13 лютого 2024 року Справа № 280/10677/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач), третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, третя особа), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.10.2023 №084050015316 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 періоди її роботи з 29.07.1985 по 30.09.1985, з 22.10.1985 по 05.01.1987, з 10.05.1988 по 25.01.1991, з 26.01.1991 по 21.08.1992, та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 на підставі її заяви за призначенням пенсії від 17.10.2023.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що розглядаючи заяву позивачки за призначенням пенсії, Відповідач проігнорував її право на призначення пенсії з 53 річного віку відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020. Разом з тим, вказує, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується її паспортом № НОМЕР_1 , за призначенням пенсії позивач звернулась 17.10.2023 у віці 56 років, що підтверджується заявою за призначенням пенсії. Із змісту рішення від 24.10.2023 №084050015316 вбачається, що відповідачем пільговий стаж позивачки не зараховано у повному обсязі, зокрема за періоди її роботи, що підтверджені довідкою ПАТ «Укртелеком» про підтвердження пільгового стажу від 14.01.2020 №18/01-32, оскільки, на його думку, довідка не відповідає Додатку №5 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, а саме не зазначено підсумок заліку пільгового стажу роботи. Вважає, що така відмова у зарахуванні стажу є проявом надмірного формалізму та нівелює саму суть довідки про підтвердження пільгового стажу, оскільки вона видана відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженому постановою КМУ від 12.08.1993 №637. Наголошує, що довідка ПАТ «Укртелеком» про підтвердження пільгового стажу від 14.01.2020 №18/01-32 містить УСІ обов'язкові реквізити та відповідає вимогам Додатку №5 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993. Отже, пільговий стаж позивачки за періоди роботи з 22.10.1985 по 05.01.1987, з 10.05.1988 по 25.01.1991, з 26.01.1991 по 21.08.1992 мав бути зарахований. Крім того, зауважує, що пільговий стаж підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 №1-7. На підставі вищевикладеного наполягає на задоволенні позовних вимог.
Ухвалою судді від 25.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
11.01.2024 представник третьої особи через систему «Електронний суд» надіслав пояснення, у яких вказує, що одними із складових умов для виникнення у певної особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV є: 1. - встановлення факту зайнятості певної особи на посаді повний робочий день; 2. виконання особою робіт, передбачених Списком № 2; 3. - документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації робочого місця за умовами праці. 4. - досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Пояснює, що 17.10.2023 ОСОБА_1 звернулася за місцем реєстрації до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. У відповідності до Порядку №22-1 підрозділом, відповідальним за розгляд заяви позивача та винесення відповідного рішення було визначено ГУ ПФУ у Київській області, яким прийнято спірне рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.10.2023 № 084050015316. Так, відповідачем було встановлено наступне: вік заявниці 56 років; страховий стаж особи становить 35 років 11 місяців 08 днів; за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності ; до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 22.10.1985 по 05.01.1987, з 10.05.1988 по 25.01.1991 з 26.01.1991 по 10.03.1994 з 11.03.1994 по 30.06.1998 за довідкою №18/01-32 від 14.01.2020, оскільки довідка не відповідає Додатку №5 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме не зазначено підсумок заліку пільгового стажу роботи. Враховуючи вищевикладене, вказує, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не набула необхідного пільгового стажу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач позов не визнав, 16.01.2024 надіслав до суду відзив (вх. №2262) на позовну заяву, у якому вказує, що документами, що підтверджують трудовий стаж за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, є довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Наголошує, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Зауважує, при цьому, що відповідне право після 21.08.1992 повинно бути підтверджено результатом атестації робочого місця. Враховуючи вищезазначене, виникнення права у особи на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є досягнення необхідного віку, встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці. Звертає увагу суду, що відсутність вищенаведених обставин не породжує виникнення права у позивача на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч.2ст. 114 Закону, оскільки ОСОБА_1 не набула необхідного пільгового стажу. Стверджує також, що позивач в обґрунтування права на пільгову пенсію за Списком №2 посилається на ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якає недіючою при призначенні пільгової пенсії. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_2 від 02.08.1982 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема:
з 29.07.1985 по 30.09.1985 працювала телефоністом 3 класу міжміської телефонної станції у Феодосійському міському вузлі зв'язку (записи № 1- 2);
