12 лютого 2024 рокуСправа №160/32304/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
11.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є військовозобов'язаним та у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком його дружини, ОСОБА_2 , який є інвалідом 1 групи та потребує постійного стороннього догляду, в нього є право на звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2023р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 20.12.2023р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відкправлення.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , з 11.03.2022р. призваний на військову службу під час загальної мобілізації через введення воєнного стану в Україні.
Згідно довідки від 19.03.2022р. за № 456 позивач проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 з 11.03.2022р.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 між позивачем та ОСОБА_3 30.06.2023р. зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 133.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 (дружина) є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 (батько дружини), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю І групи з 19.06.2023р., що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 005635.
Згідно висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 489 від 28.06.2023р. ОСОБА_2 (батько дружини) рекомендовано соціальні послуги по догляду вдома.
Відповідно до акту щодо сумісного проживання від 20.11.2023р. ОСОБА_1 та батько його дружини - ОСОБА_2 спільно проживають в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 .
05.07.2023р. позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворим батьком його дружини.
Згідно трекінгу Укрпошти, вищенаведений рапорт отримано відповідачем 11.07.2023р.
21.08.2023р. позивач вдруге звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив, надати інформацію щодо розгляду його рапорту від 05.07.2023р.
Представником позивача 04.10.2023р. за №04/10 подано адвокатський запит , в якому запитувалась інформація щодо розгляду та прийняття рішення за рапортом ОСОБА_1 .
Представником позивача 10.10.2023р. за №10/10 подано вдруге адвокатський запит, в якому запитувалась інформація щодо розгляду та прийняття рішення за рапортом ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що має право на звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а відповідачем вчиняються протиправні дії спрямовані на ухилення від розгляду його рапорту, що й стало підставою для звернення до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
При вирішені спору суд виходить із того, що Закон України "Про військову службу і військовий обов'язок" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст. 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як зазначалось, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку із наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Так, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок".
Відповідно до абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Системний аналіз абз. 5 пп. «г» п. 2 ч. 4статті 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав: 1) в разі наявності одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Суд встановив, що ОСОБА_2 є батьком дружини позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження дружини позивача.
У свою чергу, відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ № 005635, батьку дружини позивача встановлено безстроково І групу інвалідності.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 2, ч. 4, ст. 26 Закону №2232-ХІІ, оскільки батько його дружини є особою із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
При цьому суд зауважує, що за результатом розгляду рапорту позивача, який поданий 05.07.2023р. до командира військової частини НОМЕР_1 , жодного рішення відповідачем не приймалось.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність спрямовану на ухилення від розгляду рапорту позивача.
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту позивача від 05.07.2023р. та зобов'язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 , поданого 05.07.2023р. та прийняти рішення з урахуванням висновків суду наведений в даному рішенні.
У даному випадку суд не вправі перебирати на себе функції та повноваження відповідача та замість останнього приймати рішення щодо військової служби позивача, оскільки у такому випадку суд втрутиться у повноваження відповідача, що чинним законодавством України не передбачено.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності дій та докази, долучені в обґрунтування позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
На підставі ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст. 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , і.к. НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , поданого 05.07.2023р., про звільнення його зі служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 , поданого 05.07.2023р., та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду наведених у даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін