03 жовтня 2023 року Справа № 160/5860/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
за участі секретаря судового засідання: Галайди А.В.,
представника позивача: Берези В.В.,
представника відповідача: Яровенка Д.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
24.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» до Одеської митниці, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці №UА/500080/2023/000041/2 від 24.02.2023р. про коригування митної вартості товарів за 23UА500080000789U2.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Позивач додатково надав наявні в нього документи та повідомив митний орган, що не має можливості надати інші витребувані документи, з огляду на їх відсутність. Проте, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» була залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: належним чином завірених всіх копій документів, долучених до позовної заяви, для відповідача; належним чином завіреної копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії протоколу №10 загальних зборів учасників, копії наказу №47 про вступ на посаду директора ОСОБА_1 для відповідача.
На виконання вимог вказаної ухвали суду 29.03.2023 року позивачем 04.04.2023 року усунуті означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5860/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 11.05.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
27.04.2023 року до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех», в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
27.04.2023 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» надійшла відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.
12.05.2023 року до суду від Одеської митниці надійшли додаткові докази у справі, а саме документи на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/5860/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 02.08.2023 року о 10:00 год.
02.08.2023 року до суду від Одеської митниці надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Водночас, 02.08.2023 року від Одеської митниці надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 року заяву представника відповідача про відкладення підготовчого судового засідання задоволено частково, продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/5860/23 до 05.09.2023 року, в іншій частині клопотання представника відповідача - відмовлено; наступне підготовче судове засідання з розгляду справи призначено на 05.09.2023 року о 13:00 год.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 року клопотання представника Одеської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі №160/5860/23 задоволено, розгляд справи №160/5860/23 вирішено провести в режимі відеоконференції, надавши представнику відповідача можливість участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовчому судовому засіданні 05.09.2023 року усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у представника Одеської митниці витребувано додаткові письмові пояснення та докази на їх підтвердження з приводу того, чому не було враховано митним органом у якості усунення виявлених при митному оформленні розбіжностей додатково подані позивачем документи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/5860/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 03 жовтня 2023 року о 13:00 год.
15.09.2023 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача, в яких, зокрема, зазначалося, що зі змісту гр.33 рішення про коригування митної вартості товарів від 24.02.2023р. №UA500080/2023/000041/2 і електронних повідомлень митного органу декларанту слідує, що митним органом розглянуто додаткові документи надані декларантом для підтвердження митної вартості, проте, за результатами їх розгляду митним органом з'ясовано, що не всі виявлені розбіжності усунуті. Так, розбіжність стосовно того, що у інвойсі та специфікації до інвойсу зазначено торгову марку але відсутня інформація про виробника, було усунуто шляхом надання листа продавця про те, що він є виробником товару з торговельною маркою TRIANGLE та власником торговельної марки TRIANGLE. Але у додатково наданих декларантом: листі «Сертифікат дилера» та комерційній пропозиції продавця,- знову ж відсутня інформація про виробника заявленого товару. Оскільки ні в зовнішньоекономічному контракті від 14.11.2022р. №TR-141122, ні в специфікації до нього від 15.11.2022 №1 не зазначено виробника товару, то сама по собі наявність фірмових бланків продавця, - не є підтвердженням за замовчуванням факту виробництва заявленого товару продавцем. Розбіжність щодо того, що у копії митної декларації країни відправлення зазначений інший номер коносаменту COSU6349303880 - не усунуто шляхом надання коносаменту COSU6349303880, оскільки не зрозуміло, яким чином в митній декларації країни відправлення від 21.12.2022р. був вже зазначений додатково наданий декларантом коносамент COSU6349303880, який був виданий тільки 27.12.2022, що, в