12 лютого 2024 р. Справа № 440/468/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2023, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/468/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі №440/468/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нездійснення доплати за понаднормовий стаж ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 56 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII з 18 вересня 2019 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії за понаднормовий стаж у порядку, передбаченому частиною другою статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 18 вересня 2019 року; у задоволенні позову в іншій частині вимог відмовлено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю у справі та подання звіту про виконання судового рішення залишено без задоволення.
08 листопада 2023 року ОСОБА_1 подано до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто заявнику.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що вказана ухвала прийнята без урахування фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Тому просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 312 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача щодо подання заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами у адміністративній справі № 440/468/20 є зловживанням процесуальними правами.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до приписів частини 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Як слідує з роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 22.05.2015р. «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Як встановлено судом, у заяві про перегляд ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року позивач зазначає, що з листа управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області від 12.09.2023 №18033 йому стало відомо про повідомлення державного виконавця №71680314 про вчинення кримінального правопорушення, яким підтверджується факт невиконання боржником рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі №480/468/21.
Слід зазначити, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 року заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю у справі та подання звіту про виконання судового рішення залишено без задоволення.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.
Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі "Правєдная проти Росії", №. 69529/01; у справі "Рябих проти Росії", № 52854/99, п.52; у справі "Брумареску проти Румунії", № 28342/95, п. 61).
Вирішуючи питання, чи можна в контексті приписів частини 1 статті 361 КАС України вважати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2023, яка набрала законної сили, судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 241 КАС України визначено види судових рішень. Частиною зазначено статті встановлено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови.
Відповідно до частини 3 статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Положенням частини 4 статті 241 КАС України встановлено, що перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
Приписами частини 5 статті 241 КАС України визначено, що у випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали.
Згідно із частиною 1 статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Тобто ухвала про залишення без задоволення заяви про встановлення судового контролю у справі та подання звіту про виконання судового рішення є процесуальним рішенням, тобто не вирішує спір по суті.
Аналізуючи наведені норми процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 800/98/17 (провадження № 11-124заі20) зазначила, що закінченням розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції, у тому числі прийняття рішення щодо частини позовних вимог, ухвалення додаткового судового рішення та вирішення вимог апеляційної й касаційної скарг.
Як було зазначено вище, за виключними обставинами може бути переглянуто лише судове рішення, яким закінчено розгляд справи по суті і яке набрало законної сили.
З огляду на наведене процесуально-правове регулювання, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, в розумінні частини 1 статті 361 КАС.
Близьку за змістом позицію та підхід щодо застосування положень частини 1 статті 361 КАС України, викладено: в ухвалі Великої Палата Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 9901/108/19; в ухвалах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 809/668/18, від 26.02.2019 у справі № 1940/1435/18, від 26.03.2020 у справі № 420/6871/18, від 07.09.2022 у справі № 560/20102/21, від 01.02.2023 у справі № 640/735/21 та інших; в постановах Верховного Суду від 17.02.2023 року у справі № 640/8780/21 та від 29.03.2023 у справі №804/101/13-а.
Відповідно до частини другої статті 45 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ОСОБА_2 є зловживанням процесуальними правами, оскільки його дії щодо подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у адміністративній справі № 440/468/21.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 по справі № 440/468/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк