про відмову у забезпеченні позову
14 лютого 2024 року Справа № 480/835/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду у м. Суми заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Міністерства оборони України в особі Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , і просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України від 25.08.23, оформлене у вигляді листа, про відмову у звільненні зі служби солдата ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідачів прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 з особового складу Збройних Сил України та видати наказ про звільнення його з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 25.08.2020, укладеного між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України, на підставі підпункту «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Позивач 12.02.2024 засобами поштового зв'язку подав заяву про забезпечення позову, згідно якої просить заборонити відповідачам здійснювати будь-які дії, пов'язані із переміщенням солдата ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_1 з дислокацією у м. Київ до інших військових частин, у тому числі розташованих у інших містах та місцевостях, з одного військового підрозділу до іншого військового підрозділу, особливо направлення у район бойових дій до вирішення спору по суті та набрання судовим рішенням законної сили.
Заява обґрунтована тим, що після подачі даного адміністративного позову, відповідач попередив позивача про направлення ОСОБА_1 у найближчій час для проходження військової служби у район бойових дій. Позивач вважає, що перебування у районі бойових дій позбавить позивача не лише ефективного захисту своїх порушених прав, але й унеможливить такий захист з огляду на відсутність зв'язку або неможливість користуватися мобільним зв'язком. У разі задоволення позову його виконання також може стати ускладненим або навіть неможливим, адже життя та здоров'я позивача опиняться під загрозою та позивач за цей час беручи участь у бойових діях, може отримати поранення та навіть загинути в результаті участі у бойових діях. Тому вирішення питання забезпечення позову має життєво важливе значення для позивача, оскільки йдеться безпосередньо про його життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті визначено два випадки при яких допускається забезпечення позову, як до його пред'явлення, так і на будь-якій стадії розгляду справи: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписом п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України встановлено вид забезпечення позову шляхом зупиненням дії індивідуального акта.
Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд звертає увагу, що будь-яке забезпечення позову у справі застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Стосовно посилання позивача на те, що відповідач попередив позивача про направлення у найближчій час для проходження військової служби у район бойових дій матеріалами адміністративного позову не підтверджується, до заяви про забезпечення позову взагалі не надано жодних доказів.
Крім того, суд звертає увагу, що на час звернення позивача до суду та подання заяви про забезпечення позову у відповідності до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Враховуючи зазначене, у суду відсутні підстави для забезпечення адміністративного позову, із врахуванням п.10 ч. 3 ст. 151 КАС України, шляхом заборонити відповідачам здійснювати будь-які дії, пов'язані із переміщенням солдата ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_1 з дислокацією у м. Київ до інших військових частин, у тому числі розташованих у інших містах та місцевостях, з одного військового підрозділу до іншого військового підрозділу, особливо направлення у район бойових дій до вирішення спору по суті та набрання судовим рішенням законної сили.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам здійснювати будь-які дії, пов'язані із переміщенням солдата ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_1 з дислокацією у м. Київ до інших військових частин, у тому числі розташованих у інших містах та місцевостях, з одного військового підрозділу до іншого військового підрозділу, особливо направлення у район бойових дій до вирішення спору по суті та набрання судовим рішенням законної сили - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання даної ухвали.
Суддя С.М. Гелета