07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 199/3508/21
провадження № 61-10055св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» ДНІПРОФІНАНСГРУП»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Гусакова Оксана Борисівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» ДНІПРОФІНАНСГРУП» (далі - ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М., про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22 травня 2020 року, між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» був укладений договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги. За умовами даного договору ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 8/2007/840-К/1341-Н від 17 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «Надра» та договорами забезпечення.
За рахунок кредитних коштів боржником ОСОБА_4 було придбано квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до умов договору іпотеки № 1341-Н/1 від 17 вересня 2007 року дану квартиру було передано в іпотеку ВАТ КБ «Надра».
Так, з інформаційної довідки стало відомо, що після припинення запису про іпотеку та запису про обтяження на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 на підставі листа ПАТ КБ «Надра» № 200/16 ОСОБА_4 було здійснено відчуження даної квартири.
12 листопада 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М. та зареєстрований в реєстрі за № 3048. Право власності було зареєстровано в Реєстрі права власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію від 28 листопада 2012 року. При цьому повідомлення банку № 200/16 від 17 лютого 2009 року не могло бути видано та надано ВАТ КБ «Надра» приватному нотаріусу, оскільки станом на 06 листопада 2013 року була наявна заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/1341-Н від 17 вересня 2007 року, а також заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2014 року в цивільній справі № 199/14098/13-ц позов ВАТ КБ «Надра» було задоволено, а саме солідарно стягнуто у тому числі з ОСОБА_4 на користь ВАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 619 908,78 грн.
Позивач вважав, що зазначена цивільна справа підтверджує ту обставину, що повідомлення банку № 200/16 від 17 лютого 2009 року ВАТ КБ «Надра», на підставі якого було припинено іпотеку обтяження, підроблене, тобто в ході протиправних дій невідомих осіб було перереєстровано право власності на предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя та кредитора. Тим самим було здійснено порушення прав кредитора та іпотекодержателя щодо унеможливлення стягнення з боржника грошових коштів шляхом звернення стягнення на майно.
Крім того, на даний час договір іпотеки не припинений та невизнаний недійсним.
Позивач посилався на те, що наявність у відповідачів права власності на нерухоме майно, яке набуте без передбачених законом підстав, зокрема без згоди іпотекодержателя, ставить під сумнів право власності законного власника цього майна.
Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» просило суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 листопада 2012 року квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М., зареєстрований в реєстрі за № 3048;
- скасувати в Реєстрі права власності на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , прийнятого та внесеного 28 листопада 2012року, за ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , прийнятого та внесеного 28 листопада 2012 року, за ОСОБА_3 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , прийнятого та внесеного 28 листопада 2012 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2022 року у задоволенні позову ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу було знято заборону на відчуження нерухомого майна. Доказів того, що зняття такої забори відбулося протиправно, суду не надано, як і не надано доказів того, що до 05 серпня 2020 року (укладення договору про відступлення прав вимоги) ПАТ «КБ «Надра» здійснював якісь активні дії щодо кредитного договору та договору іпотеки, укладених між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 , в тому числі і щодо виконання заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2014 року.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Гусакової О. Б. задоволено.
Стягнуто з ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі всього 76 000 (сімдесят шість тисяч) грн.
Додаткове рішення районного суду мотивовано тим, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідачів було надано: договір № 56 про надання правової допомоги від 29 червня 2021 року, додаткову угоду № 1 від 10 січня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 56 від 29 червня 2021 року, квитанції до прибуткового касового ордеру у кількості 18 штук, акт виконаних робіт від 09 червня 2022 року за договором № 56 про надання правової допомоги від 29 червня 2021 року, отже, заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу підтверджені належними документами, їх розмір відповідає принципу розумності.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2022 року та на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2022 року відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 01 березня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» задоволено.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження (провадження № 61-9476св22).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року прийнято відмову ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» від позову, з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року про виправлення описки, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2022 року та додаткове рішення цього ж суду від 17 червня 2022 року визнано нечинними, провадження у справі закрито.
Стягнуто з ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, на користь кожного.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно із частиною третьою статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідачів було надано договір № 56 про надання правової допомоги від 29 червня 2021 року, додаткову угоду № 1 від 10 січня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 56 від 29 червня 2021 року, квитанції до прибуткового касового ордеру у кількості 18 штук, акт виконаних робіт від 09 червня 2022 року за договором № 56 про надання правової допомоги від 29 червня 2021 року.
Із наданих квитанцій апеляційний суд встановив, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплатили кошти адвокату у розмірі по 16 000 грн кожен та зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гонорару у сумі 30 000 грн протягом строку, встановленого договором.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» на користь відповідачів підлягають стягненню судові витрати понесенні на правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 48 000 грн, тобто по 16 000 грн кожному.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року заяву представника відповідачів ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ТОВ «ФК» ДНІПРОФІНАНСГРУП» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кожному по 6 666,66 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що представник відповідачів навів детальне обґрунтування та подав належні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Гусакова О. Б., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить змінити постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року, стягнувши з позивача на їх користь витрати на правову допомогу у розмірі 76 000 грн.
За змістом касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, заявники оскаржують постанову апеляційного суду лише в частині відмови у стягненні гонорару адвоката. Отже, в іншій частині Верховний Суд судове рішення не переглядає.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У липні 2023 року касаційні скарги надійшли до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Яремку В. В., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В., Олійник А. С., Ступак О. В. відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року у зв'язку із відставкою судді Яремка В. В. на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,в інтересах яких діє адвокат Гусакова О. Б., мотивована тим, що на момент подання доказів понесення витрат на правничу допомогу у відповідачів відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 10 січня 2022 року до договору № 56 про надання правової допомоги від 29 червня 2021 року не настав кінцевий строк виконання зобов'язання щодо сплати представнику гонорару у розмірі 30 000 грн.
Посилаючись на положення пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України, зазначає, що витрати на правову допомогу можуть бути відшкодовані як ті, що вже сплачені, так і ті, що підлягають сплаті стороною, на підставі поданих доказів.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявники зазначають неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 31 липня 2020 року у справі № 810/2474/18, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 03 березня 2021 року у справі № 320/4182/20; недослідження зібраних у справі доказів, зокрема умови правочинів про надання правової допомоги, відповідно до яких гонорар сплачується протягом семи днів з дня проголошення судового рішення, ухваленого на користь клієнтів, тобто наявна умова про відстрочення платежу.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів першого, четвертого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Гусакова О. Б., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Встановлено, що відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 від 10 січня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 56 від 29 червня 2021 року, сторони домовилися, що клієнти додатково сплачують гонорар успіху, яка є фінансовою сумою, що має бути сплачена клієнтами на користь адвоката протягом 7 днів з дня проголошення судового рішення у випадках, коли рішення ухвалено на користь клієнта (відмова у позовних вимогах). Розмір гонорару становить 30 000,00 грн.
У матеріалах справи відсутні докази сплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь адвоката Гусакової О. Б. гонорару успіху у розмірі 30 000 грн.
Підставою відмови у стягненні на користь відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн суд апеляційної інстанції зазначив відсутність доказів оплати таких витрат.
З таким висновком апеляційного суду Верховний Суд не погоджується з огляду на таке.
У пункті 6.5 постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)».
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18 зроблено такий висновок: «Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов'язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті».
У постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 (провадження № К/9901/29763/20) касаційний адміністративний суд дійшов висновку: «На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст. ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду».
Пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України передбачає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Оскільки цивільне, господарське та адміністративне судочинство об'єднані основоположним принципом, що полягає у забезпеченні відшкодування витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, враховуючи те, що процесуальні вимоги до доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу є тотожними для всіх видів судочинства, Верховний Суд дійшов висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції про необхідність подання доказів сплати гонорару адвоката і, як наслідок, відмова у стягненні таких витрат, є неправильними.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині підлягає зміні шляхом стягнення на користь відповідачів витрат на правничу допомогу, які підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.
У пункті 3 частини першої статті 409 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частин першої - третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Гусакова Оксана Борисівна, задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Абзац четвертий резолютивної частини викласти у такій редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» ДНІПРОФІНАНСГРУП» (ЄДРПОУ 40696815) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 76 000 (сімдесят шість тисяч) гривень, по 25 333 (двадцять п'ять тисяч триста тридцять три) гривні кожному.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець