12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 405/6596/22
провадження № 61-1462 ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради», яке є правонаступником комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об'єднання» Кропивницької міської ради», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» (далі - КНП «ЦМЛ» КМР»), яке є правонаступником комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об'єднання» Кропивницької міської ради» (далі - КНП «ТСО» КМР»), у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ від 09 листопада 2022 року № 77 к/п про її звільнення, поновити її на посадіренгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим КНП «ТСО» КМР», стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 листопада 2022 року до дня поновлення на роботі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2023 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ КНП «ТСО» КМР» від 09 листопада 2022 року № 77 к/п в частині звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Поновлено її на посаді рентгенлаборанта рентгенкабінету відділення стоматологічної допомоги дорослим КНП «ЦМЛ» КМР», яке є правонаступником КНП «ТСО» КМР», з 15 листопада 2022 року. Стягнуто з КНП «ЦМЛ» КМР», яке є правонаступником КНП «ТСО» КМР» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 136 877,76 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
У січні 2024 року до Верховного Суду КНП «ЦМЛ» КМР» подало касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями частини першої статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.
Оскільки предметом спору у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 136 877,76 грн, відповідно до пункту 2 частини першої статті 274 ЦПК України вказана справа належить до категорії спорів, що можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, тобто не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена справа відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України є незначної складності.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи та її розгляд судами попередніх інстанцій в порядку спрощеного позовного провадження, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про незначну складність справи.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
У касаційній скарзі заявник посилається на випадок, передбачений підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у такій справі підлягає касаційному оскарженню.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновку суду апеляційної інстанції відносно судової практики Верховного Суду у справах з ідентичними фактичними обставинами. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки КНП «ЦМЛ» КМР» подало касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради», яке є правонаступником комунального некомерційного підприємства «Територіальне стоматологічне об'єднання» Кропивницької міської ради», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара