Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
31.01.2024м. ХарківСправа № 922/4342/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Сервісна компанія "Еско - Північ" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10-А, оф. 518; код ЄДРПОУ: 30732144)
до Акціонерного товариства "Готель "Мир" (61072, м. Харків, просп. Науки, 27-А; код ЄДРПОУ: 04824844)
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача - Жданової В.П., адвоката, ордер АІ №1497275 від 20.11.2023;
відповідача - Смирного О.С., адвоката, ордер АЕ №1202487 від 29.05.2023.
11.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сервісна компанія "Еско-Північ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Готель "Мир", в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Готель "Мир" суму заборгованості у розмірі 992 052,50 грн., суму пені у розмірі 864 393,37 грн., суму індексу інфляції у розмірі 179 516,08 грн., суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 57 164,25 грн., суму штрафних санкцій у розмірі 249 719,85 грн., а також стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 35 142,69 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 16.12.2019 №ПГ08-12-16 у період з січня по серпень 2022 року в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2023 прийнято позовну заяву (вх.№4342/23 від 11.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сервісна компанія "Еско-Північ" до Акціонерного товариства "Готель "Мир" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4342/23. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 15 листопада 2023 року.
15.11.2023 через кабінет Електронного Суду від представника Акціонерного товариства "Готель "Мир" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№31164 від 15.11.2023).
У відзиві представник відповідача зазначив, що позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Позивач по справі таких відомостей не надає, а надає лише додаткові угоди до договору №ПГ08-12-16 між ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-Північ" та ТОВ "Готель "Мир", що в свою чергу не може достовірно свідчити про об'єм газу спожитого відповідачем по справі.
В частині спірних правовідносин щодо стягнення з відповідача пені представник відповідача просить суд застосувати строк позовної давності та в задоволенні цих вимог відмовити позивачу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2023 підготовче засідання відкладено на 29 листопада 2023 року.
20.11.2023 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№31806 від 20.11.2023). Аналогічна відповідь на відзив надійшла від представника позивача 21.11.2023 через канцелярію суду (вх.№31949 від 21.11.2023).
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що умовами спірного договору сторони визначили обсяги та місяці поставок газу, ціну та порядок розрахунків, порядок та умови постачання, приймання та облік газу, обов'язки та відповідальність сторін. Фактичний обсяг розподіленого та отриманого природного газу споживачем в розрахунковому періоді січень-серпень 2022 року з ресурсу позивача підтверджується актами приймання-передачі природного газу в газотранспортній системі, наданих АТ «Харківміськгаз», який засвідчив факт отримання відповідачем 62,64078 тис.м.куб природного газу. Сума часткового розрахунку за фактичний обсяг отриманого природного газу відповідачем підтверджується платіжними інструкціями. А визнання існуючої заборгованості відповідачем у квітні 2023 року у розмірі 1 341 578,87 грн. та пропозиція її врегулювання підтверджується гарантійним листом №6 від 18.04.2023.
Щодо спеціальної позовної давності в один рік, що застосовується до вимог про стягнення пені відповідно до ч.2 ст.258 ЦК представник позивача надав уточнюючий розрахунок.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2023 відкладено підготовче засідання на 13.12.2023.
30.11.2023 через кабінет Електронного Суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Сервісна компанія "Еско - Північ" Жданової В.П. надійшло клопотання (вх.№32915 від 30.11.2023) про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить суд:
- стягнути з Акціонерного товариства "Готель "Мир" суму заборгованості у розмірі 992 052,50 грн., суму пені у розмірі 543 974,09 грн., суму індексу інфляції у розмірі 179 516,08 грн., суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 57 164,25 грн., суму штрафних санкцій у розмірі 10% - 249 719,85 грн.;
- стягнути з Акціонерного товариства "Готель "Мир" судовий збір у розмірі 35 142,69 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2023 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Сервісна компанія "Еско - Північ" Жданової В.П. (вх.№32915 від 30.11.2023) про зменшення розміру позовних вимог задоволено. Прийнято клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Сервісна компанія "Еско - Північ" Жданової В.П. (вх.№32915 від 30.11.2023) про зменшення розміру позовних вимог до розгляду. Вирішено розгляд справи продовжувати з урахуванням зменшення позовних вимог.
12.12.2023 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх.№34141 від 12.12.2023).
У відзиві представник відповідача зазначив, що між відповідачем та позивачем було підписано лише Додаткову угоду №1 від 21.12.2021 та додаткову угоду №2 від 20.01.2022 а додаткові угоди №3:-8 не підписані. Крім іншого до позовної заяви додану акти приймання-передачі природного газу по договору, які не підписані сторонами що суперечить п.3.6. договору. З огляду на факт відсутності підписаних додаткових угод до договору стає незрозумілим, яка вартість/ціна природного газу була узгоджена сторонами чи була вона узгоджена та відповідно до цього стає незрозумілим як та на підставі чого позивач по справі нараховує заборгованість відповідачу по справі.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.12.2023.
15.12.2023 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№34624 від 15.12.2023). Аналогічна відповідь на відзив надійшла від представника позивача 21.12.2023 через канцелярію суду (вх.№35179 від 21.12.2023).
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що доводи відповідача, наведені у відзиві є хибними та не відповідають дійсності, оскільки відповідач не є побутовим споживачем, а є споживачем (покупцем) природного газу і придбав (спожив) природній газ у позивача у періоді січень-серпень 2022 року згідно умов договору постачання природного газу №ПГ08-12-16 укладеного 16.12.2019.
20.12.2023 підготовче засідання у справі №922/4342/23 не відбулося у зв'язку із виявленням непрацездатності (несправності) системи відеоконференцзв'язку, що підтверджується Актом про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв'язку від 20.12.2023.
Ухвалою від 20.12.2023 у зв'язку з технічною неможливістю провести підготовче засідання призначене на 20.12.2023 суд повідомив сторін про відкладення підготовчого засідання у справі на 10.01.2024.
В підготовчому засіданні 10.01.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.01.2024.
Судове засідання призначене на 24.01.2024 було знято з розгляду у зв'язку масштабною повітряною тривогою.
Ухвалою від 24.01.2024 повідомлено сторін про наступне судове засідання, призначене на 31.01.2024.
Представник позивача, яка приймала участь в судовому засіданні 31.01.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача, який приймав участь в судовому засіданні 31.01.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що відповідач не заперечує факт споживання природного газу, який підтверджується актами. Проте, на переконання представинка відповідача, сторони не досягли домовленості щодо всих істотних умов, а саме вартості спожитого газу, оскільки Додаткові угоди №№3-8 до Договору не підписані.
Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 31.01.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
16.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго - Сервісна компанія "Еско - Північ" (постачальник) та Акціонерним товариством "Готель "Мир" (споживач) було укладено договір №ПГ08-12-16 постачання природного газу (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживача, а споживач - оплатити і прийняти на умовах цього Договору природний газ, надалі - Газ.
За розрахункову одиницю газу приймається один метр кубічний, приведении до стандартних УМОВ (Т-20град.С.Р.=101.325Кпа/760мм.рт.ст.) (п.1.2.Договору).
Передача Газу здійснюється в місці приєднання споживача у відповідності до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункт призначення) (п.1.3.Договору).
Обсяги та місяць(ці) поставок газу зазначаються в Додаткових угодах до даного Договору (п.1.5.Договору).
Відносини сторін які є предметом нього Договору, але не врегульовані ним, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, Кодексом газотранспортної системи (ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493, Кодексом газорозподільних систем (ГРС), затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494, та іншими законодавчими актами України (п.1.6.Договору).
Ціна, загальна вартість газу, строки та порядок розрахунків за газ визначаються сторонами в Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.2.1.Договору).
