справа № 712/13033/21-ц Головуючий у суді І інстанції Ільєва Т.Г.
провадження № 22-ц/824/4206/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
06 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги до предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про визнання правочину недійсним,
У січні 2022 року до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю з Соснівського районного суду м. Черкаси надійшла вказана позовна заява.
Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказувала, що жодних дій щодо отримання позики не вчиняла, одноразовий ідентифікатор не отримувала і не вводила, так як станом на 08 серпня 2021 року СІМ-карткою з № НОМЕР_1 Приватного акціонерного товариства «Київстар» не користувалась і не могла користуватись з невідомих для неї причин, електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_1 ніколи не користувалась, жодних банківських рахунків в Акціонерному товаристві «Таскомбанк» ніколи не мала та грошових коштів в сумі 8 000,00 грн від відповідача не отримувала.
Вказані обставини в сукупності послугували підставою для звернення до суду з цим позовом, де ОСОБА_1 просить суд визнати правочин недійсним, а саме: кредитний договір від 08 серпня 2021 року № 321780408 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ 38569246 і ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на суму 8 000,00 грн, та встановити, що він не створює юридичних наслідків для позивача; зобов'язати ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ 38569246, видалити з кредитної історії відомості про кредитні зобов'язання позивача перед відповідачем внаслідок недійсності кредитного договору від 08 серпня 2021 року № 321780408.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року позов задоволено.
Визнано правочин недійсним, а саме: кредитний договір від 08 серпня 2021 року № 321780408 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 на суму 8 000,00 грн, та встановлено, що він не створює юридичних наслідків для ОСОБА_1 .
Зобов'язано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» видалити з кредитної історії відомості про кредитні зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» внаслідок недійсності кредитного договору від 08 серпня 2021 року № 321780408.
Стягнуто з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - Стародуб Ірина Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також просила стягнути судові витрати з позивача.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідач у грудні 2022 року повідомив письмово позивача, що станом на грудень 2022 року заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2021 року № 321780408 відсутня у зв'язку з повним анулюванням цього кредитного договору в односторонньому порядку, як такого, який між сторонами не укладався, а також повного списання заборгованості згідно з бухгалтерським обліком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідну інформацію апелянт направив в бюро кредитних історій для оновлення даних та скасування/видалення наданої раніше інформації за кредитним договором від 08 серпня 2021 року № 321780408 на ім'я ОСОБА_1 ..
Також вказувала, що після анулювання договору, представник відповідача під час розгляду справи заявив клопотання до суду з проханням закрити справу у зв'язку з відсутністю предмету спору, надаючи відповідну судову практику, однак суд першої інстанції клопотання відповідача проігнорував та не закрив провадження у справі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги також вказувала, що позивачка ОСОБА_1 не підписувала оспорюваний кредитний договір, тому вказані обставини свідчать про його неукладеність, що виключає визнання його недійсним, так як саме факт укладення цього правочину оспорювала позивач, а тому для ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не виникає будь-яких прав та обов'язків із кредитного договору від 08 серпня 2021 року № 321780408.
28 листопада 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що кредитний договір від 08 серпня 2021 року № 321780408 між позивачем та відповідачем є недійсним, так як було відсутнім волевиявлення учасника правочину (позивача), воно не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, до того ж правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, однак позивач не отримала коштів від відповідача за цим кредитним договором.
Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ 38569246 і ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , уклали кредитний договір від 08 серпня 2021 року № 321780408 на суму 8 000,00 грн.
Як зазначає позивач в позовній заяві, укладення вказаного правочину відбувалося поза його волею, оскільки невідома особа, скориставшись його персональними даними отримала кредит в вищезазначених установах, які у свою чергу, не перевіривши надані документи та не встановивши особу, видали кредитні кошти шахраю.
16 вересня 2021 року позивач за місцем проживання отримала лист від 29 серпня 2021 року № МВ321780408 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно з яким має сплатити заборгованість за кредитним договором № 321780408.
Встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року уклали договір факторингу № 28/1118-01.
21 вересня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» склали реєстр № 152 (в рамках договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01), згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 08 серпня 2021 року № 321780408.
17 вересня 2021 року позивач отримала інформацію з Українського бюро кредитних історій, згідно з якою 08 серпня 2021 року, використовуючи її персональні дані, нібито отримані споживчі кредити у різних мікрофінансових організаціях, в тому числі у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
На підставі цієї інформації, позивач у той же день звернулась із заявою про вчинення злочину до Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, де було зареєстроване кримінальне провадження № 12021255330001656 від 18 вересня 2021 року за частиною першою статті 355 КК України.
У відповідь на адвокатський запит відповідач надав інформацію про те, що 08 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позивачем був укладений кредитний договір № 321780408, та, як вказує позивач, 08 серпня 2021 року без її відома, заповнюючи онлайн форму з її персональними даними ( ОСОБА_1 , податковий номер АДРЕСА_1 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_1 ) на сайті www.moneyveo.ua, ввівши одноразовий ідентифікатор MNV88M5S об 10:00:55, який був отриманий на № НОМЕР_1 об 09:57:52, позивач нібито отримала позику в сумі 8 000,00 грн на невідому позивачу банківську картку та вчасно її не повернула.
