Справа № 524/5813/20 Номер провадження 11-кп/814/555/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
07 лютого 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12020175090000299 за апеляційною скаргою прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_9 на Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 вересня 2022 року ,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Кременчук Полтавської області, громадянку України, із вищою освітою, працюючу спеціалістом 1 категорії в УСЗН Крюківського району, заміжню, маючу на утриманні неповнолітню дитину, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано невинуватою та виправдано за ч. 1 ст. 190 КК України у зв'язку з недоведенням наявності у її діях складу кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_8 яка вже отримувала допомогу на дітей одиноким матерям з 2006 року, звернулась до Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі - Управління), що розташований в буд. 66 по проспекту Свободи в м. Кременчук Полтавської області, у зв'язку із зміною місця проживання для отримання допомоги на дітей одиноким матерям відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та була з ним ознайомлена, про що власноруч зазначала в поданих заявах. Далі, обвинувачена 22.02.2016 звернулась із письмовою заявою за вх. №355 до Управління про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, а саме для отримання допомоги на дітей одиноким матерям для чого подала Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 22.02.2016 зі свідомо неправдивими відомостями, зазначивши в II розділі Декларації «Доходи членів сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім'ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей) за період з 01.07.2015 до 31.12.2015, лише дохід у вигляді допомоги на дітей одинокій матері, приховавши інший дохід за продаж транспортного засобу ОСОБА_10 , а саме автомобіля Kia Cerato д.н.з. НОМЕР_1 , за період з жовтня по грудень 2015 року, в результаті чого отримала дохід 49 000 грн.
На підставі поданих документів ОСОБА_8 рішенням Управління від 24.03.2016 призначено відповідну допомогу на період з 01.01.2016 по 30.06.2016 у розмірі 1455 грн. щомісячно, у результаті чого обвинувачена заволоділа державною соціальною допомогою на дітей одиноким матерям за вказаний період на загальну суму 8882 грн.
У апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати, у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді 200 годин громадських робіт. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_8 від покарання на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.
Повторно дослідити показання свідків ОСОБА_10 , спеціаліста ОСОБА_11 , представника потерпілого ОСОБА_12 , особову справу ОСОБА_8 , відомості з ДФО ДПС України №3952, якими підтверджується факт продажу автомобіля ОСОБА_8 та отримання нею доходу від продажу.
Зазначає, що довіреність, на підставі якої діяла ОСОБА_8 є удаваним договором купівлі-продажу, а перевірити документи, на підставі яких відбувався правочин, немає можливості, оскільки ТОВ «ЯНГОЛЗ» припинило діяльність. Крім того, до показань свідка ОСОБА_13 потрібно ставитися критично, оскільки надані нею пояснення є суперечливими.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, обвинувачену та її захисника, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При цьому, згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК України).
Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.
У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_8 інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, орган досудового розслідування обґрунтовує такими доказами: витяг з ЄРДР №12020175090000299 від 05.08.2020, довідка Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення з питань АТО від 25.08.2020 про одержання допомоги за період з січня 2016 по червень 2016 включно, протокол доступу до речей і документів від 27 серпня 2020 з додатком, відповідно до якого було дотримано оригінал особової справи №427175 3389/10, постанова від 27.08.2020 про приєднання речових доказів до кримінального провадження, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.09.2020 відповідно до якого ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_8 , яка продала їй автомобіль, відомості з ДРФО ДПС України №3951, особова справа Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО ВК Кременчуцької міської ради Полтавської області на ім'я ОСОБА_8 .
У Постанові від 16.11.2020 у справі №159/3357/18 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду вказала, що за нормативним визначенням шахрайства, якщо особа, звертаючись до органу соціального захисту з метою одержання державної соціальної допомоги, умисно приховала факти, які спричинили наслідки правового характеру й завдали потерпілій стороні матеріальної шкоди, то такі дії є підставою для виникнення як цивільно-правових, так і кримінально-правових відносин. А отже, є підстави для притягнення зазначеної особи до цивільної та кримінальної відповідальності.