з 22.10.1985 по 05.01.1987 працювала телефоністом 2 класу міжміського телефонного зв'язку цеху МТС у Пологівському райвузлі зв'язку Запорізького обласного виробничо-технічного управління зв'язку (записи № 3-4). Додатково підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній від 14.01.2020 № 18/01-32, виданою Запорізькою філією ПАТ «Укртелеком»;
з 10.05.1988 по 31.12.1994 працювала телефоністом міжміського телефонного зв'язку у Пологівському райвузлі зв'язку Запорізького обласного виробничо-технічного управління зв'язку (записи № 5-7). Додатково підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній від 14.01.2020 № 18/01-32, виданою Запорізькою філією ПАТ «Укртелеком»;
з 01.01.1995 по 30.06.1998 працювала телефоністом 2 класу міжміського телефонного зв'язку дільниці міжміського телефонного та телеграфного зв'язку у Пологівському районному вузлі електрозв'язку «Пологирайтелеком» Запорізького обласного підприємства електрозв'язку «Запоржтелеком» (записи № 8-10). Додатково підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній від 14.01.2020 № 18/01-32, виданою Запорізькою філією ПАТ «Укртелеком».
Крім того, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній від 14.01.2020 № 18/01-32, виданої Запорізькою філією ПАТ «Укртелеком», атестація вперше по даній професії проводилась 17.04.1998 (наказ №46 від 17.04.1998 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», але право на пільгове пенсійне забезпечення не підтверджено.
17.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком пільгових згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 24.10.2023 №084050015316, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу. Пенсійний вік, визначений п. 2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 55 років. Вік заявниці 56 років. Страховий стаж особи становить 35 років 11 місяців 08 днів. Пільговий стаж за Списком №2 не визначено. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 22.10.1985 по 05.01.1987, з 10.05.1988 по 25.01.1991 з 26.01.1991 по 10.03.1994 з 11.03.1994 по 30.06.1998 за довідкою №18/01-32 від 14.01.2020, оскільки довідка не відповідає Додатку №5 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме не зазначено підсумок заліку пільгового стажу роботи. Даний період потребує перевірки.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Умови та порядок призначення пенсій за віком були передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-Х11 (далі - Закон № 1788-ХІІ).
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі Закон №213-V111), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, були внесені зміни до статті 13 Закону №1788-Х11, якими передбачено, що відповідно пункту «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тобто були збільшені раніше передбачені пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах та стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1- 5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII: визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) статтю 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що стаття 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 передбачено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».
01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV), який регулює принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали або працюють на роботах за Списком 1 та Списком №2 пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності страхового трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсі» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набув чинності з 11.10.2017, до Закону №1058-1V були внесені зміни, відповідно до яких доповнено статтю 114, якою передбачено призначення пільгових пенсій, зокрема за Списком №1 і Списком №2.
Також абзац другий пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV викладено у новій редакції, яка передбачає, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
За приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж за періоди з 01.01.2004 обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до 01.01.2004.
Загальні умови щодо віку та стажу для призначення пенсії за віком передбачені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-VI на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Частиною 1 ст. 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
За змістом вказаних приписів право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до вимог Закону №1788-Х11 та Рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1- 5/2018(746/15) щодо віку та стажу мають особи, які працювали на роботах, передбачених Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та до 01.04.2015 набули стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону №1788-Х11, за умови наявності стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком на загальних підставах.
У зв'язку із прийняттям Закону №2148-VІІІ призначення пенсій за віком, в тому числі і на пільгових умовах особам, які працювали за Списком №2, здійснюється відповідно до норм Закону №1058-1V.
Водночас, як Законом №1788-Х11, так і Законом №1058-1V передбачено, що умовами призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення пенсійного віку, наявність страхового стажу та пільгового стажу.
