15 січня 2024 рокуСправа №160/27568/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26.09.2023№046350014065 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року 1788-ХІІ з 25.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою і документами про призначенням пенсії за віком, оскільки набула право на призначення пенсії за віком у відповідності до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте , Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області протиправно було відмовлено у призначенні пенсії через недосягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», без врахування норми ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 року відкрито провадження у справі №160/27568/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
18.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим законом визначаються умови набуття права на пенсійні виплати та пенсійній вік чоловіків і жінок, при досягнені якого особа має право на призначення пенсії за віком.
За наданими документами позивачка матиме право на пенсійну виплату після досягнення необхідного віку - 60 років, а отже підстави для призначення позивачці пенсії за віком відсутні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась 19.09.2023 із заявою і документами через веб-портал Пенсійного фонду України про призначення їй пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №046350014065 від 26.09.2023 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, з посиланням на те, що пенсійний вік, визначений ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років.
Вік заявниці 55 років.
Необхідний страховий стаж, визначений ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 35 років.
Страховий стаж особи становить 37 років 02 місяці 27 днів.
За висновком Пенсійного фонду заявниця не досягла пенсійного віку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів з даним позовом звернулась до суду.
При вирішення спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист,
що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV).
За визначенням ст. 1 Закону №1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до п 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частинами 1, 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Позивач вважає, що пенсія за віком повинна бути призначена їй відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788 - XI по досягненні 55 річного віку.
На час виникнення спірних правовідносин і до цього часу наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ і Законом № 1058-IV в тому числі в частині віку набуття права на пенсію за віком жінок. Перший із цих Законів визначає такий вік у 55 років, тоді як другий - у 60 років.
На переконання позивача застосуванню також підлягає позиція викладена Конституційним Судом України у рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020 де визнані неконституційними положення ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Суд з цього приводу суд зазначає наступне.
За п. «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Таким чином, Закон № 1788-XII регулює питання призначення пенсії на пільгових умовах де працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1.
Позивач, відповідно до записів у трудовій книжці не займала посад, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до списку №1.
Пунктом 16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
З огляду на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 13.12.2005, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про пенсійне забезпечення» доповнено новою нормою, за якою положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, колізія між нормами ст. 26 Закону № 1058-IV і ст. 12 Закону№1788-ХІІ відсутня.
Виходячи з аналізу норм Закону №1058-IV, призначення пенсії за віком згідно із Законом 1788-ХІІ не входить до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом № 1058-IV, оскільки є нормою для конкретно визначеного кола осіб.
Позивач звернулася саме за призначенням пенсії за віком, а тому підстави для застосування положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутні.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 у справі № 815/6727/17.
Суд відхиляє посилання позивача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, , оскільки у зазначеній справі розглядалося питання застосування ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не ст. 12 цього Закону.
Згідно частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної заяви та відсутність підстав для її задоволення.
Оскільки у задоволенні позову позовної заяви відмовлено, суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області і про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона