Справа № 607/1726/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/33/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
09 лютого 2024 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження №11-сс/817/33/24 за апеляційними скаргами захисників підозрюваного ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільської області від 25 січня 2024 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2024 року задоволено клопотання слідчого , яке погоджене прокурором, застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 год. 59 хв. 22 березня 2024 року.
В апеляційних скаргах:
- адвокат ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у випадку якщо суд прийде до переконання про обґрунтованість підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України просить врахувати особу підозрюваного, його майновий стан та визначити ОСОБА_7 заставу в межах розмірів визначених КПК України.
Мотивує скаргу тим, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду недоведений, оскільки жодних доказів, які б свідчили про його переховування, перебування в розшуку раніше, немає.
Зазначає про те, що слідчим у клопотанні не вказано конкретних свідків у кримінальному провадженні, на яких підозрюваний може чинити тиск та про відсутність у клопотанні посилання на докази, що підтверджують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як того вимагає ч. 2 ст. 177 КПК та п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України.
Стверджує, що знищення або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення є необґрунтованим оскільки місце знаходження усіх предметів, знарядь та засобів вчинення злочинів на даний час підозрюваному невідоме.
Вважає, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту позбавить можливості ОСОБА_7 переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків.
Вказує, що при вирішенні питання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею не було враховано те, що ОСОБА_7 є особою молодого віку, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає разом із батьками, до кримінальних правопорушень раніше не притягувався, що свідчить про міцність його соціальних зв'язків.
Посилається на те, що стороною обвинувачення не надано жодного об'єктивного та прямого доказу на підтвердження того, що підозрюваний причетний до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень;
- адвокат ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Мотивує скаргу тим, що у клопотанні слідчого відсутні: правова кваліфікація кримінальних правопорушень із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; короткий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7 із зазначенням конкретного часу, місця способу скоєння злочинів; обставин, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та доказів, які б свідчили про обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_7 злочинів, які йому інкримінуються.
Вказує на те, що в ухвалі слідчий суддя невірно вказав про погодження клопотання прокурором Тернопільської окружної прокуратури, що не відповідає дійсності.
Посилається на те, що зазначенні слідчим у клопотанні докази - протоколи слідчих (розшукових дій), висновки експертів, тощо, не підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у скоєнні особливо тяжких злочинів, оскільки вони не стосуються особи підозрюваного та в силу вимог ч. 1 ст. 84 КПК України не є доказами .
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисників, які підтримали подані апеляційні скарги з мотивів у них викладених, прокурора, який щодо задоволення апеляційних скарг заперечив, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023210000000471 від 22.06.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311 КК України.
ОСОБА_7 23.01.2024 затримано в порядку статті 208 КПК України.
ОСОБА_7 23.01.2024 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255 КК України (стаття 255 в редакції Закону № 671-IX від 04.06.2020); ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311 КК України (стаття 311 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 2617-VIII від 22.11.2018); ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (стаття 307 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3826-VI від 06.10.2011, № 2617-VIII від 22.11.2018); ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305 КК України (стаття 305 із змінами, внесеними згідно із Законом № 875-V від 05.04.2007; в редакції Закону № 3718-VI від 08.09.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5065-VI від 05.07.2012, № 5460-VI від 16.10.2012, № 770-VIII від 10.11.2015), а саме: в участі у злочинній організації; у вчиненні незаконного придбання, зберігання, перевезення прекурсорів в особливо великих розмірах з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин та особливо небезпечних психотропних речовин у складі злочинної організації; у вчиненні незаконного виготовлення, придбання, зберігання, перевезення та пересилання з метою збуту, а також збуту психотропних речовин та особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах у складі злочинної організації; у вчиненні контрабанди особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у складі злочинної організації.
Перевіряючи висновок слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні вищенаведених кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що він є вірним, оскільки його зроблено на підставі ретельної перевірки та аналізу доказів, долучених до клопотання, зокрема, даних, які містяться у: протоколі про проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки від 20.11.2023, 13.12.2023, 04.10.2023; протоколі огляду інформації, отриманої з банківських установах від 29.12.2023; протоколах за результатами проведення негласної слідчої (розшукової дії) - накладення арешту на кореспонденцію від 09.10.2023, 30.10.2023, 08.12.2023; протоколі проведення негласної слідчої (розшукової дії) - візуальне спостереження за особою від 27.12.2023; протоколі проведення негласної слідчої (розшукової дії) - негласне обстеження публічно недоступного місця від 20.10.2023 29.12.2023; протоколі проведення негласних слідчих (розшукових дій) - аудіо, відео контроль особи від 31.10.2023, 22.12.2023, 11.01.2024; протоколі проведення негласної слідчої (розшукової дії) - зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 28.12.2023, 03.01.2024; протоколі огляду місця події від 22.12.2023; протоколах оглядів відеозаписів із відділень ТОВ «Нова Пошта» та «Meest» від 11.01.2024, 12.01.2024; висновках експертів від 05.12.2023, 15.12.2023, 18.12.2023, 20.12 2023, 21.12.2023, 05.01.2024, 09.01.2024, 10.01.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 (анкетні данні змінено) від 12.01.2024, що спростовує доводи апелянта про те, що стороною обвинувачення не надано жодного об'єктивного та прямого доказу того, що підозрюваний причетний до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Погоджуючись з рішенням слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, апеляційний суд враховує те, що чинний Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 Конвенції; 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
З огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні у тому числі особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, слідчий суддя прийшов до вірного висновку про те, що існують ризики його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки усвідомлюючи те, що йому загрожує реальне покарання у виді позбавлення волі він може переслідувати мету його уникнення; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, який стверджується тим, що на даний час не встановлено усіх свідків та очевидців даного злочину, вказані особи не допитані, також ОСОБА_7 може незаконно впливати, у тому числі шляхом застосування погроз на інших підозрюваних з метою введення ними в оману органу досудового розслідування або суду, що спричинить складнощі для подальшого досудового розслідування та унеможливить викриття інших спільників злочинної діяльності підозрюваного, при цьому, як вірно зазначив слідчий суддя, ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, інших підозрюваних і дослідження їх судом; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний не працює, а також у даному кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні систематичних та багатоепізодних особливо тяжких злочинів, зокрема у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому колегія суддів приходить до висновку, що є високою ймовірність вчинення ним інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, у випадку застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою; також існування ризиків того, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з огляду на те, що на даний час не відшукані психотропні речовини, комп'ютерну техніку, мобільні телефони, грошові кошти, одержані від їх реалізації, крім цього, оскільки злочинна діяльність підозрюваного тісно пов'язана із мережею інтернет (здійснювалася дистанційним методом із застосуванням конспірації з метою не викриття злочинної діяльності) та вся інформація, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення знаходиться в мережі інтернет, яку можливо видалити дистанційним методом, тому ОСОБА_7 , маючи доступ до інтернет мережі може видалити вказану інформацію, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати, у тому числі унеможливить виконання завдань визначених ст. 2 КПК України.
