18 вересня 2023 року Справа № 160/18747/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, поданий представником позивача - адвокатом Амельченком Артемом Сергійовичем, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 о/р НОМЕР_1 від 05.05.2023 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 04.05.2023 р., зарахувавши ОСОБА_1 до пільгового стажу наступні періоди: період навчання з 01.09.1983 р. по 16.07.1986 р. (2 роки 10 місяців 16 днів), період роботи з 17.07.1986 р. по 12.11.1986 р. (3 місяці 27 днів), період роботи з 23.01.1989 р. по 16.06.2009 р. (20 років 4 місяці 25 днів).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (номер пенсійної справи: 050130000298) і отримує пенсію по інвалідності. 04.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком по Списку № 2 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, відділом перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в ході розгляду заяви ОСОБА_1 про перехід на інший вид пенсії прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 о/р НОМЕР_1 від 05.05.2023. ОСОБА_1 незгоден з діями органу ПФУ щодо відмови в призначенні пенсії, вважає, рішення від 05.05.2023 р. протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідачів додаткові докази у справі та встановлено строк для їх подання.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.
08.08.2023 копію зазначеної ухвали, враховуючи припинення фінансування суду за кошторисними призначеннями для придбання поштових марок через військове вторгнення російської федерації на територію України та введенням на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 воєнного стану, направлено позивачу засобами телекомунікаційного зв'язку на адресу електронної пошти, зазначену в позовній заяві. За даними КП «ДСС» копію адміністративного позову 26.07.2023 надіслано одержувачам - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет, а копію ухвали про відкриття провадження - 07.08.2023 о 23:20, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву з урахуванням ч.6 ст.251 та ч.6 ст.120 КАС України до 23.08.2023.
16.08.2023 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області засобами телекомунікаційного зв'язку надійшов відзив на позов, у якому відповідач 1 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, за результатами атестації робочих місць та при наявності певного віку і стажу після 21.08.1992 р. Чоловіки мають право після досягнення 55 років, при цьому потрібно мати стаж на зазначених роботах 12 років і 6 місяців. При загальному стажі роботи не менше 30 років. Загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 37 років 02 місяці 15 днів. Отже, пільговий стаж - це період трудової діяльності в шкідливих, небезпечних або специфічних умовах упродовж повного робочого дня. Перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими період трудової діяльності може бути віднесений до пільгового стажу, затверджено постановами Кабінету Міністрів України. А Порядок застосування Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, урегульований наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року. Згідно із цим Порядком, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи, які затверджені постановами Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року; Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року; КМУ №162 від 11.03.1994 року; КМУ №36 від 16.01.2003 року; КМУ від 24.06.2016 №461.
Відповідачем 1 вказано, що згідно п.9 постанови КМУ від 01.08.1992 №442 «Про затвердження Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці» (набрала чинності 21.08.1992), підставою для зарахування пільгового стажу роботи після 21.08.1992 є наказ по підприємству, організації про результати атестації робочих місць. Для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах при первинній атестації робочих місць, до пільгового стажу зараховується 5-ти річний період роботи на підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати на період роботи впродовж наступних 5-ти років. Основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умови праці є наказ по підприємству, організації. Дана правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 11.07.2019 у справі №336/3067/17. Відповідач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно було прийнято рішення № 050130000298 від 05.05.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
До відзиву надано копію матеріалів пенсійної справи позивача.
28.08.2023 засобами поштового зв'язку від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позов (направлений до суду 21.08.2023), у якому відповідач 2 позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що 04.05.2023 Позивач (30.04.1968 р.н.) звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід із пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. За заявою Позивача, засобами програмного забезпечення за принципом з екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.05.2023 № 050130000298 відмовлено Позивачу в перерахунку пенсії в зв'язку з недостатністю пільгового стажу. Страховий стаж Позивача становить 37 років 2 місяці 15 днів. Пільговий стаж - відсутній. До пільгового стажу не враховані періоди роботи в зв'язку з відсутністю уточнюючих довідок, які б підтверджували пільговий характер і умови праці. Отже, Позивачем до документів для призначення пенсії не долучене уточнюючої довідки, яка б підтверджувала пільговий характер і умови праці і зв'язку з чим відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Також безпідставною є вимога про призначення пенсії за Списком № 1 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійні забезпечення».
Відповідачем також наголошено, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), критеріям передбаченим частиною 3 ст. 2 КАС України, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень. Таким чином, належним способом захисту права позивачки є зобов'язання Головного управління повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах а не зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
За правилами ст.263 КАС України розгляд адміністративної справи мав відбутись до 30.08.2023, проте головуючий суддя Юхно І.В. у період з 28.08.2023 по 15.09.2023 перебувала у відпустці, суд на підстави положень ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу по суті в перший робочий день з урахуванням вихідних днів - 18.09.2023.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 18.03.2011 Авдіївським МВ ГУМВС України в Донецькій області. Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 05.08.2022 №1203-5001965982 ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Водночас, як свідчить надано до матеріалів справи копія листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.06.2023 №0500-0202-8/52810 та довідка про доходи від 23.05.2023 №6335453596389311, ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по 3 групі інвалідності від загального захворювання, розраховану відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
04.05.2023 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід з пенсії перехід із пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.05.2023 о/р НОМЕР_1 за результатами розгляду заяви про перехід на інший вид пенсії від 04.05.2023 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні вказано, що 04.05.2023 року ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНН НОМЕР_3 ), який перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся до сервісного центру із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №2 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.5 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право па пенсію за віком, незалежно під місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, за результатами атестації робочих місць та при наявності певного віку і стажу після 21.08.1992 р. Чоловіки мають право після досягнення 55 років, при цьому потрібно мати стаж на зазначених роботах 12 років і 6 міс. При загальному стажі роботи не менше 30 років.
Основним документом, то підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, кили в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові угоди і угоди з відмітками про їх виконаним та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 37 років 02 місяці 15 днів. За відсутності уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній неможливо визначити право на пенсію на пільгових умовах.
До матеріалів справи всупереч законодавчо визначеного ч.2 ст.77 КАС України обов'язку доказування відповідачами не надано до суду розрахунку загального (страхового) та/або пільгового стажу станом на момент прийняття означеного рішення.
Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 20.06.2023 №0500-0202-8/52810 на адвокатським запит, який надійшов з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 19.06.2023 за вх. №13155/9, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» про надання правової допомоги ОСОБА_1 , адвокату Артему Амельченку повідомлено:
« ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по 3 групі інвалідності від загального захворювання, розраховану відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ГУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву на перерахунок пенсії від 04.05.2023 за №2270 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 №. 339/35961 та винесено рішення про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу по Списку №2, визначеного ч. 2 п. 2 ст. 114 Закону №1058.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що документами, що підтверджують пільговий стаж роботи, є довідки, уточнюючі пільговий характер роботи. Такі довідки є обов'язковими, оскільки в трудових книжках не зазначається у яких умовах працювали особи і чи були вони зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня. Уточнюючі довідки мають право видавати винятково підприємства, на яких працювала особа, або їх правонаступники.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія- або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 та Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, зарахування стажу на пільгових умовах, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992) проводиться на підставі атестації робочих місць.
Довідки, що підтверджують пільговий характер роботи по Списку №2 згідно з Додатком 5 Порядку №637 до заяви на перерахунок пенсії не надавались, тому ніякі періоди роботи до пільгового стажу по Списку №2 не зараховувались».
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на адвокатський запит від 20.06.2023 в інтересах ОСОБА_1 адвокату Артему Амельченку листом від 26.06.2023 №0900-0202-8/29445 повідомило про таке:
« ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
04.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком по Списку №2 згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До поданої заяви ОСОБА_1 долучив наступні документи:
- трудову книжку серії НОМЕР_4 ;
- диплом № НОМЕР_5 про навчання за фахом "електрогазозварювальник";
- військовий квиток серії НОМЕР_6 ;
- накази 0№39 від 01.02.2005 р. та № 83 від 01.02.2010, наказ №43/ос від 08.05.2012 р., "Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці".
Страховий стаж роботи ОСОБА_1 становить 37 років 02 місяці 15 днів.
Відповідно до п. б ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, за результатами атестації робочих місць та при наявності певного віку і стажу після 21.08.1992 р. чоловіки мають право після досягнення 55 років, при цьому потрібно мати стаж на зазначених роботах 12 років і 6 міс. При загальному стажі роботи не менше 30 років.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові угоди і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу: професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, зайнятість повний робочий день, інформації про перебування у відпустках без збереження заробітної плати, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка і за результатами атестації робочих місць із зазначенням вперше проведеної атестації.
Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затвердженими Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.
З огляду на вищезазначене, Головним управління в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову від 08.05.2023 №5902/03-16.
До пільгового стажу роботи за Списком №2 можливе зарахування періодів:
- 01.09.1983 року по 16.07.1986 року - навчання за спеціальністю "електрогазозварювальник";
- 17.07.1986 року по 12.11.1986 року - електрогазозварщик;
- 20.11.1986 - 25.11.1988 року -військова служба;
- 23.01.1989 року по 21.08.1992 року - електрозварщик ручної зварки;
- 01.02.2000 року по 16.06.2009 року - електрозварщик ручної зварки».
Суд зазначає, що відповідачем 2 всупереч обов'язку доказування не було надано жодних доказів перебування позивача на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області о/р 050130000298 від 05.05.2023 р, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі - Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або Закон №1058-IV; тут і далі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
У статті 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами пп. 1 ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати як, пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За положеннями ч. 1 ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Із записів трудової книжки серії НОМЕР_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що позивач навчався в Авдіївському міському профтехучилищі №43 з 01.09.1983 по 17.07.1986 (диплом № НОМЕР_5 від 16.07.1986) та, в подальшому, зокрема, працював:
- Донецька ордена Леніна залізниця Будівничо-монтажний поїзд №365 «Дорстройтреста»:
- 17.07.1986 - прийнятий електрогазозварником третього розряду (наказ №136 від 22.07.1986);
- 12.11.1986 - звільнений у зв'язку з призовом на військову службу п.3 ст.36 КЗпП УРСР (наказ №237 від 11.11.1986);
- Служба в Радянській Армії з 20.11.1986 по 25.11.1988 (в/б НОМЕР_8 );
- Донецька ордена Леніна залізниця Будівничо-монтажний поїзд №365 «Дорстройтреста»:
- 23.01.1989 - прийнятий електрогазозварником третього розряду ручного зварювання (наказ №8 від 20.01.1959);
- 03.02.1997 - присвоєний четвертий розряд електрогазозварника на основі акту здачі проби (наказ №55 від 17.02.1997);
- 14.04.1999 - на підставі Класифікатора ДК-003-95 присвоєно електрогазозварник ручного зварювання четвертого розряду (наказ №173 від 14.04.1999);
- 01.06.2005 - Будівничо-монтажний поїзд №365 м. Яснувата згідно з наказом начальника дороги з 01.06.2005 року реорганізований в Донецьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління (наказ №43/н від 09.02.2005);
- 01.01.2007 - присвоєна класифікація електрозварника ручного зварювання 5 розряду (наказ №269 від 29.12.2006);
- 16.06.2009 - звільнений за переведенням на Авдіївський завод залізобетонних конструкцій та будівничих деталей ДП «Донецька залізниця» п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №109/ос від 15.06.2009).
В ході судового розгляду справи судом з'ясовано, що підставою для відмови в переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах стала відсутність пільгового стажу.
Зі змісту листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 26.06.2023 №0900-0202-8/29445, що відповідач 2 не зарахував до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1983 по 16.07.1986 (навчання за спеціальністю), з 17.07.1986 по 12.11.1986 (електрогазозварщик), з 20.11.1986 по 25.11.1988 (військова служба), з 23.01.1989 по 21.08.1992 та з 01.02.2000 по 16.06.2009 (електрозварщик ручної зварки) у зв'язку з ненаданням позивачем довідок відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
При цьому, суд звертає увагу, що правомірність незарахування до пільгового стажу періоду військової служби позивачем не оскаржується та на підставі ч.2 ст.9 КАС України не підлягає дослідженню судом у цій справі.
Крім того, суд наголошує, що ненадання пенсійним органом розрахунку загального та пільгового стажу ОСОБА_1 унеможливлює перевірку зарахування оскаржуваних позивачем періодів його роботи до пільгового стажу у повному обсязі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за №1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком №1 та/або № 2.
При цьому, за правилами застосування Списків №1 та № 2, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.1991, то застосовується Список, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.1992 або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.1994, то застосовується Список, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.1994 або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003, то застосовується Список, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
Розділом XXXII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».
Розділом XXXIII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».
Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (чинна на момент роботи позивача) затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».
З огляду на вищезазначене, професія електрогазозварювальника (газоелектрозварювальника) передбачена у всіх списках № 2.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 535/103/17, від 27 березня 2020 року у справі № 607/1266/17 та від 03 лютого 2021 року у справі № 453/1427/16-а, яка підлягає обов'язковому застосуванню до спірних правовідносин в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Тобто, професія «газоелектрозарника» відносить до Списку №2 та має бути зарахована до пільгового стажу роботи позивача.
Суд наголошує, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а (постанова від 19.02.2020) сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Отже, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей з посиланням на дати та номери відповідних наказів, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим ненадання уточнюючих довідок, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Отже, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_4 , засвідчені підписами уповноваженої особи та містять відповідну печатки, відтак відсутні підстави для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Оскільки у позивача наявна трудова книжка з відповідними записами про стаж роботи у спірний період, позивачу не потрібно додатково підтверджувати пільговий стаж роботи довідками з місця роботи або архівних установ.
Суд також зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.07.1986 по 12.11.1986 та з 23.01.1989 по 16.06.2009 на посаді електрогазозварника у Донецькій ордена Леніна залізниці Будівничо-монтажний поїзд №365 «Дорстройтреста».
Водночас, відповідно пункту «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.09.1983 по 16.07.1986 навчався в Середньому професійно-технічному училищі №43 м.Авдіївки Донецької області за професією електрогазозварювальника і здобув середню освіту, що підтверджується дипломом від 16.07.1986 № НОМЕР_5 (копія міститься у матеріалах справи).
При цьому, в ході судового розгляду судом було встановлено, що з 17.07.1986 ОСОБА_1 прийнятий на посаду електрогазозварника у Донецьку ордена Леніна залізницю Будівничо-монтажний поїзд №365 «Дорстройтреста», який за висновком суду підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Таким чином, оскільки перерва між днем закінчення позивачем навчання в ПТУ і днем зарахування на роботу за професією не перевищує 3 місяців, то період навчання позивача з 01.09.1983 по 16.07.1986 повинен бути зарахований в повному обсязі до загального (страхового) та пільгового трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №683/1774/16-а та від 09.07.2020 у справі №308/13118/16-а.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд прийшов до висновку, що рішення про відмову в перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області о/р 050130000298 від 05.05.2023, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через незарахування до пільгового стажу вищевказаних періодів навчання та роботи позивача, відповідач дійшов невірних висновків, а тому належним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправним та скасування вказаного рішення у зв'язку з вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в цій частині.
Оскільки відповідачем неправомірно незараховано до пільгового стажу роботи вищевказані періоди роботи та навчання і відповідно прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.
При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Водночас, суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок пільгового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем не проводився розрахунок пільгового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що належним способом порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є:
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1986 та періоди роботи з 17.07.1986 по 12.11.1986, з 23.01.1989 по 16.06.2009;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 04.05.2023 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
При цьому, щодо посилання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у відзиві на позов на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 144 Закону №1058, суд вважає безпідставними, оскільки відповідач 2, відмовляючи у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у рішенні о/р 050130000298 від 05.05.2023 року посилався на положення п.б ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Більш того, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Таким чином, судовий збір у розмірі 1073,60 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 25.07.2023 №0.0.3117088040.1, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківський області на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 805,20 грн. (по 402,60 грн. з кожного з відповідачів).
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд.3; код ЄДРПОУ 13486010), відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: 76018, м.Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд.15; код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 о/р НОМЕР_1 від 05.05.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1986 та періоди роботи з 17.07.1986 по 12.11.1986, з 23.01.1989 по 16.06.2009.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 04.05.2023 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 402,60 грн. (чотириста дві гривні 60 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 402,60 грн. (чотириста дві гривні 60 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Юхно