07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 372/2236/21
провадження № 61-7223св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Лідовця Р. А., Осіяна О. М.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ларичев Валерій Вікторович, на постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня
2023 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що вона була власником житлового будинку на АДРЕСА_1 , загальною площею 731,6 кв. м, земельної ділянки, кадастровий номер 3223255400:05:099:0101, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,0779 га та земельної ділянки, кадастровий номер 3223255400:05:099:0100, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за тією ж адресою.
3. Відповідачі проживають у вказаному будинку із 2004 року, а вона тривалий час була позбавлена можливості користуватись своїм нерухомим майном.
4. У 2021 році вказане майно було нею відчужене.
5. Зазначала, що не проживала в будинку, не була безпосереднім споживачем житлово-комунальних послуг, натомість фактичними споживачами послуг з газопостачання, обслуговування будинку та послуг
з охорони були відповідачі, які постійно там проживали. Однак до відчуження будинку та земельних ділянок саме вона оплачувала рахунки за природній газ, обслуговування будинку та послуги з охорони.
6. Вказує, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо розподілу витрат на утримання будинку, оскільки відповідачі проживали в будинку всупереч її волі.
7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з відповідачів 175 534,67 грн відшкодування вартості сплачених послуг за спожитий природній газ, 262 612,60 грн - за обслуговування будинку та 2 256 000 грн - за послуги охорони, а усього 2 694 147,27 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 серпня
2022 року у позові відмовлено.
9. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала належних доказів на обґрунтування позовних вимог та не довела порушення своїх прав.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1
173 434,67 грн на відшкодування вартості послуг. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
11. Задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично проживали у будинку на
АДРЕСА_1 , користувалися послугами
з газопостачання, є споживачами житлово-комунальних послуг, які сплачувала позивачка як власник будинку. При цьому доказів оплати або компенсації цих витрат відповідачі не надали.
12. З урахуванням поданої відповідачами заяви про застосування позовної давності апеляційний суд дійшов висновку, що за вимогами про сплату послуг з газопостачання за травень 2018 року у розмірі 2 100 грн спливла позовна давність, а тому заборгованість за цей період стягненню не підлягає.
13. Послуги з охорони не входять до переліку житлово-комунальних послуг, отже договір про охорону будинку з ТОВ «Гарді 100» укладений позивачкою як власником будинку на власний розсуд, і понесені нею витрати за цим договором не підлягають стягненню з відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат
Ларичев В. В., просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишивши
в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. 12 травня 2023 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат
Ларичев В. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року відмовлено. У вересні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 17 листопада 2023 року, у зв'язку зі звільненням
у відставку судді ОСОБА_4 , суддею доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
18. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 21 жовтня 2021 року у справі № 300/2557/20, від 19 серпня 2020 року
у справі № 703/2200/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Вказує, що відповідачі не є та не були співвласниками будинку, між ними та позивачем відсутні договірні відносини щодо розподілу витрат за житлово-комунальні послуги. ОСОБА_1 сплачувала кошти за утримання належного їй на праві власності майна. У вказаному будинку відповідачі не зареєстровані та фактично ним не користувалися.
21. Крім того суд апеляційної інстанції встановив обставини справи, які мають суттєве значення, а саме фактичне проживання відповідачів
у спірному будинку, на підставі недопустимих доказів.
22. Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено користування відповідачами житлово-комунальними послугами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
23. У вересні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Поваляєв О. Б., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу,
в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
24. Вказує, що до відчуження будинку та земельних ділянок вона сплачувала рахунки за спожитий газ, обслуговування будинку та послуги
з охорони, хоча фактично не була безпосереднім споживачем цих послуг.
25. Натомість такими споживачами були відповідачі, які із 2004 року постійно проживали та продовжують проживати у вказаному будинку, що ними визнається.
26. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року у справі № 372/2226/21 ТОВ «І ЕЛ СІ ГРУП» усунуто перешкоди
в користуванні житловим будинком та земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом примусового виселення
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
27. Вказаним рішенням, яке набрало законної сили та виконане, встановлено факт незаконного та безпідставного проживання відповідачів
у спірному будинку.
28. Під час розгляду справи сторонами не заперечувалось, що будинок та земельні ділянки фактично займають відповідачі, а ОСОБА_1 вказаним майном не користувалась та проживала за іншою адресою.
29. Між сторонами спору, що ними не заперечувалось, існувала усна домовленість про те, що відповідачі зможуть проживати в будинку, за умови сплати всіх необхідних платежів, щодо утримання будинку, земельних ділянок а також витрат, пов'язаних з охороною території. Проте, відповідачі цієї домовленості не дотримались.
Обставини справи, встановлені судами
30. ОСОБА_1 до 29 січня 2021 року була власником житлового будинку на АДРЕСА_1 та земельних ділянок з кадастровими номерами 3223255400:05:099:0101 та 3223255400:05:099:0100 за цією ж адресою.
31. Суди встановили, що позивач сплачувала послуги за обслуговування будинку на користь ГО ТІЗ «Золоті Ворота», за період з 25 травня 2018 року до 24 грудня 2020 року, послуги за охорону будинку на користь ТОВ «Гарді 100» за період з 14 травня 2019 до 01 лютого 2021 року, а також послуги
з газопостачання за період з 25 травня 2018 року до 24 грудня 2020 року, що підтверджено копіями відповідних платіжних доручень.
32. За спожитий природній газ ОСОБА_1 сплачено 175 534,67 грн,
за обслуговування будинку - 262 612,60 грн, за послуги з
охорони - 2 256 000 грн.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
33. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
35. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
36. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
37. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
38. Згідно з частиною першою статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
39. Відповідно до пунктів 5, 6, 13 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі, у редакції, чинній на час звернення до суду) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб
у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків
і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна
і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
40. Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
41. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;
42. Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
43. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані
у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
44. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі
№ 712/8916/17, Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі
№ 401/710/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц,
від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 16 вересня 2020 року
у справі № 755/10683/17, від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц).
45. Аналізуючи зазначені норми матеріального права та усталену практику Верховного Суду можна дійти висновку, що за загальним правилом, власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить, у тому числі сплачувати житлово-комунальні послуги. Разом із тим, власник не позбавлений права вимагати від осіб, які фактично користуються (споживають) житлово-комунальними послугами сплати відповідної компенсації, якщо інше не передбачено договором між ними.
46. Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що у спірному будинку відповідачі проживають із 2004 року як члени сім'ї; між сторонами була усна домовленість щодо оплати коштів за житлово-комунальні послуги порівну із позивачем. При цьому стверджував, що відповідачі частину коштів на оплату житлово-комунальних послуг
у період із 2012 до 2018 року передавали завгоспу ОСОБА_5 ,
а із 2018 до 2020 року сплачували самі.
47. Надані відповідачами квитанції про оплату послуг за 2021-2022 роки не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки вказаний період не був предметом позовних вимог ОСОБА_1 .
48. Натомість позивачка на підтвердження своїх вимог надала суду квитанції про оплату послуг з постачання природнього газу за період
із травня 2018 до грудня 2020 року.
49. Крім того, згідно з наявною в справі довідкою ТОВ «Гарді 100»
від 11 травня 2021 року, у період виконання умов договору про надання охоронних послуг із 14 травня 2019 року, за адресою:
АДРЕСА_1 в будинку постійно проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Із 14 травня 2019 року до 05 лютого 2021 року оплату послуг з охорони здійснювала ОСОБА_1 , яка за вказаною адресою не проживала,
а із 06 лютого 2021 року оплату здійснює ТОВ «І ЕЛ СІ ГРУП».
50. 25 травня 2021 року представник ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з листом щодо повернення коштів
у загальному розмірі 2 694 147,27 грн за спожиті послуги, який залишився без задоволення.
51. За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у справі
№ 372/2226/21 за позовом ТОВ «І ЕЛ СІ ГРУП» до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2021 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, усунуто ТОВ «І ЕЛ СІ ГРУП» перешкоди в користуванні житловим будинком та земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом примусового виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
52. У справі № 372/2226/21 судами встановлено, що спірний житловий будинок та земельні ділянки займають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без будь-якої правової підстави, проживають за вказаною адресою тривалий час, користуються електричною енергією та природним газом, однак рахунки за таке споживання не сплачують та чинять перешкоди в користуванні житловим будинком.
АДРЕСА_2 . Встановивши, що відповідачі тривалий час проживали в житловому будинку АДРЕСА_1 , який належав на праві власності позивачці, фактично користувались (споживали) житлово-комунальними послугами із газопостачання, вартість яких була оплачена ОСОБА_1 , однак доказів компенсації їх вартості позивачці не надали, апеляційний суд дійшов загалом обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, шляхом стягнення з відповідачів на користь
ОСОБА_1 вартості послуг із газопостачання у розмірі 173 434,67 грн
54. В частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 постанову апеляційного суду не оскаржує.
55. За встановлених обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 жовтня
2021 року у справі № 300/2557/20, від 19 серпня 2020 року у справі
№ 703/2200/15-ц, на які ОСОБА_3 посилалась в касаційній скарзі.
56. Апеляційний суд належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримали вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановив обставини справи та правильно вирішив спір.
57. Незгода із висновками апеляційного суду щодо встановлених обставин та оцінкою доказів, до чого переважно зводяться доводи касаційної скарги, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
58. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
59. Оскаржуване судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
60. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
61. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
62. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Ларичев Валерій Вікторович, залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Р. А. Лідовець О. М. Осіян В. В. Шипович