Справа № 759/16204/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2866/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
09 лютого 2024 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу прокурора третього відділу Офісу Генерального прокурора на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року,
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 рокуОСОБА_3 змінено запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.
Не погоджуючись з цією ухвалою, прокурором подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вивчивши апеляційну скаргу, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора слід відмовити виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 положення частини другої статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до абзацу другого ч.2 ст. 392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про відмову у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тазастосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може бути предметом самостійного апеляційного оскарження, заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної скарги на остаточне судове рішення за наслідком розгляду кримінального провадження.
За таких обставин, ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року апеляційному оскарженню не підлягає.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України суддя - доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України,
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора третього відділу Офісу Генерального прокурора на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу прокурора третього відділу Офісу Генерального прокурора на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року повернути особі, яка її подала разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 424 КПК України.
Суддя ОСОБА_2