справа №361/9263/21 Головуючий у І інстанції - Дутчак І.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/3685/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
06 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Київське квартирно - експлуатаційне управління про визнання незаконним і скасування рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку та зобов'язання поновити на квартирному обліку, -
установив:
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління про визнання незаконним і скасування рішення житлової комісії про зняття з квартирного обліку та зобов'язання поновити на квартирному обліку.
В обґрунтування позову зазначав, що у період з 17 лютого 1995 року по 16 листопада 2018 року він проходив військову службу в Збройних Силах України.
14 листопада 2000 року його було зараховано на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_2 .
16 листопада 2018 року він звільнений з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
На цій підставі, рішенням житлової комісії, оформленим протоколом №3 від 16 вересня 2021 року, його складом сім'ї (всього - 4 особи) знято з квартирного обліку у в/ч НОМЕР_1 .
Вказане рішення про зняття з квартирного обліку він вважає незаконним і несправедливим, оскільки його вислуга на військовій службі становить більше 25 років, надане йому службове приміщення вимогам закону не відповідає, для постійного проживання воно використовуватися не може та ним не приватизоване, тому він вважає, що з квартирного обліку його знято всупереч вимогам законодавства.
Просив суд, визнати незаконним і скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яке оформлене протоколом №3 від 16 вересня 2021 року та затверджене наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 20 вересня 2021 року №367 про зняття його з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання складом сім'ї 4 особи: він, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 і дочка ОСОБА_4 , та зобов'язати в/ч НОМЕР_1 поновити його складом сім'ї 4 особи на квартирному обліку як осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з 14 листопада 2000 року за його порядковим номером, який існував на момент зняття позивача з квартирного обліку.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2023 року зазначений вище позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №3 від 16 вересня 2021 року, затверджене п. 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20 вересня 2021 року №367, про виключення прапорщика запасу ОСОБА_1 з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, зі складом сім'ї 4 (чотири) особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 (чотири) особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, з 14 листопада 2000 року за тим же порядковим номером, що існував на момент зняття з такого обліку.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що позивача було звільнено з військової служби в запас за закінченням контракту, а тому військова частина дійшла висновку, що позивач на час звільнення з військової служби не мав права бути залишеним на квартирному обліку, таким чином, житлова комісія військової частини НОМЕР_1 прийняла обґрунтоване рішення від 16 вересня 2021 року №3 про зняття з квартирного обліку позивача, після його звільнення у запас за закінченням контракту.
Таке рішення засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 є правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству.
Крім того, вказувала, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного судочинства.
Просила суд, скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач залишив поза увагою його загальну вислугу, що становить понад 20 років, відсутність в ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прямої норми, яка вказує на необхідність зняття з квартирного обліку з підстав звільнення в запас через закінчення строку дії контракту та не наводить жодних доводів проти єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Вказує, що тривалий розгляд справи та відсутність остаточного судового рішення протягом довгого строку фактично порушує право особи на справедливий суд.
Таким чином, закриття провадження у справі призведе до порушення права на доступ до правосуддя, що визначене ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2023 року залишити без змін.
На вказану апеляційну скаргу Київське квартирно-експлуатаційне управління подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків та не надано належної оцінки обставинам справи.
Зазначило, що рішення житлової комісії в/ч НОМЕР_1 , яке оформлене протоколом №3 від 16 вересня 2019 року про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 , як такого що втратив відповідне право перебувати на квартирному обліку є правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству.
Просило суд, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник Київського квартирно-експлуатаційного управління - Лагуна А.В. апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 листопада 1990 року ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_5, 22 листопада 1993 року прибув до місця проходження ним служби у в/ч № НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .
20 грудня 1993 року ОСОБА_1 звільнений зі строкової військової служби в запас на підставі наказу командира частини ПП НОМЕР_4 АДРЕСА_2 .
17 лютого 1995 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу, ним підписаний контракт у добровільному порядку зі Збройними Силами України строком на 5 років до лютого 2000 року, який у подальшому неодноразово продовжувався.
30 січня 1996 року ОСОБА_1 присвоєно військове звання «прапорщик».
14 листопада 2000 року рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_2 позивача ОСОБА_1 разом із сім'єю було зараховано на квартирний облік як громадян, які потребують покращення житлових умов.
28 листопада 2014 року ОСОБА_1 видано ордер на заселення службового житла протягом періоду служби у ІНФОРМАЦІЯ_6 в/ч НОМЕР_1 , а саме - ізольованої однокімнатної квартири житловою площею 19,2 м2 за адресою: АДРЕСА_3 , яку він із сім'єю займає по даний час.
За період проходження військової служби позивач ОСОБА_1 набув статусу ветерана військової служби, що підтверджується виданим йому посвідченням серії НОМЕР_5 від 18 січня 2019 року.
16 листопада 2018 року позивача ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «к» п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до дня оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини в/ч НОМЕР_1 від 16 листопада 2018 року №243.
Із 17 листопада 2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується довідкою, виданою цим пенсійним управлінням від 19 жовтня 2021 року за №1000-0209-8/105388 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_6 від 12 лютого 2020 року.
16 вересня 2021 року оспорюваним рішенням житлової комісії в/ч НОМЕР_1 , оформленим протоколом №3 від 16 вересня 2021 року, затвердженим наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 20 вересня 2021 року прапорщика запасу ОСОБА_1 виключено з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання складом сім'ї 4 (чотири) особи: він, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 .
Підставою виключення позивача ОСОБА_1 із сім'єю з квартирного обліку стала невідповідність підстави його звільнення вимогам п. 8 ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності обставин внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення і те, що на час звільнення у запас ОСОБА_1 мав стаж військової служби понад 20 років, був зарахований на квартирний облік до 01 січня 2005 року, звільнений з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, а тому ОСОБА_1 має право на отримання житла, а отже й на залишення його на квартирному обліку до отримання ним житла.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони відповідають обставинам справи і узгоджуються із нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У ч. 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За змістом п. 1 ст. 12 цього Закону, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів ст. 12 Закону №2011 постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за №1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081).
Відповідно до п. 3 цього Порядку, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Згідно із п. 24 Порядку №1081, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
У п. 9 ст. 12 Закону №2011 передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні приписи закріплені також у п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Дія п. 9 ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов'язується з тим, на якій підставі, зазначеній у ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовця звільнено у запас чи у відставку.
У п. 30 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
При цьому вказаний пункт Порядку №1081 не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.
Згідно із абз. 1 п. 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за №24/20337, військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до п. 2.18 цієї Інструкції, військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абз. 1 п. 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у п. 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.
На час взяття позивача ОСОБА_1 на квартирний облік, порядок взяття на облік та отримання житла військовослужбовцями визначався Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року №20.
У п. 13 вказаного Положення передбачалося, що військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік.
Вказаний вище наказ Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року №20 втратив чинність на підставі наказу Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року №577, яким була затверджена Інструкція про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень.
У п. 1.4 даної Інструкції передбачалося, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності ЗУ від 24 червня 2004 року №1865-IV «Про внесення змін до статті 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Наказ Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року №577 втратив чинність на підставі наказу Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року №737, яким затверджена Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
У пункті 1.4 розділу I цієї Інструкції встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до 01 січня 2005 року (набрання чинності ЗУ від 24 червня 2004 року №1865-IV «Про внесення змін до статті 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку - без врахування вислуги на військовій службі.
Наказ Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року №737 втратив чинність на підставі наказу Міністра оборони України від 31 липня 2018 року №380, яким затверджена Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями
У п. 4 зазначеної Інструкції встановлено, що військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Ця Інструкція є чинною на даний час та була чинною на момент звільнення позивача ОСОБА_1 у запас з військової служби та прийняття 16 вересня 2021 року житловою комісією в/ч НОМЕР_1 оспорюваного ним рішенням, оформленого протоколом №3 від 16 вересня 2021 року, затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 20 вересня 2021 року, яким прапорщика запасу ОСОБА_1 складом сім'ї (чотири) було виключено з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.
Системний аналіз зазначених вище наказів Міністра оборони України свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі й у разі звільнення їх у запас чи відставку.
Верховний Суд у своїх постановах від 25 березня 2019 року у справі №359/2295/17, від 08 квітня 2020 року у справі №683/2197/18, від 20 травня 2019 року у справі №487/6514/17, у справах за таких же обставин як і у цій справі, дійшов наступних висновків, що оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, він був зарахований на облік до 01 січня 2005 року, звільнений з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, тому відсутні правові підстави для зняття позивача та членів його сім'ї із квартирного обліку у військовій частині.
Вказане узгоджується також із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі №752/5881/15-ц, у якій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність зняття позивача як колишнього військовослужбовця та членів його сім'ї з квартирного обліку після звільнення у запас у зв'язку із закінченням строку дії контракту, оскільки він мав вислугу років на військовій службі менше 20 років.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено, що вислуга років позивача ОСОБА_1 на момент його звільнення із військової служби у запас становить 26 років 10 місяців, станом на дату звільнення та дату звернення до суду житлові умови сім'ї позивача не змінилися, він та його родина потребує покращення житлових умов, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 29 березня 2021 року, що складений за адресою реєстрації місця проживання позивача, ОСОБА_1 не має і не мав у приватній власності жилих приміщень, земельних ділянок під забудову, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №279600677 від 14 жовтня 2021 року, та не приймав участі в приватизації житла, що підтверджується довідкою старости села Семиполки від 29 березня 2021 року №194.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на отримання житла, а отже й на залишення його на квартирному обліку до отримання ним житла.
Доводи апеляційної скарги про те, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного судочинства, у зв'язку з чим підлягає закриттю провадження у справі, колегія суддів оцінює критично, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист з прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Тобто, тривалий розгляд справи та відсутність остаточного судового рішення протягом довгого строку фактично порушує право особи на справедливий суд.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся з позовом до Броварського міськрайонного суду Київської області у жовтні 2021 року, що підтверджується відміткою на позовній заяві.
Судове рішення Броварським міськрайонним судом Київської області ухвалено 06 квітня 2023 року.
Тобто з моменту подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ухвалення судом першої інстанції рішення по справі пройшло майже два роки.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 10 березня 2021 року у справі №127/15109/18 і від 24 вересня 2021 року у справі №748/303/20, аналогічно як і сама Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі №752/5881/15-ц, хоч і відносить справи подібної категорії до адміністративного судочинства, проте, з метою недопущення юрисдикційного конфлікту та унеможливлення порушення права особи на справедливий суд, що встановлене Конвенцією про захист з прав людини і основоположних свобод, визначає необхідність продовження слухання вже відкритих проваджень в судах загальної юрисдикції.
За таких обставин, закриття провадження у справі призведе до порушення права на доступ до правосуддя, що визначене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист з прав людини і основоположних свобод, так як унеможливить отримання судового рішення по суті справи, навіть після спливу двох років з моменту звернення до суду.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність підстав для скасування рішення суду та закриття провадження у справі, так як провадження у справі може бути продовжено в судах загальної юрисдикції.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом статей 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відсутні правові підстави для зняття позивача з квартирного обліку.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, оскільки, дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року та у зв'язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 12 лютого 2024 року
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба