вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" лютого 2024 р. Справа№ 910/12839/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
без виклику сторін
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023
у справі № 910/12839/23 (суддя - Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа - Гарант"
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС"
про стягнення страхового відшкодування у розмірі 23 104 грн. 98 коп.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа - Гарант" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 23 104 грн. 98 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, що є предметом застави №06-PR/01-305-00028 від 23.02.2021 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «БМВ» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ) яким скоєно ДТП, застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/001475291. А тому позивач вважає, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа - Гарант" - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа - Гарант" страхове відшкодування у розмірі 13 410 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 427 грн. 65 коп., інфляційні у розмірі 2 395 грн. 90 коп., пеню у розмірі 3 133 грн. 90 коп., судовий збір у розмірі 2 249 грн. 83 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 867 грн. 66 коп. В іншій частині позову - відмовлено.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" 20.11.2023 (засобами поштового зв'язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу, відкрити апеляційне провадження; розгляд справи просило проводити з викликом сторін, скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12839/23 було залишено без руху та запропоновано скаржнику сплатити судовий збір, надіслати копію апеляційної скарги з додатками позивачу, про що надати суду докази в десятиденний строк.
07.12.2023 (засобами поштового зв'язку) до Північного апеляційного господарського суду скаржник направив клопотання про усунення недоліків (отримана 11.12.2023), до якого сторона долучила докази сплати судового збору, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію № 8154 від 06.12.2023 та докази надсилання апеляційної скарги з додатками позивачу. Заяву подано в строк, встановлений судом.
Ухвалою від 13.12.2023 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12839/23, розгляд якої призначено у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників. Також судом у клопотанні скаржника про розгляд справи з викликом сторін - відмовлено.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Так, в обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що вказане рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи.
Так, апелянт зазначив, що після настання ДТП позивач звернувся з позовом до відповідача для відшкодування нанесеної шкоди, водночас, не застосував коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, посилаючись на постанову Верховного Суду від 14.06.2017 у справі № 914/1319/16.
Скаржник зазначив, що він як відповідач та як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
А тому у справі, що розглядається, у відповідача в зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.
Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що оскільки позивач звернувся з даним позовом до відповідача без надання доказів невинуватості страхувальника позивача, тому останній зловживає своїми процесуальними правами.
Також звернув увагу суду, що в матеріалах справи на день звернення позивача до суду з позовом між позивачем та відповідачем, а саме з вини останнього, не виникло боргових зобов'язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої пунктом 36.5 статті 36 зазначеного вище Закону та частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки відповідно до довідки ф-2 встановлено вину обох учасників ДТП.
Тобто, за доводами скаржника, відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 цього Закону та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов'язання відбулось з його вини як боржника у даних правовідносинах. Скаржник посилається на те, що дані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.04.2022 у справі № 447/2222/20.
Таким чином, скаржник вважає, що позивачем було безпідставно заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пеню, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки будь-які правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування відсутні, оскільки на момент виплати у відповідача були відповідь поліції про вину обох.
Окрім цього, апелянт зазначив, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було враховано те, що довідкою ф-2 Департаменту патрульної поліції було встановлено вину обої учасників ДТП, що виключає можливість стягнення суми страхового відшкодування та нарахувань на неї з відповідача.
Виходячи з вищевикладеного, скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим; воно підлягає скасуванню у повному обсязі у зв'язку з не з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю.
5. Узагальнений виклад позиції позивача
Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, про що зазначено у відзиві на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції у порядку ст. 263 ГПК України.
Так, позивач зазначає, що відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, тобто до вказаної методики в п. 7.38 зазначення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймаються таким, що дорівнює нулю для нових складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 7 років, для інших легкових колісних транспортних засобів.
Позивач звертає увагу суду, що зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2015. А отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (05.04.2021 року) строк експлуатації зазначеного автомобіля не перевищував 7 років.
З наявних в матеріалах справи документів судом першої інстанції правомірно не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , при визначенні розміру страхового відшкодування.
При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (Фізичною особою підприємцем Дем'яненко Й.Р).
Окрім цього, позивач зазначив, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року по справі № 761/14003/21 провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрито у зв?язку з закінченням на момент розгляду адміністративної справи строків притягнення до адміністративної відповідальності. Тоді як постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року по справі №761/14003/21 постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року - скасовано; провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито, з підстав передбачених п.1 ст. 247 КУПАП, у зв?язку з відсутністю у діях складу даного адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, позивач вважає висновки суду першої інстанції повними, законними та обґрунтованими, а тому просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволені апеляційної скарги та здійснити розподіл судових витрат.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.02.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, що є предметом застави №06-PR/01-305-00028 (далі - договір), предметом якого є страхування транспортного засобу «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2015 року випуску (а.с. 10-13).
05.04.2021 по вул. Володимирьскій - Толстого у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю від НПУ (а.с.70-71).
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2021 провадження у справі №761/26179/21 відносно ОСОБА_3 , водія транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито, у зв'язку з закінченням на момент розгляду адміністративної справи строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.16-17).
Фізичною особою - підприємцем Дем'яненко І.П. виставлено рахунок №2179 від 13.10.2021 на ремонт транспортного засобу «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на суму в розмірі 32 540 грн 00 коп (а.с.18).
Відповідно до Страхового акту №СТ/21/0074 від 23.12.2021 (а.с. 20) позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 26 820 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №25837 від 23.12.2021 із зазначенням призначення платежу: "страхове відшкодування ОСОБА_2 зг страх акту №СТ/21/0074 від 23.12.2021". (а.с. 21) та карткою по рахунку № 68.5.3 за 23.12.2021 про здійснення взаємозаліку на суму в розмірі 11 025 грн 00 коп (а.с.22).
Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/001475291 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1 000 грн., розмір ліміту по майну складає 130 000 грн (а.с.60-61).
04.02.2022 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №03/391 про здійснення виплати страхового відшкодування у розмірі 26 820 грн. 00 коп., яка була отримана останнім за вх. №110 від 07.02.2022, що підтверджується відповідною відміткою на заяв (а.с.24).
Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» було відшкодовано Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» страхове відшкодування у розмірі 12 410 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1056 від 14.02.2022 (а.с.25).
Суд першої інстанції, задовольнивши позов, виходив з того, що вказана вище подія була визнана страховим випадком.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Такими законами, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як зазначалось раніше, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» за полісом № АР/001475291 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2015, a отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (05.04.2021 року) строк експлуатації зазначеного автомобіля не перевищував 7 років.
Щодо доводів апелянта про те, що після настання ДТП позивач звернувся з позовом до відповідача для відшкодування нанесеної шкоди, водночас, не застосував коефіцієнт щодо фізичного зносу автомобіля, посилаючись на постанову Верховного Суду від 14.06.2017 у справі № 914/1319/16, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно п. 7.38 до затвердженої Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вказано, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Разом з цим, оскільки матеріалами справи підтверджується, що станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (05.04.2021 року) строк експлуатації зазначеного автомобіля не перевищував 7 років - коефіцієнт фізичного зносу не застосовується. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
Щодо доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції інформації, зазначеної в довідці ф-2 в частині встановлення вини обох учасників ДТП, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
В матеріалах справи (відповідачем до відзиву на позовну заяву) дійсно було долучено довідку ф-2 (відповідь від Національної поліції України). Згідно вказаної довідки в розділі «Правопорушники», зазначено 1-й винуватець ДТП: ОСОБА_1 (в частині порушення п. 2.3.б.ПДР та п. 13.1.ПДР), а також 2-винуватець ДТП: ОСОБА_3 (в частині порушення п.10.1.ПДР).
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2021 провадження у справі №761/26179/21 відносно ОСОБА_3 , водія транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито, у зв'язку з закінченням на момент розгляду адміністративної справи строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.16-17).
При цьому, в мотивувальній частині постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2021 провадження у справі №761/26179/21 суд зазначив, що вважає, що в діях ОСОБА_3 вбачається порушення п.п. 10.1 ПДР України. Також суд зазначив, що вина ОСОБА_3 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є доведеною та підтверджується зібраними матеріалами в сукупності, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, додатком до протоколу, а саме схемою місця ДТП, в якій відображено місце зіткнення, зафіксованою локалізацією пошкоджень транспортних засобів, письмовими поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, які містять дані про обставини ДТП, відеозаписом з камери комплексної системи відеоспостереження міста Києва.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1-2 ст. 38 КУпАП у редакції, чинній на момент прийняття постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2021 провадження у справі №761/26179/21, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Згідно з п.1. ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що їх застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 16.04.2019 у справі №927/623/18, від 19.03.2020 у справі №910/3864/19, що було враховано місцевим господарським судом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку факт закриття адміністративного провадження у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, не є обставиною, яка спростовує наявність вини особи ( ОСОБА_3 ) в скоєнні ДТП.
Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції наявність вини іншого винуватця ДТП, а саме ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як правомірно зазначає позивач у відзиві на апеляційну скаргу, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року по справі № 761/14003/21 провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрито у зв?язку з закінченням на момент розгляду адміністративної справи строків притягнення до адміністративної відповідальності. Тоді як постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року по справі №761/14003/21 постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року - скасовано; провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито з підстав, передбачених п.1 ст. 247 КУПАП, у зв?язку з відсутністю у діях складу даного адміністративного правопорушення.
Таким чином, в межах розгляду справи № 761/14003/21 було встановлено відсутність вини ОСОБА_1 під час ДТП, що сталась 05.04.2021 по вул. Володимирьскій - Толстого у м. Києві за участю транспортного засобу «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
Щодо доводів апелянта про те, що позивачем було безпідставно заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пеню, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки будь-які правові підстави для застосування до відповідача санкцій за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування відсутні, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Водночас, суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, в якій зазначено наступне. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
А тому на підставі вищевказаного позивач правомірно здійснив нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки дійшов висновку, що відповідач не виконав грошового зобов'язання у повній мірі та застосував до нього стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, з чим суд апеляційної інстанції повністю погоджується, та зазначає, що судом першої інстанції в цій частині ухвалено рішення зі з'ясуванням усіх обставин даної справи. А тому правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 13 410 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 427 грн. 65 коп., інфляційних втрат у розмірі 2 395 грн. 90 коп. та пені у розмірі 3 133 грн. 90 коп за заявлені періоди.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з посиланням на постанову Верховного Суду від 21.04.2022 у справі № 447/2222/20 та на постанову 914/1319/16 від 14.06.2017, оскільки обставини вказаних справи не є релевантні обставинам даної справи, а тому не підлягають до застосування в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору та про обґрунтованість позовних вимог. Тоді як інші доводи апеляційної скарги фактично направлені на переоцінку обставин, які були досліджені судом першої інстанції.
А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 74-80, 86. 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судовий збір
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12839/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/12839/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом не підлягає оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич