Справа № 754/12428/23 Головуючий у І інстанції Зотько Т.А.
Провадження № 33/824/723/2024 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
05 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП,
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн) з конфіскацією тварини.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн на користь держави.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року скасувати, провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В судове засідання по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року, особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Відповідно до п. 3, 5 ч. 7 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 № 3447-IV дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 № 3447-IV фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 року № 3447-IV, умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Умови утримання тварин повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог цього Закону. Місце утримання тварин повинно бути оснащене таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем. Утримання тварин у дитячих закладах допускається за умови забезпечення постійного догляду за тваринами відповідно до вимог цього Закону.
Частиною 3 ст. 154 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 25.10.2007 № 1079/3912 «Про врегулювання питань утримання та поводження з собаками і котами в м. Києві», зі змінами внесеними рішенням Київської міської ради від 05.10.2017 №172/3179, (далі - Правил), вимоги цих Правил щодо власників собак і котів поширюються на осіб, яким ці тварини належать на будь-яких підставах, що не суперечать чинному законодавству.
Згідно з п. 1.4. вказаних Правил відповідальність за дії тварин несуть їх власники, особи, яким тварини належать на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству, а також особи, які супроводжують тварину.
Потенційно небезпечні собаки - собаки, які згідно з Переліком порід собак визнані як потенційно небезпечні (за переліком, що додається), а також особини, які мають фенотипічні ознаки цих порід. Службові собаки та собаки бійцівських порід є джерелом підвищеної небезпеки.
Так, відповідно до постанови КМУ від 10 листопада 2021 року № 1164, до небезпечних порід собак відносяться, зокрема, вівчарка середньоазіатська (алабай, вовкодав середньоазіатський).
У відповідності з п. 3.4. Правил, при утриманні собак і котів їх власникам необхідно, зокрема упереджувати можливість безконтрольного виходу тварини поза межі місця її утримання. Власник потенційно небезпечної собаки також зобов'язаний, зокрема, пройти процедуру обов'язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам, згідно з вимогами чинного законодавства.
Відповідно до п. 5.1. вищевказаних Правил, власники собак та котів та/або відповідальні особи за дорученням власника тварини (супроводжувальні особи) мають право знаходитись з собакою або котом поза межами її постійного утримання (супроводжувати її). Особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку, зокрема, оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною твариною;
Крім того відповідно до п. 5.5. Правил, дозволяється виводити собак за межі квартири, території подвір'я, організацій, підприємств тощо лише на повідку з прикріпленим до нашийника особистим номерним знаком, а потенційно небезпечних собак та собак, що визнані небезпечними, обов'язково на короткому повідку (не більше 1,2 м) і в наморднику.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 154 КУпАП утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без поводків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб-від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Таким чином, диспозицією статті ч. 3 ст. 154 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил утримання тварини (в даному випадку собаки), що стало наслідком заподіяння шкоди майну (собаці породи метис) ОСОБА_2 .
Так, відповідно до ст. 180 Цивільного кодексу, тварини є особливим об'єктом цивільних прав, на яких поширюється правовий режим речі. Тобто собака є майном, об'єктом права власності.
Стаття 154 КУпАП України є бланкетною нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 154 КУпАП України більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Відтак, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, особа, яка складає протокол повинна викласти суть правопорушення виходячи із частини першої даної статті з посиланням на конкретний пункт Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах, який вважається порушенням, чи Правил утримання домашніх тварин, чи інших нормативно- правових актів, що встановлюють вимоги до утримання та поводження з домашніми тваринами та виключно після цього зазначити наслідки у виді заподіяння шкоди, як це передбачено частиною другою ст. 154 КУпАП України.
Відповідно ст. 23, 24 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6-1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті. Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України (ст. 29 КУпАП).
Вказані положення КУпАП кореспондуються з основними положеннями Конституції України, а саме ст. 41, згідно якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 03 листопада 2023 року серії ВАБ № 926371, 18 серпня 2023 року о 21 год. 40 хв. в АДРЕСА_2 у дворі ОСОБА_1 вигулював собаку породи «Алабай», яка покусала собаку гр. ОСОБА_2 , що спричинило заподіяння травми її майну та матеріальну шкоду власниці собаки ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 154 КУпАП;
- рапортом, з якого вбачається, що 18 серпня 2023 року о 22:06 год., надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , заявниця гуляла з собакою породи «метис», на її собаку напав «алабай», який був без намордника, покусав пса заявниці, «алабай» неодноразово нападав на інших собак, заявниця знаходиться у ветклініці на АДРЕСА_3 , заявниця - ОСОБА_2 ;
- поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;
- фотографіями ушкоджень собаки ОСОБА_2 ;
- довідкою з ветеринарного центру ФОП ОСОБА_8 .
Аналізуючи вищевказані докази у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою і не містять істотних розбіжностей та беззаперечно в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено судом першої інстанції в основу прийнятого рішення і свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Євро-пейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Доводи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції під час розгляду адміністративної справи не було враховано пояснення останнього щодо фактів, викладених у протоколі, не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції під час судового розгляду було досліджено письмові пояснення ОСОБА_1 , а також пояснення, надані останнім в судовому засіданні.
Твердження апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Протокол щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при цьому будь-яких претензій до змісту протоколу ОСОБА_1 не зазначив.
Апеляційним судом встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами статей 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП, оскільки таке спростовується наявними в матеріалах доказами.
Відповідно до положень статті 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком, викладеним в постанові судді першої інстанції, про неможливість подальшого утримання собаки та необхідність її конфіскації.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 3 ст. 154 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, постанова Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 є законною й обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог процесуального закону, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній
Справа № 754/12428/23 Головуючий у І інстанції Зотько Т.А.
Провадження № 33/824/723/2024 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
05 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП,
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній