СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 381/3523/23
пр. № 2/759/687/24
29 січня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., представника позивача Комунального підприємства «Київпастранс» - Розум О.В., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Басараб Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Київпастранс» до ОСОБА_1 про визнання ордера на житлову площу в гуртожитку недійсним, -
У серпні 2023 року КП «Київпастранс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання ордера на житлову площу в гуртожитку недійсним, в якому просило визнати недійсним ордер на житлову площу в гуртожитку від 19.12.2019 року № 81, виданий ОСОБА_1 на кімнату АДРЕСА_1 , та визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ордер на вселення ОСОБА_1 в гуртожиток видано без належних на те підстав, внаслідок неправомірних дій службових осіб КП «Київпастранс».
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2023 року справу передано за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва (а.с. 13-15).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 листопада 2023 року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду за правилами загального позовного провадження та призначенням підготовчого засідання (а.с. 68).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 103).
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялась на його адресу, вказану в позовній заяві.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення отримано відповідачем 21.11.2023 року (а.с. 73).
Відповідач скористався правом на подання відзиву у встановлений судом строк та 30.11.2023 року через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Київпастранс» через їх безпідставність та необґрунтованість.
Вказав, що відповідно до наказу КП «Київпастранс» від 17.12.2018 року №689-к його було прийнято на роботу на посаду заступника начальника служби з безпеки руху з КП «Київпастранс» і з 03.02.2021 року звільнено з займаної посади за власним бажанням.
На основі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету КП «Київпастранс» від 19.12.2019 року йому було видано спеціальний ордер № 84 на право вселення в кімнату АДРЕСА_1 , площею 17,6 м2.
Вказаний гуртожиток наказом Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 10.04.2002 року № 30 «Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва» передано на праві повного господарського відання до КП «Київпастранс».
27.12.2019 року між КП «Київпастранс» та ним укладено договір найму житлового приміщення у гуртожитку, предметом якого визначили право користування кімнатою АДРЕСА_1 .
Факт передачі квартири в користування сторони Договору оформили відповідним актом.
Зазначив, що дані фактичні обставини були встановлені рішенням Святошинського районного с уду м. Києва від 10.08.2021 року у справі № 759/12418/21, яким КП «Київпастранс» відмовлено у задоволенні вимог про його виселення з кімнати АДРЕСА_1 . Тому, просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 74-93).
Відповідь на відзив не надходила.
В судовому засіданні представник позивача Розум О.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені у позові.
Представник відповідача - адвокат Басараб Н.В. в судовому засідання підтримав обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, просив у позовних вимогах відмовити.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 від 19.12.2019 року на ім'я в.о. начальника СУРС та ТІ КП «Київпастранс» Мацібони Я.А. на основі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету КП «Київпастранс» від 19.12.2019 року ОСОБА_1 було видано спеціальний ордер № 81 на житлову площу в гуртожитку, серія Г, на право зайняття кімнати АДРЕСА_1 , площею 17,6 м2 (а.с. 30).
27.12.2019 року між КП «Київпастранс» та ОСОБА_1 укладено договір № 4/233 найму житлового приміщення у гуртожитку, за умовами якого наймодавець надає намачеві у користування житлове приміщення - кімнату АДРЕСА_1 , загальною площею 17,6 м2 (а.с. 31-32).предметом якого визначили право користування кімнатою АДРЕСА_1 (далі Договір).
Факт передачі квартири в користування сторони Договору оформили відповідним актом (а.с. 33).
Наказом КП «Київпастранс» № 19-к від 02.02.2021 року «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 , заступник начальника служби з безпеки руху служби безпеки та надзвичайних ситуацій, звільнено з 03.02.2021 року за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (а.с. 28).
Звертаючись до суду із вказаним позовом, КП «Київпастранс» вказує, що при видачі ордеру відповідачу порушено вимоги чинного законодавства, зокрема, на відсутність спільного рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету стосовно видачі ордеру та неправомірність дій службових осіб.
На обґрунтування свої позиції при цьому позивач посилався на результати перевірки правомірності видачі ордерів, виданих у 2019-2020 роки на житлову площу в гуртожитку по АДРЕСА_1 , що була призначена наказом генерального директора Д. Левченка від 23.06.2023 року № 130 (а.с. 38).
Як вбачається з акту проведення перевірки видачі ордерів, виданих у 2019-2020 роки, спірний ордер, видано з порушеннями вимог ст. ст. 128, 129 ЖК, п. 8 роз. І Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84, а саме адміністрацією підприємства та профспілковим комітетом спільне рішення стосовно видачі ордеру не приймалось, а також заява на видачу ордеру не містить посилання заявника на потребу в поліпшенні житлових умов (а.с. 38, 39-40).
З листа голови ППО КП «Київпастранс» Л. Мельник № 1/кп від 15.06.2023 року вбачається, що профспілкова організація не приймала спільних рішень з адміністрацією КП «Київпастранс» щодо надання кімнат (койко-місць) у гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с. 37).
Разом з тим, вказані твердження позивача судом оцінюються критично та не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004).
Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Невід'ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16.12.1966 року.
Повага до права людини на житло закріплена також уст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно приписів ч. 1 ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами відомостей, що не відповідають дійсності, про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
З огляду на вищевказане, дійсність виданого ордеру презюмується законодавством, а тому він є дійсним, крім випадків, коли його недійсність встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.
Режим проживання в гуртожитку регулюється нормами ЖК України, а права та обов'язки сторін регламентуються також Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, та Примірним положенням про користування гуртожитками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 року № 498.
Відповідно до ст. ст. 127, 128, 129 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.
Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Згідно п.п. 4-6 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 року № 498, для одержання в користування жилої площі в гуртожитку особа подає заяву на ім'я керівника підприємства, установи, організації, органу місцевого самоврядування.
Повнолітні члени сім'ї особи, які бажають вселитися в жиле приміщення разом з нею, дають письмову згоду на проживання в зазначеному приміщенні.
Адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання особі жилої площі в гуртожитку.
У рішенні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, якій надається жила площа в гуртожитку, склад сім'ї та адреса гуртожитку, в якому надається жила площа.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Під час одержання ордера пред'являються документи, що посвідчують особу наймача та всіх членів сім'ї (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження), включених до ордера.
Ордер зберігається у особи, яка вселяється на жилу площу в гуртожитку, протягом усього строку її проживання у гуртожитку.
Отже, підставою для видачі ордеру на вселення в гуртожиток є рішення адміністрації підприємства. Участь профспілкового комітету при прийнятті такого рішення не є обов'язковою. Особа, яка бажає вселення до гуртожитку, не зобов'язана звертатись до профспілкової організації із заявою щодо клопотання перед адміністрацією підприємства про надання житла в гуртожитку.
Той, факт, що в спірному ордері зазначено «ордер виданий на основі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету», пояснюється тим, що ордер оформлений на бланку, якій не відповідає зразку, затвердженого вказаним вище Положенням.
Проте, ця обставина, сама по собі, не може слугувати підставою для визнання ордеру недійсним, оскільки визначальним є рішення адміністрації підприємства про надання житла в гуртожитку.
Щодо неправомірності дій службових осіб, то суд констатує, що матеріали справи не містять вказівки на конкретних осіб винних службових осіб, а відповідно і пропозицій щодо притягнення таких осіб до відповідальності.
В позовній заяві вказано лише те, що вина службових осіб полягала у видачі ордерів без спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету КП «Київпастранс». Однак, судом встановлено, що таких порушень при видачі відповідачу ордеру не допущено. Інших порушень службових осіб матеріали позову не містять.
До того ж, як вбачається з листа голови ППО КП «Київпастранс» Л. Мельник № 1/кп від 15.06.2023 року, відповідальність за доцільність надання кімнат (койко-місць) у гуртожитках працівникам та правомірність прийняття рішень в односторонньому порядку адміністрацією покладена на відповідні структурні підрозділи КП «Київпастранс» разом із зберіганням документів таких рішень.
Проте, як вбачається з акту перевірки, комісія перевіряла лише обставини прийняття спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету КП «Київпастранс» щодо надання житла в гуртожитку, і не перевіряла факту прийняття такого рішення адміністрацією підприємства.
Голова комісії Малащинський Л.Г. за результатами перевірки, повідомив генерального директора КП «Київпастранс» про те, що житлові справи по певних кімнатах гуртожитку по АДРЕСА_1 , в тому числі і по кімнаті № 233, наданій відповідачу, не містять документів, які у відповідності до вимог чинного законодавства є підставою для видачі ордеру, а саме: спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету та заяв до профспілкового органу, у зв'язку з чим просив директора провести перевірку та встановити правові підстави видачі ордерів (а.с. 35).
Проте, даних про таку перевірку матеріали позову також не містять.
Отже, обставини, що покладені в основу позову про визнання ордеру недійсним, є припущеннями.
Що стосується вимог позову про визнання відповідача таким, що втратив право користування кімнатою гуртожитку, то позивачем ця вимога необґрунтована із посиланням на законодавство.
При цьому, з огляду на чинний ЖК УРСР, правовим наслідком визнання недійсним ордеру за підстав, передбачених ст. 59 ЖК України, є виселення особи в порядку і на підставі ст. 117 ЖК України.
Згідно з цією нормою, у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення. У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з іншим підстав, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.
Отже позивачем обрано неналежний спосіб відновлення порушеного права.
При цьому, як встановлено судом, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.08.2021 року у справі № 759/12418/21 КП «Київпастранс» відмовлено у задоволенні вимог про виселення відповідача з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Факт проживання відповідача в гуртожитку перевірено комісією позивача (а.с. 41).
Тому, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Питання судових витрат слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Комунального підприємства «Київпастранс» до ОСОБА_1 про визнання ордера на житлову площу в гуртожитку недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Н.О. Горбенко