свою чергу, викликає сумніви щодо достовірності інформації у митній декларації країни відправлення. Розбіжність щодо того, що у п.1.7 договору на транспортно-експедиційні послуги передбачено страхування відповідальності їх виконавця, а у документі, що підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг зазначено інформацію про відсутність страхування вантажу, усунуто не було, оскільки п 7.1 договору на транспортно-експедиційні послуги від 21.12.2017 №16018-159 передбачено страхування відповідальності виконавця відповідно до ст.13 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV, а саме: «Експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування». Оскільки в п.7.4 договору на транспортно-експедиційні послуги під «Страховим випадком» Сторони розуміють фізичну втрату та/або пошкодження вантажу під час організації перевезення виконавцем договору»,- то цей договір передбачає страхування виконавцем товару, доставку якого він забезпечує. Тобто, відповідно до п.7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості товарів під час декларування до ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за оцінювані товари, декларант повинен був додати таку складову митної вартості, як витрати на страхування цих товарів. Отже, розбіжності виявлені документах на момент винесення рішення про коригування митної вартості, - не усунуті в повному обсязі. Також на момент винесення рішення про коригування митної вартості товарів від 24.02.2023 № UA500080/2023/000041/2 декларантом не надано таких запитуваних митним органом документів як: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Таким чином, згідно ч.6 ст.54 МК України заявлену декларантом за ціною угоди митну вартість товару не могло бути визнано митним органом, - внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів.
У судових засіданнях представник позивача підтримав пред'явлений позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені в ньому та у відповіді на відзив доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судових засіданнях пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та у додаткових письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.11.2022 року між ТОВ «Торговий дім «Альфатех» (Україна) (Покупець) та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська народна республіка) (Продавець) укладено Контракт №TR-141122, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах FOB Qingdao, Китай (згідно з ІНКОТЕРМС 2010) шини вантажні (далі - Товар) в асортименті та кількості, зазначених у відповідних специфікаціях (далі - Специфікація), які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до Специфікації №1 від 15.11.2022 року до Контракту №TR-141122 від 14.11.2022 року умови поставки товару: FOB QINGDAO; торгова марка: TRIANGLE; умови оплати: 100% попередня оплата, вартість товару: 568744,20 дол. США, кількість товару: 4210 шт/наб.
На підставі Контракту №TR-141122 від 14.11.2022 року та Специфікації №1 від 15.11.2022 року до цього Контракту на митну територію України було поставлено товар - шини у кількості 190 шт. на суму 30552,00 доларів США.
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вказаних товарів представником позивача до Одеської митниці подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД): №23UA500080000789U2 від 21.02.2023р., в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 вказаної ЕМД, зокрема: пакувальний лист від 20.12.2022 №12222006177-8; інвойс від 20.12.2022 №12222006177-8; коносамент від 27.12.2022 №COSU6349303880; коносамент від 27.12.2022р. №SZX221256797; автотранспортна накладна від 17.02.2023р. №115805; специфікація до інвойсу від 20.12.2022 №2; банківські платіжні документи від 22.11.2022 №69, №70 та від 01.12.2022 №77; рахунки про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.02.2023 №632 та від 17.02.2023 №699; платіжне доручення на оплату транспортно-експедиційних послуг від 15.02.2023 №18620; документ, що підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг і відсутність страхування вантажу від 17.02.2023 №17.02/23-22; зовнішньоекономічний контракт від 14.11.2022 №TR-141122; специфікація до зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2022 №1; договір на транспортно-експедиційні послуги від 21.12.2017 №16018-159; копія митної декларації країни відправлення від 21.12.2022 №420420220000341735.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв'язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:
1) п.7 договору на транспортно-експедиційні послуги передбачено страхування відповідальності їх виконавця, а у документі, що підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг зазначено інформацію про відсутність страхування вантажу;
2) у інвойсі та специфікації до інвойсу зазначено торгову марку, але відсутня інформація про виробника;
3) у копії митної декларації країни відправлення зазначений інший номер коносаменту COSU6349303880.
Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов'язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Листом від 24.02.2023р. №24/02-2023-6 позивачем надано митному органу платіжне доручення №18620 від 15.02.2023р.; Offer №.6177-2 від 14.11.2022 року (комерційна пропозиція); Dealer certificate (сертифікат дилера) з перекладом; лист ТОВ «Хіллдом Логістікс» від 21.02.2023 №210223/1; коносамент №COSU6349303880; відповідь TRIANGLE TYRE CO. LTD від 23.02.2023 року; банківський платіжний документ про оплату транспортно-експедиційних послуг на морське перевезення; лист перевізника про зниження ставок морського фрахту, а також повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованного товару надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА500080/2023/000041/2 від 24.02.2023р., відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснене, з заявленої декларантом - 2.5794дол.США/кг до 3.01дол. США/кг (МД UA500020/2023/000963 від 23.01.2023 партія товару 76979 кг з умовами поставки FOB (CN) Китай за угодою з виробником TRIANGLE TYRE CO., LTD Китай (CN) - 3.01 дол.США/кг; МД UA100110/2023/520295 від 13.01.2023 партія товару 11837 кг з умовами поставки FOB (CN) Китай за угодою з виробником - TRIANGLE TYRE CO., LTD Китай (CN) - 3.21 дол.США/кг).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №23UA500080000906U3 від 25.02.2023р.
Не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо доводів відповідача про те, що п.7 договору на транспортно-експедиційні послуги передбачено страхування відповідальності їх виконавця, а у документі, що підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг зазначено інформацію про відсутність страхування вантажу, суд зазначає таке.
Відповідно до Інкотермс-2010 існують лише два види умов поставки, які передбачають обов'язкове страхування, а саме: поставки за умовами CIP та CIF. При цьому обов'язкове страхування здійснюється при перевезенні товару морським транспортом (фрахт). Відповідно, страхування товару під час перевезення товару автомобільним транспортом до кордону України не є обов'язковим, тому при такій поставці сторони контракту самі вирішують чи бажають вони здійснити страхування та в якій мірі.
Як встановлено судом, у цьому випадку поставка товару здійснювалася на умовах FOB Qingdao, Китай (згідно з ІНКОТЕРМС 2010), відтак, страхування товару за таких умов поставки не є обов'язковим.
Водночас, згідно з п.1 Договору №16018-159 від 21.12.2017р., укладеного між ТОВ «Хіллдом Логістікс» (Виконавець) та ТОВ «ТД «Альфатех» (Замовник), Виконавець зобов'язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.
Пунктом 7 Договору №16018-159 від 21.12.2017р. визначено умови і порядок страхування відповідальності.
Так, відповідно до підпунктів 7.1, 7.2 Договору №16018-159 від 21.12.2017р. Виконавець здійснює страхування своєї відповідальності відповідно до ст.13 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Замовник проінформований, що на дату укладення цього Договору відповідальність Виконавця застрахована у страховому клубі ТТ CLUB MUTUAL INSURANCE LTD (далі відповідно «Страховик» та «Перестраховик».
Отже, за змістом підпунктів 7.1 та 7.2 Договору №16018-159 від 21.12.2017р. виконавець ТОВ «Хіллдом Логістікс» здійснює страхування саме своєї відповідальності, а не вантажу. Натомість, обов'язок страхування вантажу умовами Договору №16018-159 від 21.12.2017р. не передбачено.
Також факт того, що страхування вантажу у цьому випадку не здійснювалося, підтверджено листом ТОВ «Хіллдом Логістікс» від 17.02.2023 №17.02/23-22, який було надано до митного оформлення.
Відтак, твердження митного органу про необхідність надання декларантом страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, є необґрунтованим, оскільки п.8 ч.2 ст.53 МК України визначено, що такі документи подаються у випадку, якщо страхування здійснювалось, проте, в даному випадку страхування не здійснювалось, про що зазначено в поданих для митного оформлення документах.
Щодо посилання митного органу про відсутність в інвойсі та специфікації до інвойсу інформації про виробника, суд зазначає наступне.
Так, затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості контролюючий орган має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Узагальнене визначення інвойсу - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.
Згідно з загальносвітовою практикою інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати. Також в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок тощо.
Дослідивши наданий до митного оформлення інвойс від 20.12.2022 №12222006177-8 та специфікацію до інвойсу від 20.12.2022 №2, суд зазначає, що вказаний інвойс та специфікація до нього містять відповідні реквізити, що дозволяють ідентифікувати їх з поставкою оцінюваного товару, а також вони містять відомості про ціну такого товару (в інвойсі та специфікації до нього наявні відомості про найменування товару, його кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість).
Також судом встановлено, що інвойс від 20.12.2022 №12222006177-8 та специфікація до інвойсу від 20.12.2022 №2 містять відомості про торгову марку: Triangle.
Водночас листом Triangle Tyre Co., Ltd від 23.02.2023 року, який було надано до митного оформлення, повідомлено, що торговельна марка Triangle зареєстрована за Triangle Tyre Co., Ltd як за виробником, і підтверджено, що Triangle Tyre Co., Ltd є виробником всіх шин згідно з комерційним інвойсом від 20.12.2022 №12222006177-8 та пакувальним листом від 20.12.2022 №12222006177-8 по Контракту від 14.11.2022 №TR-141122, укладеному з ТОВ «ТД «Альфатех».
Разом з цим суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, відомості про виробника товару безпосередньо ціни товару не стосуються і митним органом у розглядуваному випадку взагалі не обґрунтовано та не зазначено яким чином наявність або відсутність таких відомостей може впливати на числові значення складових митної вартості оцінюваної партії товару, на підставі яких проводився її розрахунок. При цьому відомості щодо торгової марки, а також відомості щодо продажу товару безпосередньо виробником або посередником, або за договором комісії тощо також не можуть підтверджувати або спростовувати митну вартість товару. Відтак, у цьому випадку відсутність у інвойсі та специфікації відомостей про виробника товару не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у документах про митну вартість товару та не може бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.
Щодо посилання відповідача на те, що у копії митної декларації країни відправлення зазначений інший номер коносаменту COSU6349303880, суд зазначає таке.
По-перше, копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ч.5 ст.53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
По-друге, у даному випадку митним органом не встановлено, що відомості, вказані у специфікації до контракту, у інвойсі та специфікації до нього, у пакувальному листі щодо виду товару, його кількості, асортименту, ваги не узгоджуються з відомостями, вказаними в декларації країни відправлення.
Водночас, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що транспортування товару у розглядуваному випадку здійснювалося на підставі домашнього коносаменту від 27.12.2022р. №SZX221256797 та лінійного коносаменту від 27.12.2022 №COSU6349303880. При цьому у лінійному коносаменті від 27.12.2022 №COSU6349303880 є посилання на домашній коносамент від 27.12.2022р. №SZX221256797, а відомості, наведені у цих коносаментах, щодо опису вантажу, номеру контейнеру, ваги, дати відправки, судна тощо є тотожними. Відтак, надання до митного оформлення позивачем саме домашнього коносаменту від 27.12.2022р. №SZX221256797, який містив посилання на лінійний коносамент від 27.12.2022 №COSU6349303880, який, в свою чергу, вказаний у митній декларації країни відправлення, не створює будь-яких розбіжностей чи неточностей у поданих до митного оформлення документів, тим більше, що в подальшому на вимогу митного органу позивачем додатково було надано й сам лінійний коносамент від 27.12.2022 №COSU6349303880.
З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 2864,00грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» (код ЄДРПОУ 37383046, місцезнаходження: вул. Василя Сухомлинського, буд.48Б, смт Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52001) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2023/000041/2 від 24.02.2023р., прийняте Одеською митницею.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» (код ЄДРПОУ 37383046, місцезнаходження: вул. Василя Сухомлинського, буд.48Б, смт Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52001) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2864,00грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова