Справа № 357/13908/23
3/357/203/24
01.02.2024 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Олег Гребінь розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 Міністерства оборони України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 562041 від 02.11.2023 року: 02.11.2023 року о 10 год. 17 хв. в м. Біла Церква по вул. І. Франка, 23, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_5 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродня блідість, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, відповідно чого даному водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку в мед. закладі у лікаря нарколога, на що водій категорично відмовився.
Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи, однак в судові засідання не з'являвся, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кучерук М.В. в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначивши, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем Збройних сил України, тому у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби останній не може прибути до суду.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю.
Тому, враховуючи, що ОСОБА_1 достеменно знав про розгляд справи відносно нього Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, заяв та клопотань про відкладення розгляду даної справи до суду не надсилав, та беручи до уваги відсутність заперечень захисника проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 , а також те, що підстави для відкладення розгляду даної справи відсутні, тому суддя вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Кучерук М.В. вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення заперечив та просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зокрема адвокат Кучерук М.В. вказав, що ОСОБА_1 перебував того дня у цілком тверезому стані та наркотичних речовин не вживав, тому не мав жодних ознак наркотичного сп'яніння, що підтверджується відеозаписами. Крім цього захисник зауважив, що працівники поліції не наполягали на проходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння та зазначали, що ОСОБА_1 має право відмовитись від проходження даного огляду, чим і скористався останній.
Заслухавши пояснення адвоката Кучерука М.В. та дослідивши докази, що містяться в справі, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 562041 від 02.11.2023 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.11.2023, копію постанови серії БАВ №221118 від 02.11.2023, акт огляду на стан сп'яніння, розписку ОСОБА_3 від 02.11.2023, письмові пояснення ОСОБА_4 від 02.11.2023, рапорт від 02.11.2023, відеозаписи, додані до протоколу про адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, суд зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначається також Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452\735 (далі Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 (далі - Порядок).
З відеозаписів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_1 у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення. В подальшому працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі в смт. Ставище, при цьому вказують, що ОСОБА_1 має право відмовитись від проходження даного огляду, на що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Суддя зазначає, що проведення огляду на стан сп'яніння внормоване «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, відповідно до п.1 якого метою проведення цього огляду є виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.
З пункту 2 «Порядку» випливає, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Таким чином, відповідно до положень законодавчо врегульованого порядку проведення медичного огляду підставою для його проведення мають бути обґрунтовані підстави вважати, що особа, яка керує транспортним засобом, становить небезпеку для дорожнього руху і оточення через перебування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, тобто лише очевидні ознаки сп'яніння, які у сукупності з констатацією відмови від проходження огляду є підставою для кваліфікації дій особи за ознаками відмови від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку.
Суддя враховує ту обставину, що такий огляд має проводитися за наявності очевидних ознак сп'яніння, і не вбачає об'єктивних підстав для направлення ОСОБА_1 для проведення огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння. Про відсутність таких передумов свідчать, зокрема дані відеозаписів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, які вказують, що фактично поліцейськими не встановлювались ознаки сп'яніння ОСОБА_1 та свідчать про охайний зовнішній вигляд, скоординовані рухи, чіткі та логічні відповіді та відсутність у ОСОБА_1 неприродньої блідості, а тому повністю спростовують висновки автора протоколу про порушення мови та порушення рухів.
Щодо вказаної автором протоколу ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 - «зіниці очей, які не реагують на світло», то суддя зазначає, що фактично така ознака не встановлювалась поліцейськими та така відсутня в переліку ознак сп'яніння визначених в Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452\735, та вказує, що лише звужені чи дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло можуть свідчити про перебування особи в стані сп'яніння.
Аналіз відеозаписів, зокрема поведінка ОСОБА_1 та поліцейського на переконання суду свідчить про перебування ОСОБА_1 у тверезому стані та відсутність ознак сп'яніння, про що усвідомлює й сам працівник поліції, який висуваючи вимогу на проходження огляду не зазначає конкретних ознак сп'яніння.
Тому враховуючи вищенаведене, суддя приходить до висновку про безпідставність вимоги для проходження огляду, яка не ґрунтувалась на наявності ознак сп'яніння та про порушення працівниками поліції встановленого законом порядку.
Також суддя зазначає, що з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.11.2023 слідує, що працівниками поліції ОСОБА_1 направлявся до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №4». Натомість на відеозаписах чітко зафіксовано, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 в медичному закладі в смт. Ставище.
Тому направлення на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.11.2023 не може розглядатись судом у якості належного та допустимого доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, суддя констатує, що мало місце порушення з боку працівників поліції вимог ч.3 ст. 266 КУпАП та п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та фактично ОСОБА_1 було направлено до не найближчого закладу охорони здоров'я, що свідчить про формальність дій працівників поліції, а відтак й відмова ОСОБА_1 від проходження огляду у закладі охорони здоров'я, котрий не є найближчим, не може бути наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Вирішуючи справу, суд враховує, що лише вимога суб'єкта владних повноважень, що ґрунтується на законі, має наслідком її виконання, висування ж вимоги, що не продиктована об'єктивними передумовами і наповнена лише формальним змістом, не є підставою для її виконання за рахунок шкоди для особистих інтересів особи.
Означені вимоги суб'єкта владних повноважень не повинні межувати із свавіллям та з незаконним посяганням на права та обов'язки людини. Тому відсутність підстав для проведення огляду у сукупності з поважними причинами відмови від проходження такого огляду, свідчать про відсутність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суддя зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Європейський суду з прав людини притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161. Series А заява № 25).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
При цьому, й ЄСПЛ у справі «АЛЛЕНЕ де Рібермон про Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження по справі закривається, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що належних, допустимих та достатніх доказів факту вчинення інкримінованого діяння суду не надано, суддя дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно нього слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 221, ст. 247, ст. 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяОлег ГРЕБІНЬ