ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1774/24
провадження № 1-кс/753/403/24
"29" січня 2024 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 19.01.2024 про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12023105020000624, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2023 та зобов'язання вчинити дії,
24.01.2024 до Дарницького районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 19.01.2024 про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12023105020000624, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2023 та зобов'язання вчинити дії.
У скарзі адвокат просить визнати протиправними дії дізнавача ВД Дарницького УП ГУПН у м. Києві ОСОБА_5 , які полягають у відмові в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 про повернення тимчасово вилученого майна законному власнику на відповідальне зберігання та зобов'язати дізнавача повернути потерпілій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 автомобіль марки «Mazda» моделі «CX-5» (номер шасі (кузова) НОМЕР_1 ) д.н.з. НОМЕР_2 , коричневого кольору.
Судове засідання у справі було призначено на 10 год. 20 хв. 25.01.2024.
25.01.2024 на електронну адресу суду від адвоката ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги.
Розгляд скарги відкладено на 29.01.2024 об 11 год. 00 хв. у зв'язку із неявкою учасників справи та для повторного витребування з Дарницького УП ГУНП у м. Києві матеріалів кримінального провадження №12023105020000624 від 18.03.2023.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги заявлені у скарзі підтримав, просив їх задовольнити. На обґрунтування скарги пояснив, що 24.06.2022 невстановлена особа вчинила самоправні дії відносно майна ОСОБА_4 , що виразилися в перереєстрації без відома останньої автомобіля марки «Mazda» моделі «CX-5» (номер шасі (кузова) НОМЕР_1 ) д.н.з. НОМЕР_2 , коричневого кольору на нового власника ОСОБА_6 , з присвоєнням д.н.з. НОМЕР_3 . В подальшому, автомобіль був зареєстрований 31.08.2022 за ОСОБА_7 , з присвоєнням автомобілю д.н.з. НОМЕР_4 . У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 визнана потерпілою особою.
Дізнавач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Перевіривши матеріали поданої скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення скаржника, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.
Вирішуючи обґрунтованість доводів заявника, наведених у скарзі, та наявність підстав для її задоволення, слідчий суддя виходить з наступного.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно з приписами статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справі «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» [ВП], заява № 71243/01, п. 93).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення від 22.09.1994 у справі «Антріш проти Франції», Series А № 296-А, п. 42, рішення від 10.05.2007 у справі «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Як встановлено слідчим суддею, 16.01.2024 адвокат ОСОБА_3 звернувся до Дарницького УП ГУНП у м. Києві із клопотанням в якому просив повернути власнику ОСОБА_4 тимчасово вилучене майно в рамках кримінального провадження №12023105020000624, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2023, а саме автомобіль марки «Mazda» моделі «CX-5».
16.01.2024 дізнавач відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , виніс постанову про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 .
Постанова мотивована тим, що 31.10.2023 слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_8 , винесено ухвалу у справі № 753/19758/23, провадження № 1-кс/753/3505/23, про накладення арешту на автомобіль марки «Mazda», моделі «CX-5» (номер шассі (кузова) НОМЕР_1 ), д.н.з. НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також дізнавач вказав, що вказаний автомобіль у кримінальному проваджені визнано речовим доказом.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, слідчий суддя вважає, що на час розгляду даної скарги вказаний автомобіль не має статусу тимчасово вилученого майна, а тому щодо нього не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура, визначена ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.
Із урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що в даному випадку втручання органу досудового розслідування у право власності особи, обумовлене законними критеріями та з дотриманням відповідних положень національного законодавства.
Також слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, яка подала скаргу, тобто існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку він прагне досягти.
Враховуючи вищевикладене, оскільки постанова дізнавача про відмову в задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна є вмотивованою та обгрунтованою, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні зазначеної скарги необхідно відмовити в повному обсязі.
Згідно вимог ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.
Керуючись, ст. ст. 167 -173, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 19.01.2024 про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №12023105020000624, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2023 та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: ОСОБА_1