09 лютого 2024 року м. Львівсправа № 380/1727/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача від 03 лютого 2024 року, подану на виконання вимог ухвали судді про залишення позовної заяви без руху у справі № 380/1727/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 19 січня 2017 року по 23 грудня 2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 19 січня 2017 року по 23 грудня 2023 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100.
Ухвалою судді від 26 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено особі, що звернулася із позовною заявою, в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб подання до суду:
- документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 968,96 грн;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 4061,38 грн, із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням підтверджуючих відповідні обставини доказів.
На виконання вимог вказаної ухвали позивач 05 лютого 2024 року подав до суду:
- квитанцію про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн;
- заяву щодо строку звернення з цим позовом до суду.
У вказаній заяві позивач зазначає, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. У цій справі фактична виплата всіх належних при звільненні позивачу сум здійснена відповідачем лише 23 грудня 2023 року, а тому саме з цієї дати слід обчислювати строк для подання позову. Тобто, 23 грудня 2023 року є днем фактичного розрахунку з позивачем та днем припинення триваючого правопорушення зі сторони відповідача. Зі свого боку, позивач в межах місячного строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України, який обчислював з 23 грудня 2023 року - дня фактичного розрахунку та припинення триваючого правопорушення, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
З огляду на викладене просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду у частині позовних вимог та поновити його.
При постановленні ухвали суд виходить з наступного.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Із врахуванням наведеного за загальним правилом спірні відносини, які виникли між сторонами у цій справі, пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Указана правова позиція суду узгоджується в висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.
За усталеною судовою практикою вказаний місячний строк обчислюється з моменту проведення остаточного розрахунку із звільненою особою.
У цій справі позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні таких сум:
- грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 4061,38 грн, яка виплачена 29 листопада 2023 року;
- індексації грошового забезпечення у розмірі 34181,71 грн, яка виплачена 23 грудня 2023 року.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2022 року № 4-рп/2012 (у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу), серед іншого, зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Отож, звернення до суду з позовом про стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України) обмежене строком, який, з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у ч. 5 ст. 122 КАС України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Спираючись на наведені міркування, суддя вказує на те, що після фактичного розрахунку за зобов'язаннями з виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення, що виплачувалися декількома частинами, позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення на підставі ст. 117 КЗпП України, але реалізувати це право він міг протягом одного місяця, відколи відбувся фактичний розрахунок за кожною з означених складових грошового забезпечення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22.
Як вже зазначено судом вище, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 4061,38 грн виплачена позивачу 29 листопада 2023 року; індексація грошового забезпечення у розмірі 34181,71 грн виплачена позивачу 23 грудня 2023 року.
З цим позовом до суду позивач звернувся 22 січня 2024 року.
Отже, позивач пропустив місячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 4061,38 грн.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні індексації грошового забезпечення у розмірі 34181,71 грн, яка відбулася 23 грудня 2023 року, то в цій частині позивачем дотримано місячний строк звернення до суду із вказаними позовними вимогами.
Стосовно покликання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 340/1972/21, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17.
Отож, суд відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховує саме останню правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, яка стосується питання строку звернення з позовом до суду саме про стягнення середнього грошового забезпечення за кілька невиплачених вчасно (при звільненні) складових грошового забезпечення.
Суд відзначає, що відповідно до змісту поданої на виконання вимог ухвали судді про залишення позовної заяви без руху заяви позивач уважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 4061,38 грн, ним не пропущений, однак просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду у частині цих позовних вимог та поновити його.
За загальним правилом поважними причинами пропуску строку звернення визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборним, та які не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.
Однак позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Ураховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не зазначено, суд доходить висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 123 КАС України та повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - повернути в частині позовних вимог, які стосуються зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за несвоєчасну виплату при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 4061,38 грн, яка відбулася 29 листопада 2023 року.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 09 лютого 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна