про залишення позовної заяви без руху
13 лютого 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/583/24-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 29.03.2019 р. №27993/ФОП/24-13-56-07-10;
- зобов'язати Головного управління ДПС у Чернівецькій області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з 01.04.2019 р., шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху, з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з позовом позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та зазначив, що ознайомився з оскаржуваним рішенням лише 06.02.2024 року.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Зазначена норма кореспондується і з абз. 3 п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (за зареєстрованим місцем проживання) рішення вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Матеріали справи містять копію поштового конверту з відміткою пошти про неможливість вручення позивачу листа з оскаржуваним рішенням, з причин: «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення п. 56.18 ст. 56, п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, суд зазначає, що контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки платника податків. У випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, він має нести ризик настання негативних наслідків такої своєї поведінки.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №826/17798/18, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19.
Також слід зазначити, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 року у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
З огляду на вищевикладене, оскаржуване у цій справі рішення вважається належним чином врученими позивачеві в день проставлення Укрпоштою відмітки у довідці на рекомендованому повідомленні і саме з зазначеної дати починається відлік шестимісячного строку звернення до суду з оскарження рішення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2023 року у справі 420/8162/23.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач зареєстрований як фізична особа підприємець з 29.08.1994 р. за адресою куди направлялось оскаржуване рішення та наразі перебуває на обліку у податковому органу як платник податків та зборів. Таким чином, здійснюючи підприємницьку діяльність та сплачуючи обов'язкові податки і збори позивач повинен був бути обізнаним з 2019 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Звернення у січні 2024 р. до податкового органу із запитами щодо обставин анулювання реєстрації платника єдиного податку, майже через 5 років після прийняття спірного рішення, не встановлює нові строки, які передбачені ст. 122 КАС України для оскарження спірного рішення, а лише є підтвердженням про вжиття заходів для захисту порушеного права. Суд вважає, що позивач не надав належних доказів причин необізнаності протягом майже п'яти років щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку, не надав доказів того, що протягом вказаного періоду виконував обов'язки передбачені для платника єдиного податку другої групи або доказів взагалі нездійснення підприємницької діяльності в цей період. З вказаних підстав, суд відхиляє доводи вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду зданим позовом та визнає їх неповажними.
Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють подальший розгляд справи, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 160 та ст. 161 КАС України. Тому в суду є достатньо підстав для залишення заяви без руху та надання строку для усунення недоліків, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з цим, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати додаткові обґрунтування та докази щодо поважності причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з моменту отримання даної ухвали шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Брезіна