При зміні урядових рішень щодо розміру ціни на газ, бази для нарахування ПДВ, а також інших змін в податковому законодавстві, постачальник має право змінити ціну на газ, а споживач зобов'язується прийняти до виконання вказані зміни на момент вступу в дію даних нормативних документів, у відповідності до чинного законодавства України. У випадку зміни ціни на газ або порядку розрахунку, сторонами підписується відповідна Додаткова угода до даного Договору (п.2.2.Договору).
Згідно п.2.3. Договору розрахунки за газ здійснюються споживачем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривнях) на поточний рахунок постачальника, зазначеного у розділі 11 Договору, або на будь-якій інший поточний рахунок в Україні, про реквізити якого постачальник зобов'язаний заздалегідь повідомити споживача письмово (листом або описом платежу у рахунку-фактурі).
Обсяги постачання/споживання газу визначаються за розрахунковий період, який становить один календарний місяць (п.3.2.Договору).
Обсяг споживання газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу (п.3.3.Договору).
Режим постачання та споживання підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду здійснюється рівномірно, виходячи з місячної норми (п.3.4.Договору).
Облік обсягів переданого газу визначається в пунктах постачання природного газу. Для визначення фактично переданого обсягу газу приймаються облікові дані комерційного вузла обліку газу газоспоживного об'єкту та/або дані Реєстру обсягів газу газотранспортного підприємства (п.3.5.Договору).
На підставі результатів (показників) вимірювання вузлів обліку складаються Акти приймання - передачі газу за розрахунковий період, підписані сторонами (п.3.6.Договору).
Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та Споживачем відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРС (п.3.6.1.Договору).
На підставі даних Акту, складеного Оператором ГРМ/ГТС та споживачем та/або даних Оператора ГТС, постачальник протягом двох робочих днів готує та надає споживачу два примірники Акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані постачальником (п.3.6.2.Договору).
Споживач протягом двох робочих днів після отримання Акта приймання-передачі природного газу зобов'язаний повернути постачальнику один примірник оригіналу Акта приймання-передачі природного газу, підписаного споживачем, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.6.3.Договору).
У разі відмови споживача від підписання Акта приймання-передачі газу або ненадання такої відмови у строк для підписання Акту, обсяг фактично переданого/спожитого газу визначається на підставі Реєстру ГТС/ГРС підприємства, за даними якого постачальник має право в односторонньому порядку скласти Акт приймання - передачі (п.3.6.4.Договору).
Постачальник зобов'язався здійснювати поставку газу споживачу в пункті призначення у обсягах та в строки, визначені Додатковими угодами до Договору (п.4.1.1.Договору).
Споживач зобов'язався прийняти газ в пункті призначення в обсягах та на умовах, передбачених Додатковими угодами до даного Договору; розрахуватись із постачальником за газ, що передається, на умовах, визначених Розділом 2 цього Договору; по закінченню місяця передачі газу, підписати з постачальником оригінали Актів приймання-передачі, що підтверджують фактично отриманий обсяг газу (п.п.4.2.1.,4.2.2.,4.2.5.Договору).
Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків розрахунків, передбачених Розділом 2 Договору, споживач сплачує на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона сплачується, від суми простроченого платежу. У разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково сплатити штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості обсягу газу, який передається у відповідному місяці поставки.
Згідно п.10.1. Договору, цей Договір складений в двох примірниках, вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Відповідно до додаткової угоди №01 від 21.12.2021 до Договору постачальник зобов'язується передати, а споживач в порядку визначеному Договором оплачує та зобов'язується прийняти природний газ видобутку січня місяця 2022 року в обсязі 30.000 тис.м куб по ціні 48 200,00 грн. з ПДВ за 1 тис.м.куб. на загальну суму 1 446 000,12 грн. (надалі - Додаткова угода №01).
Згідно п.2. Додаткової угоди №01 оплата вартості природного газу, що передається, проводиться на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
1) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 10 числа місяця поставки газу;
2) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 20 числа місяця поставки газу;
3) 40 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 30 числа місяця поставки газу.
