Справа 760/26345/21 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-сс/824/1690/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
Іменем України
12 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої),ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року, -
До Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року, визначено склад колегії суддів: ОСОБА_2 (головуюча), судді ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_6 до суду не з'явився, був повідомлений про дату та час розгляду, однак його неявка, відповідно до вимог ч.4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду.
У судовому засіданні судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявили самовідвід із підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
Обговоривши доводи заяви про самовідвід, колегія суддів приходить до висновку, що заява про самовідвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. При цьому, відповідно до вимог ч.1 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75 - 79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону, є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя. Вказане положення закріплене в ч.1 ст.21 КПК України, яка кореспондується з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
В пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Враховуючи наведені у заяві про самовідвід суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підстави, у даному випадку стверджувалось про можливі сумніви щодо недотримання виключно суб'єктивного критерію безсторонності суду, що є предметом перевірки під час розгляду питання про самовідвід, необхідно звернути увагу на наступне.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з'їзду суддів України від 22.02.2013, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до пункту 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів, а згідно з їх пунктом 2.5 суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Колегія суддів, у контексті викладеного, звертає увагу на те, що заявник ОСОБА_6 , своєю поведінкою у публічному просторі припускається поведінки, яка, сама по собі, не викликає у суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суб'єктивного ставлення до розгляду вказаного судового провадження, однак, об'єктивно свідчить про наявність обставин, які у стороннього спостерігача можуть викликати сумніви у неупередженості суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у даному судовому провадженні.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про самовідвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
Керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, колегія суддів, -
Задовольнити самовідвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від участі у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Матеріали судового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, передати до управління забезпечення діяльності судової палати з розгляду кримінальних справ для здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду, відповідно до вимог ст.35 КПК України.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4