12 лютого 2024 року Справа № 280/10232/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8, код ЄДРПОУ 39816845)
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати, постанову Державної служби України з безпеки на транспорті винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ010049 від 28.11.2023, з ФОП ОСОБА_1 , у сумі 17 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем за результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в ході якої виявлено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III). Підставою для притягнення позивача до відповідальності слугував висновок інспектора в акті щодо відсутності у водія ОСОБА_2 розрахунків даних роботи цифрового тахографа та індивідуальної контрольної книжки водія. Позивач не погоджується з правомірністю винесення оскаржуваної постанови, оскільки автомобіль та причеп, які були перевірені, були передані Приватному підприємству «ЛВК» для перевезення вантажів на підставі договору оренди, у зв'язку з чим вважає, що позивач не був автомобільним перевізником і не вчиняв порушення, вказані в оскаржуваній постанові. Крім того, в акті перевірки №АР 008821 вказано, що перевезення здійснювалось на транспортному засобі DAF номерний знак НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 належить фізичній особі ОСОБА_1 , однак позивач не був транспортним перевізником та згідно свідоцтва є власником транспортного засобу DAF номерний знак НОМЕР_4 . Також вказує, що зазначене перевезення було внутрішнім, а не міжнародним, через що обладнання транспортних засобів позивача контрольними пристроями (тахографами) не вимагалося. Позивач стверджує, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбувався без належного повідомлення, оскільки позивач отримав лист-запрошення лише 01.12.2023, в той час як розгляд справи було призначено на 28.11.2023. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області докази по справі, а саме: всі документи та матеріали, які стали підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ010049 від 28.11.2023; докази належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
22.12.2023 відповідач надав суду відповідні документи на виконання ухвали суду від 12.12.2023 та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати та пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Під час перевірки водій не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки, роздруківку до цифрового тахографу, індивідуальну контрольну книжку водія. Отже, на момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки виявлено порушення вимог ст. 48 Закону №2344-III, п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385), а саме відсутність у водія під час здійснення вантажного перевезення, роздруківки даних роботи цифрового тахографу, індивідуальної контрольної книжки водія. Водій з актом перевірки був ознайомлений, пояснень до акту не надав, акт засвідчив своїм підписом. Відповідач зазначає, що а акті № АР008821 від 10.11.2023 допущено описку при зазначені номерного знаку транспортного засобу, що перевірявся та замість вірного НОМЕР_5 помилково зазначено номерний знак НОМЕР_2 . Крім того відповідач зазначає, що запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства направлено на адресу позивача завчасно, останній мав достатньо можливості для забезпечення участі у розгляді матеріалів щодо порушення. Разом з цим, неотримання позивачем запрошення у відділенні поштового зв'язку не може свідчити про порушення процедури розгляду справи щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Відповідач звертає увагу суду, що товарно-транспортна накладна №0000000054/1 від 10.11.2023, протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу №0008146 від 07.09.2023, індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_2 на листопад 2023 року під час проведення рейдової перевірки не надавалися, у зв'язку з чим вказані документи не можуть бути допустимими доказами у справі. Також відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Приватного підприємства та власником транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_4 та напівпричіпу марки REISCH, номерний знак НОМЕР_6 є ОСОБА_1 , на підставі чого його визначено автомобільним перевізником. Так, власник транспортного засобу, у разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування, зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди або тимчасовий реєстраційний талон). Вважає спірну постанову правомірною. Просить відмовити у задоволенні позову.
25.12.2023 представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що при наявності обґрунтованих претензій до фізичної особи ОСОБА_1 , відповідач мав би керуватись умовами притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи за порушення при перевезенні вантажів, згідно статей 14-1 - 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), в яких законодавець наводить поняття відповідальна особа та належний користувач.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
За змістом Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР008821 від 10.11.2023, у ході рейдової перевірки, проведеної 10.11.2023 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області на ділянці дороги м. Запоріжжя, Донецьке шосе, зупинений та перевірений на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортний засіб марки «DAF», номерний знак НОМЕР_7 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 .
