Справа № 320/5808/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
12 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Файдюка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (далі - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень Зазимської сільської ради Броварського району Київської області у вигляді нерозгляду чотирьох клопотань позивача ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у місячний строк про виділення йому у власність земельних ділянок: 1. для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектарів; 2. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром не більше 0,25 гектара; 3. для ведення садівництва площею не більше 0,12 гектарів; 4. для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 гектара; 5. для будівництва індивідуального гаражу не більше 0,01 гектара; в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, район Броварський КОАТУУ 3221286401: (1. Зона 01 Квартал 006; 2. АДРЕСА_1 ; 3. АДРЕСА_2 ; 4. АДРЕСА_3 );
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень Сільську раду Зазимської об'єднаної територіальної громади Броварського району Київської області розглянути клопотання позивача ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року відповідно до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у місячний строк про виділення йому у власність земельних ділянок: 1. для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектарів; 2. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром не більше 0,25 гектара; 3. для ведення садівництва площею не більше 0,12 гектарів; 4. для індивідуального дачного будівництва не більше 0,10 гектара; 5. для будівництва індивідуального гаражу не більше 0,01 гектара; в межах земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, район Броварський КОАТУУ 3221286401: (1. Зона 01 Квартал 006; 2. АДРЕСА_1 ; 3. АДРЕСА_2 ; 4. АДРЕСА_3 ).
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у нездійсненні належного розгляду його клопотань у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України, чим порушуються його права та охоронювані законом інтереси.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, яка полягає у не розгляді клопотань ОСОБА_1 від 14.06.2021 (вх. 16.06.2021) №№ 567, 568, 569, 570 про надання земельних ділянок у власність та надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку та строки, встановлені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України;
- зобов'язано Зазимську сільську раду Броварського району Київської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.06.2021 (вх. 16.06.2021) №№567, 568, 569, 570 про надання земельних ділянок у власність та надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку та строки, встановлені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим'є, вул. Широка, б. 6, код ЄДРПОУ 0436876) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3969,60 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять грн. 60 коп.);
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим'є, вул. Широка, б. 6, код ЄДРПОУ 0436876) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.);
- відстрочено виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині розподілу витрат на правову допомогу, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове про стягнення з відповідача 20000,00 грн витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення в оскаржуваній частині порушено принцип змагальності та зменшено розмір витрат на правову допомогу без відповідного клопотання відповідача.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
21.11.2023 відповідачем в системі «Електронний суд» сформовано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів виходить з наступного.
Як свідчать матеріали справи, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на правничу допомогу до суду надано договір про надання правової допомоги від 21.06.2022 №21/06 (далі - договір), у відповідності до якого замовник доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (далі - договір №21/06).
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 договору №21/06 за надання послуг замовник сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду в гривнях в готівковій формі або шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання.
Обсяг наданих послуг, в тому числі кількість затрачених годин, і загальний розмір винагороди за надані відповідно до цього договору послуги сторони фіксують в актах виконаних робіт, що повинні бути укладені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін (п. 4.1 ст. договору №21/06).
Згідно із пунктом 4.3 оплата адвокату здійснюється замовником після набрання законної сили судовим рішенням про розподіл відповідних судових витрат на користь замовника, шляхом відступлення права вимоги замовником судових витрат на користь адвоката.
Відповідно до акту прийомки-здачі виконаних робіт від 27.06.2022 за договором про надання правової допомоги від 21.06.2022 №21/06 (пункт 1) адвокатське об'єднання підготувало адміністративну позовну заяву замовнику до Київського окружного адміністративного суду з вимогами до Зазимської селищної ради Броварського району Київської області на 40 (сорока) сторінках, на що витрачено 40 годин робочого часу.
Адвокатське об'єднання та замовник узгодили вартість виконаної роботи в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат судом першої інстанції було враховано, що дана справа є справою незначної складності, позовна заява фактично складена на 6 аркушах, предметом оскарження є бездіяльність суб'єкта владних повноважень в частині розгляду клопотань в порядку частини 7 статті 118 ЗК України, розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру витрат, понесених позивачем на правничу допомогу до 2000,00 грн.
Колегія суддів не може не погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов'язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Крім того, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Так, колегія суддів зазначає, що приписи КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на правову допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У постанові від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21 Верховний Суд також звернув увагу на те, положення КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Цим правом, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, правильність висновку суду першої інстанції про необхідність зменшення належної до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу позивачем в апеляційному порядку під сумнів не ставиться.
У зв'язку з викладеним колегія суддів зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність зменшення належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу з 20000,00 грн до 2000,00 грн.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.В. Файдюк