12 лютого 2024 року
м. Київ
справа №460/8986/23
адміністративне провадження № К/990/42553/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №460/8986/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
18.12.2023 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №460/8986/23.
Ухвалою Верховного Суду від 08.01.2024 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
Згідно з довідкою про доставку електронного листа ухвала про залишення касаційної скарги без руху доставлена до електронного кабінету позивачки 10.01.2024 о 01:15 год.
Згідно з частиною шостою статті 251 КАС України, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, то воно вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, зазначена ухвала вважається врученою скаржниці 10.01.2024, а відповідно скаржниця повинна була усунути недолік в строк до 22.01.2024.
В межах строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 08.01.2024, скаржниця надіслала до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав оскарження судових рішень в цій справі, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Скаржниця, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування частини першої статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), розділу ІV Цивільного процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №240/5809/18, від 26.04.2023 у справі № 695/2011/22 та від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18.
Окрім того, як на підставу касаційного оскарження, скаржниця посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 16-1 Закону № 2011-XII, статей 1, 30 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 у подібних правовідносинах.
Колегія суддів відхиляє такі доводи скаржниці з огляду на наступне.
Предметом оскарження у цій справі є питання щодо правомірності прийнятого Міністерством оборони України рішення, яким повернуто на доопрацювання надані позивачкою документи на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", з підстави надання неповного пакету документів, а саме доказів, які підтверджують, що позивачка є членом сім'ї загиблого військовослужбовця (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків) або доказів про перебування на утриманні свого брата (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 відмовлено позивачці у задоволенні позовних вимог.
Змінюючи рішення суду першої інстанції лише в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та виходив з того, що оскільки повного пакету документів, які підтверджують спільне проживання позивачки з загиблим ОСОБА_3 та ведення ними спільного господарства відповідачу надано не було, а також з огляду на те, що заявницею не надано відповідачу доказів про перебування на утриманні свого брата відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» оскаржуване рішення відповідача прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 в якій Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання щодо права на отримання одноразової грошової допомоги особі, яка проживала однією сім'єю з військовослужбовцем без шлюбу за відсутності доказів на підтвердження статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця (не надано рішення суду, яким встановлено факт, що має юридичне значення).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 розглядалось питання можливості встановлення юридичного факту з метою подальшого звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас, заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород розглядаються уповноваженими органами у позасудовому порядку.
При цьому, відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду адміністративної юрисдикції, де суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
З огляду на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду вказала, що справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян віднесено цивільним процесуальним законодавством до юрисдикції цивільного суду. Суд також вказав, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Оскільки спір у цій справі виник у зв'язку з поверненням відповідачем на доопрацювання документів позивачки на виплату одноразової грошової допомоги з підстави необхідності встановлення факту, який має юридичне значення (перебування позивачки на утриманні загиблого брата), колегія суддів вважає застосовним наведений вище правовий висновок Великої Палата Верховного Суду до спірних відносин, які виникли у справі №460/8986/23, що в свою чергу виключає можливість перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх іестанцій з підстав визначених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Таким чином, з урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі №460/8986/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
........................
........................
........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко,
Судді Верховного Суду