01 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.01.2024 задоволено клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 13.02.2024, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
У судовому засіданні під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав доповнення до апеляційної скарги, у яких зазначав, що органом досудового розслідування порушено вимоги щодо строку подання клопотання про продовження строку тримання під вартою та порядку вручення такого клопотання, оскільки клопотання було подане до суду 09.01.2024, тобто лише за 3 дні до
Справа № 757/913/24 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1498/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді, яка діяла до 12.01.2024. При цьому, слідчим ОСОБА_10 08.01.2024 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» було вручено клопотання підозрюваному ОСОБА_12 , без участі його захисників, про залучення яких було наголошено останнім.
Апелянт зазначав, що в клопотанні про продовження строку тримання під вартою стороною обвинувачення не викладено жодних доказів на підтвердження того, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Слідством не надано будь-яких доказів, які б вказували на реальну можливість настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання захисника, факт належного виконання ОСОБА_13 обов'язків, покладених на нього в умовах дії застосованих в інших кримінальних провадженнях запобіжних заходів у виді особистого зобов'язання та домашнього арешту, повністю спростовує аргументи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, на даний час виїзд народного депутата за межі території України є обмеженим, та ОСОБА_14 правлінням російської федерації внесений до санкційного списку, що спростовує можливість останнього виїзду на окуповану території. До того ж, ОСОБА_7 не володіє документами для виїзду за кордон.
На даний час слідчими проведено низку обшуків, які в повній мірі позбавили можливості ОСОБА_15 здійснити знищення будь-яких речей чи документів.
Основний свідок, який надав покази проти ОСОБА_15 , на сьогодні засуджений та повинен більше 4 років відбувати покарання у колонії, що на думку захисника, спростовує ризик впливу на свідків.
ОСОБА_14 раніше не судимий, позитивно характеризується як народний депутат, є волонтером, та відсутні жодні підстави вважати, що ним може бути вчинений інший злочин.
На переконання апелянта, усі зібрані докази сторони обвинувачення не підтверджують обґрунтованість підозри, а показання свідка ОСОБА_16 є завідомо неправдивими. Органом досудового розслідування не надано жодного доказу на підтвердження комунікації ОСОБА_15 з російськими спецслужбами.
Крім того, наявна в матеріалах справи судова психолого-лінгвістична експертиза не є належним та допустимим доказом, оскільки експерт лінгвіст-психолог не наділений компетенцією встановлювати наявність або відсутність у висловлюваннях осіб складу злочину по державній зраді.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями, думку прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги із поданими доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000002261 від 24.11.2020 за підозрою ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111 КК України.
13.11.2023 ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру в участі у злочинній організації, створеній з метою вчинення особливо тяжкого злочину, та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції закону № 2341-III від 05.04.2001), а також у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності, державній та економічній безпеці України: наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 111 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.11.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, тобто до 12.01.2024 включно.
Постановою Генерального прокурора ОСОБА_21 від 05.01.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000002261 від 24.11.2020 продовжено до трьох місяців, тобто до 13.02.2024.
10.01.2024 старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим Генеральним прокурором ОСОБА_21 , в якому просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 13.02.2024 включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.01.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 13.02.2024, без визначення розміру застави.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 1 ст. 111 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, зокрема протоколи допиту свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_16 , висновок експерта № 16711/22-36/26929/23-61 від 08.11.2023, протоколи оглядів, відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 10.06.2021, та відповіді банківських установ на запити, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 1 ст. 111 КК України.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження тримання ОСОБА_7 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема завершити проведення судових криміналістичних (портретних) експертиз, призначити та провести фоноскопічні експертизи відеозаписів, провести огляди інтернет-ресурсів з метою отримання зразків голосу ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , направити запити, та виконати ряд інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, викладені у клопотанні відомості і обставини, на які посилається слідчий, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні детектива.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 застосованого щодо нього запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обгрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованих йому злочинів, зміст підозри та положення п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, або визначення розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 1 ст. 111 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, неправдивість показань свідка, посилання на недостатність доказів для доведення наявності у діях ОСОБА_7 ознак злочинів, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При цьому, посилання захисника на те, що підозрюваний не має наміру ухилитися від органу досудового розслідування, та належним чином виконував обов'язки, покладені на нього в межах інших кримінальних проваджень, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, та не свідчать про відсутність існування ризику переховування підозрюваного на наступних етапах досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, з чим погоджується і колегія суддів.
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).
Наведені захисником відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, позитивно характеризується, не спростовують висновків про продовження існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Оцінивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Посилання захисника на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою вручено підозрюваному ОСОБА_7 без участі захисників, не свідчить про порушення права на захист підозрюваного, оскільки положення глави 18 КПК не містять будь-яких застережень про необхідністьвручення особі клопотання про продовження строку тримання під вартою у присутності захисника.
Як убачається із долучених до клопотання матеріалів, клопотання про продовження строку тримання під вартою та матеріали, які його обгрунтовують, вручено підозрюваному ОСОБА_7 09.01.2024 о 17 год. 05 хв., та його захиснику ОСОБА_8 09.01.2024 о 17 год. 08 хв., про що свідчать розписки останніх. Підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог ч. 2 ст. 184, ч. 3 ст. 199 КПК України, колегією суддів не встановлено.
Доводи апелянта про те, що клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою подане до слідчого судді з порушенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 199 КПК України, а саме за три дні до закінчення строку дії попередньої ухвали, колегія суддів вважає такими, що не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали.
Крім того, станом на день звернення слідчим із клопотанням, та станом на день судового розгляду такого клопотання, строк дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою не закінчився, а відтак данаобставина відповідно до вимог КПК України, не є безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києвавід 11 січня 2024 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3