09 лютого 2024 року Справа № 280/10267/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.06.2023 №083950017800 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 період її роботи з 13.10.1990 по 01.03.1992, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 на підставі її заяви за призначенням пенсії від 31.05.2023.
Позовну заяву подано представником позивача адвокатом Вельможко А.І., на підтвердження повноважень наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1137342 від 21.08.2023.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 858,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.06.2023 №083950017800 у призначенні пенсії позивачу відмовлено у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки відмовлено у взаємозаліку стажу за списком № 2 та стажу, що дає право на призначення пенсії за рахунок підприємства. Відповідачем пільговий стаж позивачки за період її роботи з 13.10.1990 по 01.03.1992 не зараховано, оскільки, на його думку, посада зазначена в довідці ПАТ «Запорізький комбінат будматеріалів» про підтвердження пільгового стажу від 25.05.2023 №25/05 не збігається з посадою згідно із її трудовою книжкою НОМЕР_1 . Проте така відмова у зарахуванні стажу є проявом надмірного формалізму. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 13 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа).
Відповідач 04.01.2024 надав відзив на позовну заяву, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не згодне з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, безпідставними та незаконними. До пільгового стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано період роботи згідно довідки 01-К від 23.05.2023 з 10.05.2011 по 15.02.2016 так як для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємства необхідно долучити гарантійного листа а також не в повному обсязі зазначено посилання на постанову №36 від 16.01.2003. Згідно довідки №25/05 від 25.05.2023 пільговий стаж зараховано частково, так як посада зазначена в довідці з 13.10.1990 не збігається з посадою згідно зазначеною в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.11.1984. До загального стажу роботи не зараховано період згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.11.1984 з 02.11.1984 по 01.10.1990 так як велика розбіжність між датою прийняття на роботу та датою створення наказу про прийняття. На час звернення ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2), у позивача недостатньо пільгового стажу, що не дає права для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Право на пенсію позивач набуде з 06.04.2030. Рішення є правомірним, законним, та ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
09.01.2024 до суду надійшли пояснення третьої особи. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені з наступних підстав. Згідно довідки №25/05 від 25.05.2023 пільговий стаж зараховано частково, так як посада зазначена в довідці з 13.10.1990 не збігається з посадою, зазначеною в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.11.1984. На час звернення позивачки з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у неї недостатньо пільгового стажу, що не дає права для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії позивачці, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач 31.05.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.06.2023 №083950017800 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого п.2 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пільговий стаж на дату звернення становить 03 роки 11 місяців 11 днів. До пільгового стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано період роботи згідно довідки 01-К від 23.05.2023 з 10.05.2011 по 15.02.2016 так як для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємства необхідно долучити гарантійного листа а також не в повному обсязі зазначено посилання на постанову №36 від 16.01.2003. Згідно довідки №25/05 від 25.05.2023 пільговий стаж зараховано частково, так як посада зазначена в довідці з 13.10.1990 не збігається з посадою згідно зазначеною в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.11.1984. До загального стажу роботи не зараховано період згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.11.1984 з 02.11.1984 по 01.10.1990 так як велика розбіжність між датою прийняття на роботу та датою створення наказу про прийняття. На час звернення ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2), у позивача недостатньо пільгового стажу, що не дає права для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Право на пенсію Позивач набуде з 06.04.2030.
Не погоджуючись не зарахуванням період її роботи з 13.10.1990 по 01.03.1992 до пільгового стажу та рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Підпунктом 2 п.2 ст.114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Стаття 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Верховний Суд у постановах від 31.07.2018 по адміністративній №415/760/17, 31.07.2018 по адміністративній справі № 486/1080/16-а, від 31.07.2018 по адміністративній справі № 235/1112/17 висловив правову позицію про достатність підтвердження страхового стажу на посадах за Списком №1, 2 саме записами у трудовій книжці.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, за наявності належно оформлених записів у трудовій книжки та підтвердження стажу роботу, що дає право на пільгову пенсію, підприємством, неможливо спростовувати факт наявності у позивача стажу роботи на посадах, що дає право на призначення пільгової пенсії.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Судом встановлено, відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 :
- 13.10.1990 прийнята в цех №1 гасильником 4 розряду по догов. (запис №5);
- 02.03.1992 переведена на постійну роботу гасильником вапна 4 розряду (запис №6);
- 12.02.1996 звільнена по ст. 38 КЗпП за власним бажанням (запис №7).
Також, позивачем надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №25/05 від 25.05.2023, у якій зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий на «Запорізькому заводі силікатної цегли» за період з 13.10.1990 по 12.02.1996 виконувала роботу гасильника вапна за професією, посадою гасильники вапна та їх підручні.
Як підставу для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача з 13.10.1990 по 12.02.1996 до пільгового стажу відповідачем зазначено, що посада зазначена в довідці з 13.10.1990 не збігається з посадою згідно зазначеною в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.11.1984.
Суд наголошує, що трудова книжка позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження роботи позивача у спірних періодах, на посадах передбачених Списком №2, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Доказів протилежного відповідачем не надано.
Суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванні заробітної плати на конкретну посаду, яку позивач займав у той чи інший період його роботі підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає позивачу право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, зауважень до записів у трудовій книжці, їх неточності чи відсутності відповідачами у рішеннях не зазначено.
Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати.
В той же час пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд зазначає, що формальна неточність у назві посади в трудовій книжці - гасильник, та у довідці гасильник вапна не може бути підставою для не зарахування спірного періоду роботи позивача та як наслідок позбавлення права на пенсійне забезпечення.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що період зайнятості позивача з 13.10.1990 по 01.03.1992 підлягає зарахуванню до пільгового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України роботи.
Інші періоди, які не зараховані відповідачем та які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення позивачем не оскаржуються.
Також, представник позивача зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.06.2023 №083950017800 у призначенні пенсії позивачу відмовлено у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та на обґрунтування права позивача на призначення пенсії за віком після досягнення нею 50 років наводить положення п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Однак, як встановлено судом позивач звернулась за призначенням пенсії у віці 55 років, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.06.2023 №083950017800 у призначенні пенсії позивачу ґрунтувалось на недостатності пільгового стажу у позивача, у оскаржуваному рішенні не міститься відмови у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.06.2023 №083950017800 в частині не зарахування позивачу до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 період її роботи з 13.10.1990 по 01.03.1992, прийняте без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, є протиправним, а отже підлягає скасуванню в цій частині.
Що стосується способу захисту прав позивача.
Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №591/5935/17, розглядаючи спір виходила з того, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Ця мета зазначена також у статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі №0940/2394/18.
Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Суд вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Як встановлено судом, відповідачем у цій справі не проведено всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів, зокрема, основного документу, трудової книжки, яка підтверджує роботу позивача у спірному періоді на посадах, що надають право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, тому суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб, що дасть можливість вирішити питання, щодо якого звернувся позивач та повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням зауважень суду.
Отже, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивача про призначення пенсії та прийняв оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії необхідно зобов'язати зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 період її роботи з 13.10.1990 по 01.03.1992 та повторно розглянути заяву позивача від 31.05.2023 про призначення пенсії за віком.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплати судового збору.
Сплачений судовий збір у сумі 715,73 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким прийняте оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262, КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.06.2023 №083950017800 в частині не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 періоду її роботи з 13.10.1990 по 01.03.1992 та в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 період її роботи з 13.10.1990 по 01.03.1992 та повторно розглянути заяву позивача від 31.05.2023 про призначення пенсії за віком.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 715,73 грн (сімсот п'ятнадцять гривень сімдесят три коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344),
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012).
Повне судове рішення складено 09.02.2024.
Суддя Б.В. Богатинський