При цьому, колегія суддів враховує те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності ухилитися від суду, не виконати його процесуальні рішення, чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, що, на думку колегії суддів, доведено прокурором у судовому засіданні з огляду на обставини кримінального провадження, особливу тяжкість кримінальних правопорушеннь, їх підвищену суспільну небезпеку, суворість покарання, тому відсутні підстави вважати, що наведені у клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики є необґрунтованими чи неконкретними.
Оцінюючи вищевказане, колегія суддів також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, з огляду на що колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного на свободу.
Крім цього, слідчий суддя з урахуванням обставин та наслідків кримінальних правопорушень, вірно не визначив розмір застави, оскільки відповідно до п.п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України це є його правом не визначати розмір застави щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, у яких підозрюється ОСОБА_7 .
Твердження захисника ОСОБА_8 щодо наведення слідчим у клопотанні доказів, які не стосуються особи підозрюваного не заслуговують на увагу оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255 КК України, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305 КК України, тобто злочинів вчинених у складі злочинної організації, тобто у випадку визнання винним буде нести кримінальну відповідальність за дії скоєні членами цієї організації. При цьому, колегія суддів вказує, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Перевіряючи доводи захисника ОСОБА_9 щодо неврахування слідчим суддею того, що ОСОБА_7 є особою молодого віку, має постійне місце проживання до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, колегія суддів вважає що ці обставини є недостатніми для того, щоб нівелювати настання існуючих ризиків та забезпечити належну поведінку підозрюваного з огляду на вищенаведене.
Невірне зазначення в оскаржуваній ухвалі про погодження клопотання прокурором Тернопільської окружної прокуратури, а не Тернопільської обласної прокуратури, на думку колегії суддів є механічною опискою, оскільки в ухвалі зазначено ім'я, прізвище та по-батькові прокурора ОСОБА_11 , який є працівником саме Тернопільської обласної прокуратури. Також як вбачається із клопотання, яке міститься в матеріалах справи, його погоджено прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_11 .
Перевіряючи доводи захисника щодо порушення правил підслідності вказаного кримінального провадження колегія суддів виходить з того що у відповідності до вимог ст.218 КПК України прокурор протягом десяти днів з часу встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, зобов'язаний прийняти постанову про її визначення, однак, з доданих до матеріалів справи документів, необхідність надання яких у повному обсязі законодавець не передбачає, не можна зробити висновок про час встановлення прокурором обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності вказаного провадження, а тому колегія суддів вважає що оскільки досудове розслідування здійснюється органом національної поліції до компетенції якого входить розслідування вказаної категорії кримінальних правопорушень, відомості до ЄРДР внесено слідчим ГУ НП в Тернопільській області та у витязі з ЄРДР містяться відомості про факти збуту психотропних речовин на території Тернопільської та суміжних областей, колегія суддів вважає що на даному етапі досудового розслідування підслідність вказаного кримінального провадження визначена у відповідності до вимог КПК України.
З врахуванням того що прокурором доведено обгрунтованість підозри у скоєнні ОСОБА_7 особливо тяжких злочинів, які мають підвищений ступінь суспільної небезпеки, а також враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, обсяги діяльності щодо виготовлення та збуту особливо небезпечних психотропних речовин, її розповсюдження на територію декількох областей, його роль , багатоепізодність та систематичність його протиправної діяльності, колегія суддів вважає що менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти настанню доведених прокурором ризиків, визначених ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та на початковому етапі досудовго розслідування вказаний запобіжний захід не порушує право підозрюваного на особисту свободу та сприятиме органу досудового розслідуванню у ефективності його здійснення, в тому числі й щодо відшукання доказів та встановлення причетних до вказаної діяльності осіб.
Отже, підстав для скасування оскаржуваної ухвали щодо підозрюваного ОСОБА_7 немає, в зв'язку з чим в задоволенні апеляційних скарг сторони захисту слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Постановила:
Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільської області від 25 січня 2024 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Головуючий
Судді