Судом встановлено, що відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю пільгового стажу, передбаченого пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону №1058-1V, оскільки на день звернення за призначенням пенсії за віком позивач досягла 56 років, проте до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 22.10.1985 по 05.01.1987, з 10.05.1988 по 25.01.1991 з 26.01.1991 по 10.03.1994 з 11.03.1994 по 30.06.1998 за довідкою №18/01-32 від 14.01.2020, оскільки довідка не відповідає Додатку №5 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме не зазначено підсумок заліку пільгового стажу роботи.
Позивач стверджує, що з 29.07.1985 по 30.09.1985, з 22.10.1985 по 05.01.1987, з 10.05.1988 по 25.01.1991, з 26.01.1991 по 21.08.1992, всього 5 років 8 місяців, працювала за професією телефоніста 2 класу міжміського телефонного зв'язку, що передбачено Списком №2 розділ ХХХІ, затвердженим постановою РМ СРСР від 22.08.1956 № 1173, тобто має більше ніж половину стажу роботи за Списком №2, передбаченого п. б) ст. 13 Закону №1788, тому має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже ключовим у цій справі є питання наявності пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Положеннями статті 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Системний аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є віднесення цієї посади або професії до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що діяли в період такої роботи.
Вимоги щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21.08.1992 та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих списків.
Матеріалами справи, зокрема записами трудової книжки НОМЕР_2 від 02.08.1982, підтверджено, що ОСОБА_1 працювала з 29.07.1985 по 30.09.1985 телефоністом 3 класу міжміської телефонної станції у Феодосійському міському вузлі зв'язку (записи № 1- 2); з 22.10.1985 по 05.01.1987 телефоністом 2 класу міжміського телефонного зв'язку цеху МТС у Пологівському райвузлі зв'язку Запорізького обласного виробничо-технічного управління зв'язку (записи № 3-4); з 10.05.1988 по 31.12.1994 телефоністом міжміського телефонного зв'язку у Пологівському райвузлі зв'язку Запорізького обласного виробничо-технічного управління зв'язку (записи № 5-7); з 01.01.1995 по 30.06.1998 телефоністом 2 класу міжміського телефонного зв'язку дільниці міжміського телефонного та телеграфного зв'язку у Пологівському районному вузлі електрозв'язку «Пологирайтелеком» Запорізького обласного підприємства електрозв'язку «Запоржтелеком» (записи № 8-10).
Додатково періоди з 22.10.1985 по 05.01.1987, з 10.05.1988 по 25.01.1991, з 26.01.1991 по 21.08.1992 підтверджуються довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній від 14.01.2020 № 18/01-32, виданою Запорізькою філією ПАТ «Укртелеком».
Судом встановлено, що відповідач визнає факт перебування позивача на посаді телефоніста міжміських телефонних станцій в період з 29.07.1985 по 30.09.1985 та на посаді телефоніста міжміського телефонного зв'язку у період з 22.10.1985 по 05.01.1987, з 10.05.1988 по 25.01.1991, з 26.01.1991 по 21.08.1992, натомість зазначає лише про те, що пільгова довідка не відповідає Додатку №5 Постанови Кабінету Міністрів України №637.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).
За приписами абзаців другого - четвертого пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов'язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
При цьому, ГУ ПФУ у Київській області не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ними вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження стажу позивача.
На переконання суду, відповідачем не здійснено усіх необхідних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна додатково підтвердити стаж позивача.
Суд звертає увагу на той факт, що пенсійний орган не скористався наданими йому повноваженнями та не витребував у підприємства необхідні, додаткові документи, або шляхом виходу на вказане підприємство і проведення відповідної перевірки наявних архівних документів, не спростував того факту, що позивач повний робочий день працював на посадах, віднесених до Списку № 2, що свідчить про необґрунтованість рішення відповідача про відмову у зарахуванні позивачу періодів його роботи до пільгового стажу.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі №593/283/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначальним фактором при встановлені права на дострокове призначення пенсії за віком є факт зайнятості робітника на виробництві або на виконанні окремих робіт, передбачених Списками.
За спірні періоди роботи позивача на посаді телефоніста були чинними такі Списки:
Списки №1 та №2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 та застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991. Якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки №1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991. Якщо пільгова робота продовжується після цієї дати застосовуються Списки № 1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів №162 від 11.03.1994.
Розділом XXI «Зв'язок» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, передбачалася професія/посада телефоніста міжміського телефонного зв'язку, переговорних пунктів з цілодобовою дією і міських телефонних станцій ємністю від 300 номерів і більше.
Розділом XХХIII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах (через старість) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, передбачена професія/посада: телефоніста міжміського телефонного зв'язку, що постійно працював з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією 23100000-19093; телефоніста міського телефонного зв'язку міських телефонних станцій ємністю від 300 номерів і більше (23100000-19095) розділу XXIХ (23100000) «Зв'язок» Списку №2.
Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків пенсійного органу про незарахування до пільгового стажу роботи позивача з 29.07.1985 по 30.09.1985, з 22.10.1985 по 05.01.1987, з 10.05.1988 по 25.01.1991, з 26.01.1991 по 21.08.1992 на підставі довідки від 14.01.2020 № 18/01-32, виданою Запорізькою філією ПАТ «Укртелеком».
При цьому, суд наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №439/1148/17.
Таким чином, періоди роботи позивача з 29.07.1985 по 30.09.1985 телефоністом 3 класу міжміської телефонної станції у Феодосійському міському вузлі зв'язку, з 22.10.1985 по 05.01.1987 телефоністом 2 класу міжміського телефонного зв'язку цеху МТС у Пологівському райвузлі зв'язку Запорізького обласного виробничо-технічного управління зв'язку, з 10.05.1988 по 21.08.1992 телефоністом міжміського телефонного зв'язку у Пологівському райвузлі зв'язку Запорізького обласного виробничо-технічного управління зв'язку підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2. Отже, з метою захисту прав та інтересів позивача, з огляду на частину 2 статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 24.10.2023 №084050015316 про відмову в зарахуванні спірних періодів роботи позивача до пільгового страхового стажу, передбаченого Списком №2.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до стаатті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Так, порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.10 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Згідно з частини 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статей 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Так, згідно зі з статтею 58 Закону № 1058-IV призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Такий спосіб захисту, як зобов'язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Щодо вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 17.10.2023 суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Таким чином, оскільки питання призначення/перерахунку позивачу пенсії віднесено до виключної компетенції відповідача та приймаючи до уваги, що відповідач не зарахував спірний стаж роботи позивача, а суд позбавлений повноважень розраховувати необхідний для призначення пенсії стаж, позовна вимога про зобов'язання призначити пенсію за віком задоволенню не підлягає.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 17.10.2023 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду по даній справі.
Крім того, суд зазначає, що приписи пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, на підставі яких відмовлено позивачу у призначенні пенсії, є аналогічними за змістом нормі Закону № 1788-XII (пункт б частини 1 статті 13), яка визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що при вирішенні даної справи норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV не підлягають застосуванню, адже остання суперечить принципам правової визначеності та положенням Конституції України з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Таким чином, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком Список №2 норми Закону № 1788-XII були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.
Отже, умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають визначатись Законом №1788-XII з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при розгляді заяви позивача щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідач мав керуватись саме пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 858,88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області, яким прийняте протиправне рішення.
Керуючись статтями 9, 77, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548), третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.10.2023 №084050015316 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 періоди її роботи з 29.07.1985 по 30.09.1985 телефоністом 3 класу міжміської телефонної станції у Феодосійському міському вузлі зв'язку, з 22.10.1985 по 05.01.1987 телефоністом 2 класу міжміського телефонного зв'язку цеху МТС у Пологівському райвузлі зв'язку Запорізького обласного виробничо-технічного управління зв'язку, з 10.05.1988 по 21.08.1992 телефоністом міжміського телефонного зв'язку у Пологівському райвузлі зв'язку Запорізького обласного виробничо-технічного управління зв'язку до пільгового стажу за Списком №2, у зв'язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.10.2023 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах з врахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 858,88 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак