, яке не вислужило строки носіння.
Ухвалою від 31.01.2024 суд залишив позовну заяву без руху.
08.02.2024 від представника позивач надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, у якому просить суд врахувати те, що військова частина НОМЕР_1 вживає невідкладних заходів задля того, аби сплатити судовий збір задля забезпечення належного рівня судочинства, що підтверджується заявкою командира військової частини НОМЕР_2 на отримання коштів для сплати судового збору №350/142/119 від 27.01.2024 року. Довідкою фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 підтверджується, факт того, що станом на 07.02.2024 року у військовій частині НОМЕР_2 відсутні кошторисні призначення та вільний фінансовий ресурс для сплати судового збору
Надаючи оцінку поданому клопотанню, суд зазначає таке.
Звертаючись із цим позовом до адміністративного суду позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за речове майно, яке не вислужило строки носіння, у судовому порядку. Тобто, позивач у цьому випадку є суб'єктом владних повноважень.
Суд звертає увагу, що посилання на неможливість сплатити судовий збір є суто суб'єктивною причиною та не може визнаватись поважною обставиною для відстрочення сплати судового збору суб'єкта владних повноважень.
Суб'єкт, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
З огляду на обставини того, що позивач утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, а отже обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
Вказана позиція суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 25.01.2023 року по справі №480/11660/21.
Таким чином заява представника позивача про відстрочення сплати судового збору є такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, позовну заяву необхідно повернути позивачеві.
При цьому, згідно ч. 8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за речове майно, яке не вислужило строки носіння - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяВ.К. Блонський