Правильність правової оцінки поведінки особи, котра отримує матеріальну допомогу, не маючи за законом на це права, безпосередньо залежить від належного з'ясування наявності елементів складу шахрайства. Відсутність хоча б одного зі складових елементів шахрайства, у тому числі об'єктивної чи суб'єктивної сторони, означає, що дії особи, поведінка якої оцінюється, можуть перебувати в іншій, ніж кримінальна, юридичній площині і свідчити про наявність цивільного спору.
Відповідно до пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, вона не внесла в декларацію інформацію про дохід від продажу належного їй майна, а саме автомобіля Kia Cerato д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті чого отримала незаконно нараховану та виплачену соціальну допомогу.
Разом з тим матеріали кримінального провадження підтверджують лише факт продажу ОСОБА_8 автомобіля ОСОБА_10 . Проте доказів, які підтверджують право власності на транспортний засіб у матеріалах провадження відсутні.
Обвинувачена під час судового розгляду заперечувала свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та зазначила, що користувалася автомобілем Kia Cerato д.н.з. НОМЕР_1 ., який належав ОСОБА_14 , за дорученням з правом продажу. В період із жовтня по грудень 2015 року на прохання власника продала транспортний засіб та віддала йому отримані від продажу кошти у сумі 49 000 грн. Показання обвинуваченої також підтвердила свідок ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_11 зазначила, що ТОВ «Янгол 3» - податковий агент надав інформацію про отримання ОСОБА_8 доходу з ознакою «104», яку відображає нотаріус чи інша посадова особа у разі посвідчення договору між двома фізичними особами або якщо покупець є юридичною особою.
Тобто, особа, яка посвідчила договір купівлі-продажу, вказала про отримання ОСОБА_8 доходу лише на підставі того факту, що обвинувачена була учасником договору купівлі-продажу.
Однак, жодних об'єктивних даних про те, що ОСОБА_8 отримала дохід від продажу автомобіля, під час досудового розслідування та судового розгляду не здобуто.
Так, ОСОБА_8 не була власником транспортного засобу Kia Cerato д.н.з. НОМЕР_1 , факт отримання у своє розпорядження коштів від його реалізації вона заперечує, свідок ОСОБА_13 підтвердила отримання коштів власником.
Матеріали кримінального провадження не містять доказів, які підтверджують, що довіреність, на підставі якої діяла ОСОБА_8 , є удаваним договором купівлі-продажу. Більше того, сама довіреність, як і договір купівлі-продажу автомобіля у матеріалах провадження відсутні.
Із суб'єктивної сторони шахрайство вчиняється тільки з прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, на яку вона не має ніякого права, передбачає заподіяння матеріальної шкоди і бажає завдати таку шкоду.
Підставою для кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб'єктом кримінального правопорушення того факту, що предмет кримінального правопорушення є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявного права на нього. Кримінальна відповідальність за шахрайство пов'язана зі встановленням усвідомлення винним факту заволодіння чужим майном з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав, збільшення внаслідок цього власних або третьої особи майнових фондів.
Стороною обвинувачення не доведено факту, що ОСОБА_8 отримала кошти від продажу автомобіля, вважала ці кошти своєю власністю та свідомо ввела в оману Управління соціального захисту населення, приховавши дохід, з метою заволодіння соціальною допомогою, а також, що вона усвідомлювала, що не має права на цю допомогу.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що висунуте ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України не знайшло свого підтвердження дослідженими під час судового розгляду доказами та не доведене стороною обвинувачення поза межами розумного сумніву, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, місцевий суд правильно ухвалив виправдувальний вирок у зв'язку із недоведеністю того, що в діянні обвинуваченої є склад інкримінованого кримінального правопорушення.
Тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 вересня 2022 року, щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4