Даним Актом зафіксовані порушення: «Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону №2344-III, п. 6 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340), п. 3.3 Інструкції №385, під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія роздруківкою даних роботи цифрового тахографу, індивідуальною контрольною книжкою водія, чим порушено ст. 48 Закону №2344-III№. Також зазначено, що у графі «у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону №2344-III: абз. 5 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону №2344-III, а саме: роздруківка даних роботи цифрового тахографу, індивідуальної контрольної книжки водія.
Пояснення водій про причини порушень не надавав. Копію акту отримав, про що свідчить його підпис в акті №АР008821 від 10.11.2023.
28.11.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області стосовно ФОП ОСОБА_1 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 010049, якою на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Не погодившись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567) рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно із пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Як визначено частинами першою та другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 34 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку (частина друга статті 49 Закону № 2344-ІІІ).
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку, встановлює Положення №340.
Відповідно до п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пунктами 6.2 та 6.3 Положення № 340 передбачено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Отже, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв'язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов'язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок із забезпечення, а на водія - пред'явлення для перевірки документів, встановлених чинним законодавством, на підставі яких здійснюється перевезення. До таких документів, крім іншого, віднесено роздруківку до цифрового тахографу, індивідуальну контрольну книжку водія. У разі відсутності на момент проведення рейдової перевірки визначених законодавством документів, до перевізника застосовується штраф.
Актом рейдової перевірки№АР008821 від 10.11.2023 зафіксовано, що під час перевірки транспортного засобу у водія була відсутня роздруківка до цифрового тахографу та індивідуальна контрольна книжка водія, які відповідно до статті 34 Закону №2344-III та пункту 6 Положення №340 повинен мати водій.
Втім суд звертає увагу на те, що Акт №АР008821 від 10.11.2023 містить посилання на те, що здійснено перевірку транспортного засобу марки «DAF», номерний знак НОМЕР_7 . В подальшому на підставі зазначеного акту було прийнято Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 010049, яка не містить жодних посилань, які дозволяли б ідентифікувати транспортний засіб, який було перевірено.
Водночас, до позову не надано доказів того, що ФОП ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «DAF», номерний знак НОМЕР_7 .
Згідно з наданими до матеріалів справи документів, ОСОБА_1 (як фізична особа) є власником транспортного засобу марки «DAF», номерний знак НОМЕР_8 .
При цьому, докази того, що транспортний засіб марки «DAF», номерний знак НОМЕР_8 належить або використовується саме ФОП ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Необхідно звернути увагу, що статус фізичної особи та статус фізичної особи-підприємця не є тотожними, та відрізняються з огляду на обсяг прав та обов'язків. При цьому, наявність у фізичної особи у власності певного транспортного засобу не обов'язково свідчить про використання такого транспортного засобу при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності.
Таким чином, суд доходить до висновку, що посадові особи відповідача не встановили дійсну особу перевізника під час рейдової перевірки та не довели, що порушення законодавства про автомобільний транспорт вчинено саме ФОП ОСОБА_1 , а тому притягнення його до відповідальності є безпідставним.
При цьому, не має підстав враховувати надані відповідачем фото номерного знаку транспортного засобу марки «DAF» та свідоцтво то реєстрацію транспортного засобу, оскільки такі докази не можуть вважатись належним та допустимими доказами підтвердження порушень, визначених в акті №АР008821 від 10.11.2023, тому що не містять жодної інформації про дату, час і місце їх здійснення та не дозволяють ідентифікувати такі фото саме з обставинами проведеної рейдової перевірки, наслідки якої зафіксовано в акті №АР008821 від 10.11.2023 та не доводять факт використання транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 у підприємницікій діяльності.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування до позивача штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ відсутні, а постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 010049 від 28.11.2023 є протиправною та підлягає скасуванню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи з огляду на те, що відповідачем не доведено факт допущення ФОП ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт під час рейдової перевірки, наслідки якої зафіксовано в акті №АР008821 від 10.11.2023, та не впливають на висновок суду.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №ПШ010049 від 28.11.2023 у сумі 17000, 00 грн.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, місцезнаходження: 69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8, код ЄДРПОУ 39816845.
Повне судове рішення складено 12.02.2024.
Суддя М.О. Семененко