Справа № 560/9882/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
12 лютого 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття до розгляду рапорту ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , щодо звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 26.05.2023 з рапортом про звільнення з військової служби (реєстраційний номер вхідної документації вх. №1499 від 26.05.2023).
Командиром військової частини НОМЕР_1 27.05.2023 за вих. №1444 направлено клопотання командиру військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби у запас молодшого сержанта ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_2 майором юстиції ОСОБА_2 29.05.2023 повернуто рапорт на доопрацювання у зв'язку з відсутністю довідки структурного підрозділу з питань соціального захисту населення органу місцевого самоврядування або районної державної адміністрації, що підтверджує факт здійснення військовослужбовцем постійного догляду за особою, яка його потребує, видане не раніше, ніж за місяць до подання рапорту.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неприйняття до розгляду рапорту про звільнення зі служби протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та відповідні їм висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
В свою чергу, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Постановою КМУ «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» від 12.06.2013 року №413 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Згідно з довідкою КНП "Ярмолинецький центр первинної медико-санітарної допомоги" №429 від 29.03.2023 відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Ярмолинецький центр первинної медико-санітарної допомоги" Кустовська Любов Сергіївна потребує постійного стороннього догляду.
Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Підпунктом 1 пункту 11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Водночас, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 року №189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 року за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
З вищенаведених положень чинного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин слідує, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
З урахуванням зазначеного, для підтвердження необхідності стороннього догляду за матір'ю згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивачу необхідно додати до рапорту відповідний висновок медико-соціальної експертної комісії.
Проте, як встановлено з матеріалів справи, до рапорту про звільнення ОСОБА_1 додав довідку з лікарні "Висновок ЛКК" (а.с.5).
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано враховано встановлені у справі обставини щодо поданого позивачем рапорту про звільнення та доданих документів (а.с. 5, 26).
Крім того, відповідно до п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Водночас, в поданому рапорті ОСОБА_3 не зазначив своєї думки щодо бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, а також не вказав територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця, що суперечить вимогам п. 233 Положення. Вказані підстави зазначені у відзиві відповідача (а.с. 20-24).
Оцінюючи доводи апелянта про протиправну бездіяльність відповідача щодо неприйняття до розгляду його рапорту та рішення про звільнення ОСОБА_3 згідно з поданим рапортом, колегія суддів враховує, що відповідач прийняв рапорт про звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та передав його для розгляду до Військової частини НОМЕР_2 (а.с. 25). За результатами розгляду рапорту про звільнення та доданих документів у військовій частині НОМЕР_2 встановлено, що подані документи не є достатніми для прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби та потребують доопрацювання (а.с. 27).
Таким чином, апелянтом не надано доказів порушення відповідачем вимог чинного законодавства України, яким врегульовано питання розгляду рапорту про звільнення з військової служби.
Покликання апелянта на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/13807/23 колегія суддів не вважає застосовним у спірних правовідносинах, оскільки у даній справі не встановлено обставин прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу у звільненні. Крім того, відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах суду касаційної інстанції.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.