Житомирський апеляційний суд
Справа №295/2206/23 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.
Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М.
17 січня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №295/2206/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 24 серпня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. в м. Житомирі
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Просила стягнути на свою користь солідарно з відповідачів збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 56 584,15 грн та з кожного із відповідачів у відшкодування моральної шкоди по 500 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 23 лютого 2020 року приблизно о 7.30 год. на 189 км+300 м автодороги Київ-Чоп водій ОСОБА_3 , керуючи автобусом марки «Mersedes-Benz-313», д.н.з. НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, не дотримався дистанції та допустив зіткнення з рейсовим автобусом марки «Volkswagen LT-35Д» д.н.з. НОМЕР_2 , що здійснював перевезення пасажирів по маршруту сполучення «Ходорівка-Житомир», який рухався попереду у попутному напряму під керуванням ОСОБА_4 . Вона була пасажиром рейсового автобусу «Volkswagen LT-35Д», д.н.з. НОМЕР_2 , та внаслідок ДТП отримала середнього ступеню тілесні ушкодження у вигляді: забою грудної клітини зліва, закритого компресійного перелому тіл Th2-Th7 хребців першого ступеня, неускладненого лінійного поперечного перелому тіла Th1 хребця без зміщення; ЗЧМТ; струсу головного мозку; ЗТГК; закритого перелому 1-го ребра зліва. У зв'язку з отриманими у ДТП травмами оформила пенсію по інвалідності 3-ої групи загального захворювання у 2022 році. Протиправною поведінкою ОСОБА_3 та спричиненням тілесних ушкоджень їй завдано моральних страждань. На час звернення до суду із цим позовом вона пройшла численні курси лікувань та досі відчуває постійний біль у спині. За час лікування ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 її здоров'ям не поцікавилися та жодної матеріальної допомоги не надали, а їх байдужість викликала у неї сильні душевні переживання. Зазначений перебіг подій значною мірою вплинув на звичний ритм її життя, що змушувало докладати значних зусиль до його нормалізації. Також внаслідок хвороб вона не могла працювати та виконувати звичний обсяг робіт, а тому в період із лютого по грудень 2020 року не отримувала жодних доходів і розмір упущеної нею вигоди за вказаний період становить 56 584,15 грн. Винним у вчиненні ДТП відповідно до постанови Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2020 року визнано ОСОБА_3 . Окрім того, за фактом ДТП 24 лютого 2020 року відкрито кримінальне провадження №12020060300000065, у ході якого ОСОБА_3 у якості свідка під час допиту 24 лютого 2020 року показав, що приблизно 3,5 роки працює водієм у ФОП ОСОБА_2 .
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 31 травня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, до участі у справі залучено Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі - ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан»), як співвідповідача (а.с.165 т.1)
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 24 серпня 2023 року провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, закрито (а.с.4 т.2).
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24 серпня 2023 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 200 000 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 2 000 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині стягнення моральної шкоди в сумі 200 000 грн та судового збору в розмірі 2 000 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове про часткове задоволення позову в сумі 30 000 грн.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що позивачем не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Зокрема, відповідно до постанови Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2020 року його визнано винним за ст.124 КУпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності, але постанова не містить даних про те, що внаслідок ДТП позивач отримала тілесні ушкодження, а тому ОСОБА_1 могла їх отримати за будь-яких інших обставин, не пов'язаних із ДТП. На переконання скаржника, позивач не довела факту отримання тілесних ушкоджень саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23 лютого 2020 року. Крім того, суд не обґрунтував, якими доказами підтверджується моральна шкода, заподіяна ОСОБА_1 , а також не заначено, яка правова норма підлягає до застосування у спірних правовідносинах. Так, після ДТП позивача було доставлено для огляду до місцевої лікарні, де встановлений діагноз - забій грудної клітини зліва. Після огляду ОСОБА_1 повернулася на місце ДТП, де він мав з нею розмову щодо необхідності відшкодування вартості одягу ОСОБА_1 , який був пошкоджений внаслідок ДТП. Він відшкодував вказані збитки та отримав від позивача розписку, в якій вона зазначила, що немає жодних претензій до нього. Про подальше лікування ОСОБА_1 та отримання низки тілесних ушкоджень внаслідок ДТП він не знав. Наполягає на тому, що медичну документацію стосовно здоров'я ОСОБА_1 не можливо вважати належними та достовірними доказами. Окремо скаржник звертає увагу на те, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/4519119 АК-4452565 ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан»» виплатила ОСОБА_1 витрати: на лікування, які підтверджені документально, в сумі 5 051,19 грн; за шкоду із стійкою втратою працездатності в сумі 56 676 грн; моральну шкоду в сумі 3 070,20 грн. Наразі ОСОБА_1 працює за трудовим договором на підприємстві, отримує заробітну плату, а також пенсію. Стан її здоров'я стабільний. За таких обставин, часткове задоволення позову стосовно відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 грн не відповідає вимогами розумності та справедливості. З огляду на матеріальний стан він здійснити більшу виплату ніж 30 000 грн неспроможний. Стягнення присудженої судом першої інстанції у відшкодування моральної шкоди суми призведе його до скрутного матеріального становища.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивач ОСОБА_1 адвокат Сірий І.О. просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Посилається на те, що доводи апеляційної скарги зводяться до спроби переоцінити обставини справи та докази, якими вони підтверджуються. Крім того, позиція відповідача ОСОБА_3 спрямована на перекладення усіх негативних наслідків ДТП на позивача, яка змушена жити із розладами здоров'я та проходити постійне лікування.
Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Голуб С.І. апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сірий І.О. просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Від ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» до суду надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у відсутність представника відповідача.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Судова повістка повернута з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.83-84 т.2). За положеннями п.3 частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (а.с.143 т.1).
Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Крім того, явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 23 лютого 2020 року слідчим Пулинського відділення поліції Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області Матеєм В.В. складений протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого 23 лютого 2020 року на 189км+300м автодороги Київ-Чоп сталася ДТП за участі автомобілів « Mersedes-Benz-313» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та рейсового автобусу марки «Volkswagen LT-35Д» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 (а.с.30-43 т.1).
Того ж дня старшим інспектором Пулинського ВП Новоград-Волинського ОВП ГУНП в Житомирській області Сірик О. на ім'я начальника Пулинського ВП Новоград-Волинського ОВП ГУНП в Житомирській області Лисюка В.С. скеровано рапорт із якого вбачається, що 23 лютого 2020 року повідомлено правоохоронні органи про те, що неподалік с.Уланівка Пулинського району Житомирської області на трасі сталася ДТП із травмованими (а.с.86-87 т.1).
У матеріалах справи міститься ксерокопія розписки від 23 лютого 2020 року про те, що ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок ДТП, яка відбулася 23 лютого 2020 року, та отримала 23 лютого 2020 року від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2 300 грн в якості відшкодування за пошкоджену куртку зеленого кольору, в якій позивач знаходилася під час ДТП. У розписці також зазначено, що ОСОБА_1 претензій за пошкоджену річ до ОСОБА_3 більше не має (а.с.139 т.1).
23 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до т.в.о. начальника слідчого відділення Новоград-Волинського відділення поліції ГУНП в Житомирської області Павлушина В.П. із заявою про залучення її до кримінального провадження від 23 лютого 2020 року №12020060300000065 в якості потерпілої (а.с.44 т.1). 06 липня 2020 року ОСОБА_1 була допитана у якості потерпілої в межах зазначеного кримінального провадження (а.с.45-49 т.1).
Того ж дня т.в.о. начальника СВ Новоград-Волинського відділення поліції ГУНП в Житомирської області Павлушиним В.А. винесено постанову про проведення додаткової судово-медичної експертизи в рамках кримінального провадження від 23 лютого 2020 року за №12020060300000065, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Із даної постанови вбачається, що внаслідок ДТП, яка відбулася 23 лютого 2020 року приблизно о 07 год 30 хв на 189 км+ 300 м автодороги Київ-Чоп ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. З огляду на вказане, з метою встановлення істини у кримінальному провадженні т.в.о. начальника СВ Новоград-Волинського відділення поліції ГУНП в Житомирської області призначено додаткову судово-медичну експертизу, виконання якої доручено експертам обласного бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради (а.с.55 т.1).
02 квітня 2020 року на виконання вимог вищезгаданої постанови експертом «Обласного бюро судово-медичної експертизи» Житомирської обласної ради ОСОБА_5 виготовлено висновок експерта №598, згідно якого тілесні ушкодження ОСОБА_1 , а саме: перелом 2-7 грудних хребців, подвійний перелом 1-го ребра ліворуч та 1-го ребра праворуч потягли за собою тривалий розлад здоров'я, але не були небезпечними для життя. За таких обставин, зазначені ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості та могли виникнути 23 лютого 2020 року при обставинах, вказаних в постанові про проведення додаткової судово-медичної експертизи. Крім того, не виключено, що потерпіла під час ДТП знаходилася у вертикальному (сидячому) положенні (а.с.52-60 т.1).
Отже, внаслідок ДТП пасажир рейсового автобусу марки «Volkswagen LT-35Д» д.н.з. НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Постановою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2020 року, яка набрала законної сили 05 травня 2020 року, ОСОБА_3 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України (а.с.80-81).
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 01 червня 2022 року та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 встановлена 3-я група інвалідності за загальним захворюванням (а.с.29 т.1).
Із полісу від 14 листопада 2019 року №АО/4519119 убачається, що цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Mersedes-Benz-313», д.н.з. НОМЕР_1 , якого визнано винним у ДТП, застрахована у ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» (а.с.66 т.1).
ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» 21 лютого 2023 року виплатила ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на її лікування в сумі 5 051,19 грн, а також моральну шкоду у розмірі 5% здійсненої страхової виплати у розмірі 252,56 грн, що підтверджується копіями страхового акту №G-23889-1 та платіжної інструкції від 21 лютого 2023 року №166143 на суму 5 303,75 грн (а.с.185 зворот - 186 т.1).
Страхове відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яке у разі встановлення 3-ої групи інвалідності, становить 12 мінімальних заробітній плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, 13 червня 2023 року перераховане ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» в сумі 56 676 грн, що слідує із копій страхового акту №G-23899-2 та платіжної інструкції від 13 червня 2023 року №176888 на суму 56 676 грн (а.с.186 зворот - 187 т.1).
ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» 03 липня 2023 року виплатило ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5% від страхової суми, що склало суму 2 833,80 грн (56 676*5%), що підтверджується копіями страхового акту №G-23889-3 та платіжної інструкції від 03 липня 2023 року №178822 на суму 2 833,80 грн (а.с.187 зворот - 188 т.1).
Отже, у відшкодування моральної шкоди ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» виплатила потерпілій ОСОБА_1 моральну шкоду, яка становить 5% від страхової виплати, в сумі 3 086,36 грн.
За положеннями ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає , зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів . Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів (частина перша ст.1187 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина третя ст.1187 ЦК України).
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята ст.1187 ЦК України).
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявність непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
За положеннями частини другої ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдано шкоди, зобовязанні її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, якщо шкоди завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 частини другої ст.1167 ЦК України).
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно із ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Приписи ст.77 ЦПК України визначають, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Отже, матеріалами справи доведено, що 23 лютого 2020 року приблизно о 7.30 год. на 189км+300м автодороги Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mersedes-Benz-313» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Volkswagen LT-35Д» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок дії двох джерел підвищеної небезпеки, якими є вищезгадані автомобілі, завдано шкоди іншим особам, зокрема ОСОБА_1 . Разом із тим, ОСОБА_3 , як водій транспортного засобу «Mersedes-Benz-313» д.н.з. НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, не дотримався дистанції та допустив зіткнення з рейсовим автобусом марки «Volkswagen LT-35Д» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , що здійснював перевезення пасажирів по маршруту сполучення «Ходорівка-Житомир», у якому знаходилася ОСОБА_1 . Неправомірність дій ОСОБА_3 , зокрема, підтверджується постановою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2020 року.
Зазначена ДТП призвела до травмування ОСОБА_1 та отримання останньою середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що підтверджується: рапортом старшого інспектора Пулинського ВП Новоград-Волинського ОВП ГУНП в Житомирській області Сірик О. від 23 лютого 2020 року за №449; постановою т.в.о. начальника СВ Новоград-Волинського відділення поліції ГУНП в Житомирської області Павлушина В.А. від 23 березня 2020 року про проведення додаткової судово-медичної експертизи в рамках кримінального провадження за №12020060300000065 від 23 лютого 2020 року; висновком експерта №598 «Обласного бюро судово-медичної експертизи» Житомирської обласної від 02 квітня 2020 року.
Із огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє припущення апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 могла отримати вищезгадані тілесні ушкодження за будь-яких інших обставин, які не пов'язані із цією ДТП, оскільки такі посилання скаржника повністю спростовуються вищевикладеним, додаткового правового обґрунтування не потребують, а обставина отримання позивачем середньої тяжкості тілесних ушкоджень саме внаслідок ДТП, яка сталася 23 лютого 2020 року з вини відповідача ОСОБА_3 , останнім належними та допустимими доказами не спростована, а тому сумніву в апеляційного суду не викликає. Крім того, доказування ґрунтуватися на припущеннях не може.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_3 здійснював керування джерелом підвищеної небезпеки і при взаємодії із іншим джерелом підвищеної небезпеки завдав шкоду позивачу ОСОБА_1 . За таких обставин, в порядку частини другої ст.1188 ЦК України, ОСОБА_3 зобов'язаний відшкодувати шкоду завдану ОСОБА_1 незалежно від його вини, в тому числі моральну шкоду у відповідності до частини другої ст.1167 ЦК України.
Стосовно доводів апеляційної скарги відносно того, що медичну документацію щодо здоров'я ОСОБА_1 неможливо вважати належними та достовірними доказами, колегія суддів зазначає наступне. Наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 внаслідок ДТП встановлено не лише документацією, на яку посилається скаржник, але і висновком додаткової судово-медичної експертизи від 02 квітня 2020 року №598. Вищезгадані письмові докази не містять суперечностей, а тому доводи апеляційної скарги щодо медичної документації надумані.
Окрім того, посилання у апеляційній скарзі на те, що позивач працює за трудовим договором на підприємстві, отримує заробітну плату і пенсію та стан її здоров'я стабілізувався саме по собі не звільняє відповідача ОСОБА_3 від обов'язку відшкодувати заподіяну ОСОБА_1 моральну шкоду, оскільки не спростовано факту отримання позивачем внаслідок ДТП ушкодження здоров'я, хоча такі обставини безумовно впливають на розмір моральної шкоди.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із твердженнями позивача щодо того, що вона зазнала моральної шкоди внаслідок ДТП, оскільки матеріалами справи підтверджено, що остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, перенесла фізичний біль та страждання. Крім того, моральні страждання поглибилися внаслідок байдужої поведінки ОСОБА_3 щодо стану здоров'я ОСОБА_1 .
Посилання відповідача ОСОБА_3 на розписку, у якій йдеться про відсутність з боку позивача до нього матеріальних претензій, суперечать тлумаченням частини четвертої ст.23 ЦК України, за якими моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст.5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобовязанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоча і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільного-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Згідно з п.26.2 ст.26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до ЦК України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. У цьому випадку 56 676 грн (із розрахунку 4 723*12).
Відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. У даному випадку ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан» виплатило позивачу у відшкодування моральної шкоди 3 086,36 грн (252,56+2 833,80).
Водночас, положення абзацу першого п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачають, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно наявності підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача моральної шкоди, але при цьому не врахував, що моральна шкода спричинена внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, відшкодується незалежно від вини, завдано шкоду пасажиру та ТзДВ «СК «Гардіан» здійснено виплату страхового відшкодування моральної шкоди в сумі 3 086,36 грн.
Враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, установлені обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування шкоди у сукупності з іншими фактичними обставинами (ступінь тілесних ушкоджень, характер та обсяг душевних страждань позивача, поведінку відповідача ОСОБА_3 , тривалість завданої позивачу моральної шкоди тощо) апеляційний суд доходить висновку, що є правові підстави для визначення розміру відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_3 у сумі 80 016,16 грн, що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості та усталеній судовій практиці. Від цієї суми належить відняти суму, що виплачена страховою компанією у відшкодування моральної шкоди (80 016,16 грн - 3 086,36 грн), тому слід зменшити розмір стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 200 000 грн. до 76 929,80 коп, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ст.376 ЦПК України.
Отже, недостатньо стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача у відшкодування моральної шкоди лише 30 000 грн, на чому наполягається у апеляційній скарзі. Також не доведені правові підстави, які б надавали суду апеляційної інстанції можливість зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем ОСОБА_3 , залежно від його матеріального становища.
Апеляційна скарга не містить доводів та вимог щодо інших відповідачів. Суд же апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, що узгоджується із частиною першою ст.367 ЦПК України. За таких обставин, рішення суду першої інстанції у частині відмови в позові до інших відповідачів залишається без змін, оскільки в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За нормами частини тринадцятої ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, задовольняючи позов частково та вирішуючи питання судового збору, суд першої інстанції стягнув із відповідача ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у сумі 2 000 грн. Приймаючи до уваги, що рішення суду першої інстанції змінюється, а розмір моральної шкоди зменшується, розмір судового збору, який підлягав до стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь держави також підлягає до зменшення з 2 000 грн до 769,29 грн, що пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 24 серпня 2023 року змінити, зменшивши суму моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , з 200 000 грн до 76 929 грн 80 коп., а також - розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь держави, з 2 000 грн до 769 грн 29 коп.
У решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 13 лютого 2024 року.