13 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 620/12808/23
адміністративне провадження № К/990/4743/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 620/12808/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання передчасним наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати наказ № 451 ос від 21 грудня 2017 року (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 передчасним;
- зобов'язати відповідача скасувати наказ №451 ос від 21 грудня 2017 року (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів повернуто без розгляду, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, подавши до суду: належним чином засвідчену копію оскаржуваного наказу № 451ос від 21 грудня 2017 року або клопотання про його витребування у відповідності до статті 80 КАС України; копії документів, долучених до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи; копії документів, які долучені до позову у відповідності до частин 2, 5 статті 94 КАС України, тобто засвідчені належним чином; заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин такого пропуску.
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції позивачем надано клопотання про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом, в якій зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізнався 25 серпня 2023 року після отримання відповіді від військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 КАС України, оскільки недоліки позовної заяви не усунуто.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частинами першою та другою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз наведених норм КАС свідчить, що, в разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Так, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів повернуто без розгляду, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, подавши до суду: належним чином засвідчену копію оскаржуваного наказу № 451ос від 21 грудня 2017 року або клопотання про його витребування у відповідності до статті 80 КАС України; копії документів, долучених до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи; копії документів, які долучені до позову у відповідності до частин 2, 5 статті 94 КАС України, тобто засвідчені належним чином; заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин такого пропуску.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не додано до позову належним чином засвідченої копії оскаржуваного наказу № 451ос від 21 грудня 2017 року; не додано копії документів, долучених до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи; не надано копії документів, які долучені до позову у відповідності до частин 2, 5 статті 94 КАС України, тобто засвідчені належним чином. Отже, додані позивачем до позовної заяви копії документів, як письмові докази по справі не засвідчені належним чином.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що подане позивачем клопотання позивача про витребування доказів не відповідає статті 80 КАС України, що свідчить про наявність підставі для його повернення без розгляду.
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції позивачем надано клопотання про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом, в якій зазначив, що про порушення своїх прав позивач дізнався 25 серпня 2023 року після отримання відповіді від військової частини НОМЕР_1 .
Надаючи правову оцінку вказаним аргументам скаржника, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду є неповажними, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався у грудні 2017 року та мав достатній час для звернення до суду за захистом своїх порушених прав в межах, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України строку. Крім того, судами встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази щодо отримання відповіді відповідача саме 25 серпня 2023 року, як вказано позивачем у заяві.
Також, судами зазначено, що належних доказів на підтвердження того, що позивач не мав можливості звернутися за захистом своїх порушених прав раніше, до суду ним не надано.
Таким чином суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо повернення позовної заяви з огляду на те, що позивачем пропущено місячний строк на звернення до суду щодо оскарження наказ № 451 ос від 21 грудня 2017 року (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Частиною другою статті 44 КАС передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, для чого повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При цьому для цілей застосування правил статті 122 КАС України «повинна була дізнатися» слід розуміти, зокрема у випадках, коли особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, що б дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали представник, працівники, партнери, близькі особи.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився у суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву, вірно застосував положення частини другої статті 123 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі № 620/12808/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання передчасним наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк