Справа № 363/7006/23
14 лютого 2024 року суддя Подільського районного суду міста Києва Будзан Л.Д., розглянувши питання про відкриття провадження у справі за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «КИЇВОБЛГАЗ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу, -
13.02.2024 з Вишгородського районного суду Київської області до Подільського районного суду м. Києва за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «КИЇВОБЛГАЗ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024 визначено головуючим суддю Будзан Л.Д.
Як вбачається зі змісту ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 10.01.2024, підставою для передачі матеріалів справи на розгляд Подільського районного суду м. Києва зазначено ч. 1 ст. 27 ЦПК України, а саме той факт, що боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Подільського районного суду м. Києва.
Разом із тим, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин вимог щодо виключної підсудності з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як вбачається із позовної заяви, АТ «Оператор газорозподільної системи «КИЇВОБЛГАЗ» просить стягнути з відповідача заборгованість, що утворилася за адресою: АДРЕСА_2 .
Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до цивільних справ з приводу нерухомого майна та стосуються будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
У своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 646/8916/17 КЦС ВС зазначив про те, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, - це позови, пов'язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому всі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов'язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2019 у справі №638/1988/17 (провадження №61-30812св18), позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження майна, за правилами виключної підсудності.
Відповідно до правового висновку, висловленого ВП ВС у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (12-73гс20), на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності.
Таким чином, до даного спору слід застосовувати вимоги щодо виключної підсудності з огляду на те, що заборгованість за послуги розподілу природного газу утворилася за адресою АДРЕСА_2 , яка територіально не належить до Подільського району м. Києва.
З урахуванням наведеного, компетентним та належним судом для розгляду даної справи є саме Вишгородський районний суд Київської області, оскільки нерухоме майно, за обслуговування якого утворилася заборгованість, розташоване на території Вишгородського району Київської області.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
За приписами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності ) іншого суду.
За таких обставин, беручи до уваги відомості про місцезнаходження нерухомого майна, суд дійшов висновку про необхідність повернення матеріалів вказаної справи для розгляду до Вишгородського районного суду Київської області.
Керуючись ст. 30, 31, 260, 261, 353, ч.1 ст.378 ЦПК України, суд, -
Матеріали цивільної справи за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «КИЇВОБЛГАЗ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу повернути на розгляд до Вишгородського районний суд Київської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя Леся БУДЗАН