01 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21 грудня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.12.2023 задоволено клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та накладено арешт на транспортний засіб марки «Меrcedes-Benz» модель «GLЕ 350», VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, білого кольору, номер та серія знака НОМЕР_2 , та ключі від замка запалення до вказаного автомобіля.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та повернути автомобіль марки «Меrcedes-Benz» модель «GLЕ 350», VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, білого кольору, номер та серія знака НОМЕР_2 , та ключі від замка запалення до нього власнику ОСОБА_7 , шляхом надання права володіння та користування даним транспортним засобом.
В апеляційній скарзі представник власника майна вказував на те, що про накладення арешту на автомобіль ОСОБА_7 йому стало відомо 22.12.2023.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що ОСОБА_8 жодним чином не причетна до події злочину у кримінальному провадженні № 12023105010001460, придбала автомобіль у ___________________________________________________________________________
Справа 752/26144/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1286/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
законний спосіб за власні кошти та являється його власником.
Прокурором питання про позбавлення чи обмеження ОСОБА_8 права користування автомобілем у поданому слідчому судді клопотанні не ініціювалось, а тому, слідчий суддя фактично без вагомих підстав обмежив ОСОБА_8 у праві користуватися даним транспортним засобом.
Апелянт зазначав, що транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» модель «GLE 350» вилучено 20.12.2023 старшим дізнавачем ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_10 в м. Чернівці, та поміщено на спеціальний майданчик тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою вул. Комунальників 4 «В» в м. Чернівці. В автомобілі знаходяться власні речі ОСОБА_7 та інше цінне майно.
Однак на даний час автомобіль відсутній на спец майданчику в м. Чернівці, його місцезнаходження не відоме.
Слідчий суддя не навів жодного переконливого аргументу на підтвердження того, в чому полягає значення даного транспортного засобу як речового доказу,зважаючи, що за результатами огляду жодних слідів кримінального правопорушення на автомобілі не виявлено.
Власник майна ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_6 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
01.02.2024 від представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 надійшла заява, в якій представник просив розгляд апеляційної скарги проводи за їх відсутності.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку прокурора ОСОБА_5 , яка не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги без участі власника майна ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_6 , колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,відділом дізнання Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023105010001460 від 16.11.2023 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_11 у не встановлений досудовим розслідуванням час, шляхом зловживання довірою ОСОБА_12 , заволодів грошовими коштами, отриманими від реалізації легкових автомобілів марки «Mercedes-Benz» модель «GLE 350» та марки «Mercedes-Benz» модель «GLS 400», спричиниви останньому матеріальну шкоду.
Під час дізнання встановлено, що ОСОБА_13 на праві приватної власності володіла легковими автомобілями марки «Mercedes-Benz» модель «GLE 350», VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, білого кольору, номер та серія знака НОМЕР_3 , та марки «Mercedes-Benz» модель «GLS 400», VIN НОМЕР_4 , 2015 року випуску, білого кольору, номер та серія знака НОМЕР_5 , які всупереч установленому порядку були відчужені ОСОБА_14 на інших осіб зі змінами серії та номеру знаку.
Допитаний у якості потерпілого ОСОБА_12 повідомив, що на початку 2023 року домовився із ОСОБА_14 про продаж належних його дружині - ОСОБА_13 легкових автомобілів марки «Mercedes-Benz» модель «GLE 350», VIN НОМЕР_1 , та марки «Mercedes-Benz» модель «GLS 400», VIN НОМЕР_4 , за погоджену вартість.
Після досягнення вказаної домовленості, будь-які документи щодо продажу ОСОБА_14 вищевказаних автомобілів не укладалися.
У подальшому, вказані транспортні засоби були продані, що підтверджується інформацією, яка міститься в реєстраційних картках на вказані транспортні засоби, проте, грошові кошти за їх продаж ОСОБА_12 не отримав.
Також органом досудового розслідування встановлено, що 23.05.2023 легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz» модель «GLS 400» відчужено на користь іншої особи, із присвоєнням номеру та серії знаку НОМЕР_6 . В сою чергу, легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz» модель «GLE 350», відчужено 25.10.2023 на користь іншої особи із присвоєнням номеру та серії знаку НОМЕР_7 .
Як убачається із долученої до клопотання прокурора реєстраційної картки /а.с.39-40/, станом на день розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, власником транспортного засобу марки «Меrcedes-Benz» модель «GLЕ 350», VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, білого кольору, номер та серія знака НОМЕР_2 , є ОСОБА_7 .
Постановою дізнавача відділу дізнання Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_15 від 17.11.2023 транспортні засоби, у тому числі легковий автомобіль «Меrcedes-Benz» модель «GLЕ 350», VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, білого кольору, номер та серія знака НОМЕР_2 , та ключі від замка запалення до вказаного автомобіля, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023105010001460 від 16.11.2023.
Постановою дізнавача відділу дізнання Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_15 від 17.11.2023 вищевказаний транспортний засіб оголошено у розшук та визначено поставити його до бази розшуку інформаційної підсистеми «Гарпун» ІПНП.
Як зазначено прокурором у клопотанні, 20.12.2023 місцезнаходження транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Меrcedes-Benz» модель «GLЕ 350», VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, білого кольору, номер та серія знака НОМЕР_2 , було встановлено. Зазначений транспортний засіб разом із ключами від його замка запалення та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу вилучено.
21.12.2023 прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням від 20.12.2023, в якому просила накласти арешт на транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Меrcedes-Benz» модель «GLЕ 350», VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, білого кольору, номер та серія знака НОМЕР_2 , та ключі від замка запалення до вказаного автомобіля.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.12.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на транспортний засіб марки «Меrcedes-Benz» модель «GLЕ 350», VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, білого кольору, номер та серія знака НОМЕР_2 , та ключі від замка запалення до вказаного автомобіля.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на транспортний засіб марки «Меrcedes-Benz» модель «GLЕ 350», VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, білого кольору, номер та серія знака НОМЕР_2 , та ключі від замка запалення до вказаного автомобіля, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 12023105010001460 від 16.11.2023, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просила накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначений транспортний засіб та ключі від замка запалення до нього, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, знищене чи відчужене.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на транспортний засіб та ключі від замка запалення до нього, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання апелянта на недоведеність причетності ОСОБА_8 до події кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні, а також законність набуття права власності на спірний транспортний засіб, на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність відповідності вказаного транспортного засобу критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Порушуючи в апеляційній скарзі питання про повернення для ОСОБА_7 автомобіля марки «Меrcedes-Benz» модель «GLЕ 350», VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, білого кольору, номер та серія знака НОМЕР_2 , а також ключів від замка запалення до нього, шляхом надання права володіння та користування даним транспортним засобом, апелянт не звернув увагу на те, що слідчим суддею питання заборони або обмеження користування та розпорядження вищевказаним транспортним засобом не вирішувалось, та відповідні заборони у порядку ч. 11 ст. 170 КПК України накладено не було.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21 грудня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3