За інформацією відповідача, ці грошові кошти в рамках операції C43F5FD4E28D02EEE053AC112B0D157D від 08 серпня 2021 року були перераховані з банківського рахунку відповідача в Акціонерного товариства «Альфа-банк» невідомій особі на картковий рахунок НОМЕР_3 , код авторизації платежу 571044, ARN: 72711181221003772213827, номер платежу на стороні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - C4B436F7-9092-4F1E-A374-46FBFCF97630.
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») листом від 19 жовтня 2021 року № 20.1.0.0.0/7-211012/24916 у відповідь на адвокатський запит повідомило, що 08 серпня 2021 року у шахраїв був доступ до фінансового номеру ОСОБА_1 НОМЕР_1 , через номер вони відновили доступ до Приват24, після чого змогли прив'язати картку до сайту Moneyveo.
АТ КБ «ПриватБанк» вранці 08 серпня 2021 року заблокував картки ОСОБА_1 через підозрілі операції та відсутність коректного підтвердження операції.
Також, АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що персональні дані клієнтки ОСОБА_1 08 серпня 2021 року використовувались для підтвердження оформлення кредиту Moneyveo за карткою НОМЕР_3 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2022 року у АТ «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032) витребувано електронні та письмові докази: дані щодо банківської операції C43F5FD4E28D02EEE053AC112B0D157D від 08 серпня 2021 року, згідно з якою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок НОМЕР_3 в АТ «Таскомбанк» 8 000,00 грн, код авторизації платежу 571044, ARN: 72711181221003772213827, номер платежу на стороні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - C4B436F7-9092-4F1E-A374-46FBFCF97630, а також персональні дані отримувача даних коштів - власника карткового рахунку НОМЕР_3 , та інформацію про рух коштів з 08 серпня 2021 року за цим картковим рахунком в АТ «Таскомбанк».
Перші шість цифр номера карти унікальні й допомагають визначити банк - це банківський ідентифікаційний номер або БІН, який використовується для визначення банку-емітента. Згідно відкритої інформації, розміщеної на сайті в мережі Інтернет «https://finanso.com/ua/bin-search/#» банківські картки з унікальним БІН 536639 видані (емітовані) банком - АТ «Таскомбанк», код ЄДРПОУ 09806443.
На виконання ухвали суду від 25 липня 2022 року АТ «Таскомбанк» листом від 22 серпня 2022 року повідомило, що платіжна карта, на яку було здійснено зарахування із кредитної установи - НОМЕР_4 isvirtual. Шахрайство клієнта підтверджено Получатель НСП Інфо банків-емітентів рахунки клієнта обмежено від 11 серпня 2021 року.
Також зазначено, що держателем платіжної картки НОМЕР_4 є ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України (ID-Картка) - НОМЕР_6 (дата видачі 02 лютого 2021 року), адреса - АДРЕСА_2 . Вищезазначена картка, як інструмент здійснення операцій за рахунком, пов'язана з рахунком № НОМЕР_7 в гривнях.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавчо може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.
Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, передбачено статтею 205 ЦК України.
Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.
Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням.
Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов'язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Предметом позову є визнання кредитного договору, який не підписаний стороною, недійсним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).
Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18 від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не виявляла свою волю до вчинення спірного правочину, укладення кредитного договору від 08 серпня 2021 року № 321780408 на суму 8 000,00 грн відбувалося поза її волею, оскільки невідома особа, скориставшись її персональними даними отримала кредит в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яке у свою чергу, не перевіривши надані документи та не встановивши особу, видало кредитні кошти.
Апеляційний суд взяв до уваги, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в апеляційний скарзі зазначеного факту не заперечувало, та зазначило, що відповідач у грудні 2022 року повідомив письмово позивача, що станом на грудень 2022 року заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2021 року № 321780408 відсутня у зв'язку з повним анулюванням цього кредитного договору в односторонньому порядку, як такого, який між сторонами не укладався, а також повного списання заборгованості згідно з бухгалтерським обліком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідну інформацію апелянт направив в бюро кредитних історій для оновлення даних та скасування/видалення наданої раніше інформації за кредитним договором від 08 серпня 2021 року № 321780408 на ім'я ОСОБА_1 шахраю.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що кредитний договір від 08 серпня 2021 року № 321780408 є нікчемним відповідно до вимог закону.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано доказів того, що номер телефону НОМЕР_1 за яким проводилась ідентифікація не належить позивачу, в свою чергу суд першої інстанції безпідставно переклав обов'язок доведення цієї обставин на відповідача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для визнання кредитного договору недійсним знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.
З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, а тому позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору та зобов'язання видалити з кредитної історії відомості про кредитні зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» внаслідок недійсності кредитного договору задоволенню не підлягають.
Зазначена вище обставина справи не враховано судом першої інстанцій під час вирішення спору, а відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно та не вірно оцінив докази наявні в матеріалах справи та як наслідок дійшов до помилкових висновків про задоволення позовних вимог.
Що стосується судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з апеляційної скаргою відповідач сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 724,00 грн.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 724,00, який підлягав сплаті при зверненні з апеляційної скаргою.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відповідно до статті 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги до предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про визнання правочину недійсним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» понесені судові витраті зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ 38569246, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15 Б, пов. 1.
Повний текст постанови складено «09» лютого 2024 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Д.Р. Гаращенко
В.І. Олійник