07 лютого 2024 року місто Київ
справа № 464/5382/21
провадження № 61-9758св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Гудими Д. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.
учасники справи:
позивач - Львівська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 13 вересня 2022 року у складі судді Гелеш Т. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2023 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. 0., Ванівського 0. М., Цяцяка Р. П.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2021 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Позов мотивувала тим, що 21 листопада 2006 року та 13 березня 2007 року між Львівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договори оренди землі № С-607 строком до 21 вересня 2016 року та № С-685 строком до 02 листопада 2016 року, відповідно до умов яких фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 передавалися земельні ділянки площею 0,4588 га з кадастровим номером 4610136800:02:003:0023 та 0,2758 га з кадастровим номером 4610136800:02:003:0024 відповідно для обслуговування виробничих споруд.
Указувала, що з 12 грудня 2013 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення загальною площею 7 223 ,3 кв. м на підставі договору дарування нежитлових приміщень від 13 грудня 2004 року, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та розташовані на земельних ділянках із кадастровими номерами 4610136800:02:003:0023 та 4610136800:02:003:0024.
Ухвалою Львівської міської ради від 26 грудня 2016 року № 1426 фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 продовжено термін оренди цих земельних ділянок для обслуговування виробничих споруд на 10 років. Крім цього, зазначеною ухвалою зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою договори оренди вищевказаних земельних ділянок, встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 8 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та зареєструвати їх у встановленому порядку.
Після закінчення строку дії вказаних договорів оренди відповідачка, не виконавши вимог ухвали Львівської міської ради про укладення договорів оренди, продовжує користуватися земельними ділянками для розміщення станції технічного обслуговування автомобілів, магазину запчастин, хостелу в приміщенні будинку та іншої комерційної діяльності за відсутності укладених правочинів щодо таких земельних ділянок.
Відповідно до розрахунків сум збитків, наданих управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків за період із 01 липня 2018 року до 01 липня 2021 року становить 2 013 132,88 грн.
На час звернення з позовом до суду договори оренди земельних ділянок між сторонами не укладені, документи, які посвідчують право користування земельними ділянками, у ОСОБА_1 відсутні.
Вважала, що ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельних ділянок, яка без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок, зберегла у себе кошти, що мала заплатити за користування ними, зобов'язана повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України, оскільки внаслідок неотримання коштів місцевим бюджетом за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати порушуються інтереси територіальної громади м. Львова.
Посилаючись на ці обставини, Львівська міська рада просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 2 013 132,88 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 13 вересня 2022 року у задоволенні позову Львівської міської ради відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що Львівською міською радою не доведено, що вказані земельні ділянки є об'єктом цивільних прав, оскільки відсутня державна реєстрація прав на вказані земельні ділянки у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а присвоєння земельній ділянці кадастрового номера у цьому випадку є недостатнім, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка, як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав.
Постановою Львівського апеляційного суду від 15 травня 2023 року апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 вересня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що земельні ділянки не сформовані згідно з чинним законодавством України, тому відсутні будь які правові підстави як для передачі їх в оренду так і для стягнення безпідставно збережених коштів, так як ці земельні ділянки не є сформованими об'єктами цивільних прав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2023 року Львівська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2023 року, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20. Позивач зазначає, що комунальна власність територіальної громади на спірні земельні ділянки презюмується, а відсутність у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про речові права міської ради на земельні ділянки не свідчить про можливість безоплатного користування відповідачкою такими земельними ділянками. Вказує, що відомості про спірні земельні ділянки наявні в Державному земельному кадастрі та вони є сформованими в розумінні вимог чинного законодавства, на підтвердження чого позивача подав до суду першої інстанції витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін, посилаючись на те, що позивачем не доведено як правових, так і фактичних підстав для стягнення коштів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
21 листопада 2006 року та 13 березня 2007 року між Львівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено два договори оренди землі № С-607 терміном до 21 вересня 2016 року та № С-685 терміном до 02 листопада 2016 року, відповідно до умов яких фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 передавалися земельні ділянки площею 0,4588 га (кадастровий номер 4610136800:02:003:0023) та 0,2758 га (кадастровий номер 4610136800:02:003:0024) відповідно, для обслуговування виробничих споруд.
Ухвалою Львівської міської ради від 26 грудня 2016 року № 1426 фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 продовжено на 10 років термін оренди цих земельних ділянок для обслуговування виробничих споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Крім цього, зазначеною ухвалою зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою договори оренди вищевказаних земельних ділянок.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 12 грудня 2013 року зареєстровано право власності на нежитлові приміщення загальною площею 7 223,3 м2 на підставі договору дарування нежитлових приміщень від 13 грудня 2004 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,4588 га (кадастровий номер 4610136800:02:003:0023) складає 5 104 654,68 грн, а земельної ділянки площею 0,2758 га (кадастровий номер 4610136800:02:003:0024) - З 283399,00 грн.
На час розгляду цієї справи в суді договори оренди земельних ділянок на підставі ухвали Львівської міської ради від 26 грудня 2016 року № 1426 між Львівською міською радою та ОСОБА_1 не укладалися.
Відповідно до акта обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 №81 від 21 серпня 2020 року земельні ділянки продовжують використовуватися ОСОБА_1 для розміщення станції технічного обслуговування автомобілів, магазину запчастин, хостелу та іншої комерційної діяльності.
Правове обґрунтування
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства: цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями належності справ до цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо хоча б однією зі сторін спору є фізична особа.
Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи- підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа (сторона у відповідних правовідносинах) як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Вказані правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12- 37гс19).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірні земельні ділянки вперше передані відповідачці в користування на підставі договорів оренди від 21 листопада 2006 року та від 13 березня 2007 року, укладених з нею як із фізичною особою- підприємцем.
Суди також установили, що ухвалою Львівської міської ради № 1426 від 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю продовжено на 10 років термін оренди спірних земельних ділянок для обслуговування виробничих споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; зобов'язано ФОП ОСОБА_1 у тримісячний термін укласти з Львівською міською радою договори оренди земельних ділянок.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) зроблено висновок, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення ним діяльності як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
При зверненні до суду позивач акцентував на тому, що земельні ділянки після спливу строку дії договорів оренди продовжують використовуватися ОСОБА_1 для розміщення станції технічного обслуговування автомобілів, магазину запчастин, хостелу та іншої комерційної діяльності, в зв'язку з чим працівники Департаменту містобудування здійснили вихід за адресою: АДРЕСА_1 та склали акт обстеження земельних ділянок на підтвердження вказаних обставин.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 15 грудня 2004 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основними видами її економічної діяльності визначені надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20), надання в оренду будівельних машин і устаткування (код 77.32), надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (код 77.32) і вантажний автомобільний транспорт (код 49.41). Відомості про припинення нею підприємницької діяльності відсутні.
Згідно з витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок код класифікації видів цільового призначення земель визначений як «11.02», тобто для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Львівською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_1 , як суб'єктом господарювання - з іншої, існує спір, пов'язаний зі здійсненням відповідачкою підприємницької діяльності на спірних земельних ділянках після спливу строку дії договорів оренди.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 686/1411/19 (провадження № 61 -12620св22).
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що спір у цій справі помилково розглянутий загальними судами в порядку цивільного судочинства, коли такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Оскільки порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування судових рішень незалежно
від доводів касаційної скарги, Верховний Суд аргументи касаційної скарги Львівської міської ради не аналізує.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За результатами касаційного розгляду ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.
Ухваливши рішення про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства (частина перша статті 256 ЦПК України).
З огляду на те, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз'яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 13 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 травня 2023 року скасувати.
Провадження в справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів закрити.
Повідомити Львівську міську раду, що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.
Роз'яснити Львівській міській раді її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:Д. А. Гудима
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун