16 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17.11.2023 задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 без визначення розміру застави, на 60 діб, тобто до 15.01.2024 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, підозрюваний ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити йому запобіжний захід на більш м'який, у виді домашнього арешту у нічний час доби, посилаючись на те, що слідчим суддею не взято до уваги відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також слідчий суддя не врахував те, що він має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, де проживає з батьками, які є пенсіонерами, наявність постійного місяця роботи, відсутність судимостей та повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, відсутність майнової шкоди та бажання потерпілого примиритися.
Справа № 752/19752/23 Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/92/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .
Крім того, пелянт звертав увагу на необхідність заробляти кошти для допомоги батькам.
Захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, причини неприбуття в судове засідання не повідомив та клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, а також враховуючи те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не є особливо тяжким та відсутні обставини для обов'язкової участі захисника, колегія суддів вважає за необхідне проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 в режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор», який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві, за процесуального керівництва Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100010002914 від 21.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Згідно даних клопотання, що досудовим розслідуванням встановлено, що 21.09.2023 приблизно о 11:50 год., ОСОБА_6 перебував в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, разом з ОСОБА_10 , з яким вів бесіду. Під час бесіди, ОСОБА_6 спровокував словесний конфлікт з ОСОБА_10 . З метою уникнення даного конфлікту, ОСОБА_10 відійшов від ОСОБА_6 та вийшов з приміщення на вулицю. В цей момент, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . З метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , ОСОБА_6 підняв з підлоги кусок розбитого скла, який має колючо-ріжучі властивості та тримаючи його в руці направився на вулицю, де перебував ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , ОСОБА_6 підійшов до нього впритул та діючи умисно, протиправно, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання шкоди здоров'ю ОСОБА_10 , тримаючи в правій руці зазначений вище кусок скла, наніс ним цілеспрямований удар в область шиї останнього.
Після нанесення удару, ОСОБА_6 , розуміючи протиправність свої дій, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та направився назад в приміщення з метою приховування слідів вчинення злочину.
Злочинними діями ОСОБА_6 , ОСОБА_10 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: проникаюче колото-різане поранення шиї: рана (визначена лікарями як колото-різана-рвана) справа від передньої серединної лінії (розміром 1,0х3,0 см), від якої йде рановий канал, який йде по нижньому краю щитоподібного хряща, направляється латерально(ззовні)-донизу, пересікає щитоподібний м'яз та проникає в порожнину гортані, що супроводжувалося поступлення повітря з рани та потребувало проведенню оперативного лікування, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Згідно даних протоколу затримання від 21.09.2023, цього ж дня о 15 год. 34 хв. ОСОБА_6 затримано на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
22.09.2023 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.09.2023 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 19.11.2023.
15.11.2023 о 16 год. 45 хв. ОСОБА_6 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 121 КК України.
15.11.2023 за дорученням прокурора у кримінальному провадженні підозрюваному ОСОБА_6 повідомлено про завершення досудового розслідування та відповідно до вимог статей 283, 290 КПК України надання права на доступ до матеріалів досудового розслідування.
15.11.2023 слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , в якому просив продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання щодо підозрюваного ОСОБА_6 на 60 діб, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17.11.2023 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 без визначення розміру застави, на 60 діб, тобто до 15.01.2024 включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, є обґрунтованою.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно виконати вимоги ст. ст. 283, 290, 291 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер, суспільну небезпечність та наслідки злочину, у вчиненні якого він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованого йому злочину, зміст підозри та вимоги п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із потерпілим та свідками, яким відомі обставини вчиненого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків та дослідження їх судом.
Посилання підозрюваного на те, що він має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, де проживає з батьками, які є пенсіонерами та потребують його допомоги, наявність постійного місяця роботи, відсутність судимостей та повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також відсутність майнової шкоди та бажання потерпілого примиритися, не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, його підвищену суспільну небезпеку, та дані про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що підозрюваним не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному винятковий запобіжний захід.
Крім того, згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Станом на час розгляду апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_6 строк дії ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17.11.2023 закінчився, та згідно наданих прокурором відомостей, 17.11.2023 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні направлено до місцевого суду для розгляду по суті.
З урахуванням наведеного, із закінченням стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100010002914припиняється і судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та питання про обґрунтованість, підставність, доцільність продовження тримання під вартою є предметом оцінки того суду, який розглядає кримінальне провадження по суті обвинувачення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3