Відповідно до додаткової угоди №02 від 22.01.2022 постачальник зобов'язується передати, а споживач в порядку визначеному Договором оплачує та зобов'язується прийняти природний газ видобутку лютого місяця 2022 року в обсязі 30.000 тис.м куб по ціні 35 200,00 грн. з ПДВ за 1 тис.м.куб. на загальну суму 1 055 999,88 грн. (надалі - Додаткова угода №02).
Згідно п.2. Додаткової угоди №02 оплата вартості природного газу, що передається, проводиться на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
1) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 10 числа місяця поставки газу;
2) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 20 числа місяця поставки газу;
3) 40 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 30 числа місяця поставки газу.
Відповідно до додаткової угоди №03 від 18.02.2022 постачальник зобов'язується передати, а споживач в порядку визначеному Договором оплачує та зобов'язується прийняти природний газ видобутку березня місяця 2022 року в обсязі 15,00000 тис.м.куб по ціні 36 000,00 грн. з ПДВ за 1 тис.м куб. на загальну вартість 540 000,00 грн. (надалі - Додаткова угода №03).
Згідно п.2. Додаткової угоди №03 оплата вартості природного газу, що передається, проводиться на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
1) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 10 числа місяця поставки газу;
2) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 20 числа місяця поставки газу;
3) 40 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 30 числа місяця поставки газу.
Відповідно до додаткової угоди №04 від 18.03.2022 постачальник зобов'язується передати, а споживач в порядку визначеному Договором оплачує та зобов'язується прийняти природний газ видобутку квітня місяця 2022 року в обсязі 2.00000 тис.м.куб. по ціні 30 000,00 грн. з ПДВ за 1 тис.м куб. на загальну суму 60 000,00 грн. . (надалі - Додаткова угода №04).
Згідно п.2. Додаткової угоди №04 оплата вартості природного газу, що передається, проводиться на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
1) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 10 числа місяця поставки газу;
2) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 20 числа місяця поставки газу;
3) 40 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 30 числа місяця поставки газу.
Відповідно до додаткової угоди №05 від 18.04.2022 постачальник зобов'язується передати, а споживач в порядку визначеному Договором оплачує та зобов'язується прийняти природний газ видобутку травня місяця 2022 року в обсязі 2.00000 тис.м.куб. по ціні 30 000,00 грн. з ПДВ за 1 тис.м куб. на загальну суму 60 000,00 грн. (надалі - Додаткова угода №05).
Згідно п.2. Додаткової угоди №05 оплата вартості природного газу, що передається, проводиться на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
1) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 10 числа місяця поставки газу;
2) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 20 числа місяця поставки газу;
3) 40 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 30 числа місяця поставки газу.
Відповідно до додаткової угоди №06 від 20.05.2022 постачальник зобов'язується передати, а споживач в порядку визначеному Договором оплачує та зобов'язується прийняти природний газ видобутку червня місяця 2022 року в обсязі 2,00000 тис.м.куб. по ціні 31 500,00 грн. з ПДВ за 1 тис.м куб. на загальну суму 63 000,00 грн. (надалі - Додаткова угода №06).
Згідно п.2. Додаткової угоди №06 оплата вартості природного газу, що передається, проводиться на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
1) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 10 числа місяця поставки газу;
2) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 20 числа місяця поставки газу;
3) 40 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 30 числа місяця поставки газу.
Відповідно до додаткової угоди №07 від 20.06.2022 постачальник зобов'язується передати, а споживач в порядку визначеному Договором оплачує та зобов'язується прийняти природний газ видобутку липня місяця 2022 року в обсязі 1,00000 тис.м.куб. по ціні 29 500,00 грн. з ПДВ за 1 тис.м куб. на загальну суму 29 500,00 грн. (надалі - Додаткова угода №07).
Згідно п.2. Додаткової угоди №07 оплата вартості природного газу, що передається, проводиться на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
1) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 10 числа місяця поставки газу;
2) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 20 числа місяця поставки газу;
3) 40 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 30 числа місяця поставки газу.
Відповідно до додаткової угоди №08 від 29.07.2022 постачальник зобов'язується передати, а споживач в порядку визначеному Договором оплачує та зобов'язується прийняти природний газ видобутку серпня місяця 2022 року в обсязі 1,00000 тис.м.куб. по ціні 39 000,00 грн. з ПДВ за 1 тис.м куб. на загальну суму 39 000,00 грн. (надалі - Додаткова угода №03).
Згідно п.2. Додаткової угоди №08 оплата вартості природного газу, що передається, проводиться на поточний рахунок постачальника у наступному порядку:
1) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 10 числа місяця поставки газу;
2) 30 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 20 числа місяця поставки газу;
3) 40 % вартості природного газу, що передається, споживач сплачує постачальнику до 30 числа місяця поставки газу.
Додаткові угоди №№3-8 споживачем не підписані.
Згідно Акта прийому - передачі природного газу від 31.01.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 24 148,64 м.куб. на суму 1 163 964,54 грн. з ПДВ.
Згідно Акта прийому - передачі природного газу від 28.02.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 16 763,38 м.куб. на суму 590 070,91 грн. з ПДВ.
Згідно Акта прийому - передачі природного газу від 31.03.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 14 848,54 м.куб. на суму 534 547,44 грн. з ПДВ.
Згідно Акта прийому - передачі природного газу від 30.04.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 1 993,55 м.куб. на суму 59 806,50 грн. з ПДВ.
Згідно Акта прийому - передачі природного газу від 31.05.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 2 051,14 м.куб. на суму 61 534,20 грн. з ПДВ.
Згідно Акта прийому - передачі природного газу від 30.06.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 1 800,85 м.куб. на суму 56 726,77 грн. з ПДВ.
Згідно Акта прийому - передачі природного газу від 31.07.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 1 032,04 м.куб. на суму 30 445,18 грн. з ПДВ.
Згідно Акта прийому - передачі природного газу від 31.08.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 2,64 м.куб. на суму 102,96 грн. з ПДВ.
Згідно наведених Актів прийому-передачі газу, позивач передав відповідачу газ у період з 01.01.2022 по 31.08.2022 обсягом 62,64078 тис.м.куб. на загальну суму 2 497 198,50 грн. з ПДВ.
Вищезазначені Акти споживачем не підписані.
Як стверджує позивач, відповідач не повернув підписані Додаткові угоди №№3-8 за період березень-серпень 2022 року та акти приймання-передачі природного газу за період січень-серпень 2022 року, але природний газ щомісяця отримував.
Фактичний обсяг розподіленого та отриманого споживачем природного газу у період з січня по серпень 2022 року з ресурсу постачальника підтверджується актами приймання-передачі природного газу №ХГТ 0078990 від 31.01.2022, №ХГТ 0079634 від 28.02.2022, №ХГТ 0083414 від 31.03.2022, №ХГТ 0085953 від 30.04.2022, №ХГТ 0085953 від 31.05.2022, №ХГТ 0089313 від 30.06.2022, №ХГТ 0091010 від 31.07.2022, №ХГТ 0092707 від 31.08.2022, №ХГТ 0079634 від 28.02.2022 в Газотранспортній системі, наданими АТ «Харківміськгаз» на адвокатський запит адвоката Жданової В.П. від 11.08.2023, які засвідчують факт отримання відповідачем 62,64078 тис.м.куб. природного газу.
Як стверджує позивач, відповідач не розрахувався у повному обсязі за природний газ, а розрахунки здійснював з порушенням строків розрахунків.
Зокрема, згідно платіжної інструкції №3750 від 06.01.2022 на суму 642 000,00 грн., 06.01.2022 відповідач перерахував позивачу 346,00 грн. (часткова оплата за вказаний період).
Згідно платіжної інструкції №3816 від 08.02.2022, 08.02.2022 відповідач перерахував позивачу 250 000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №3839 від 21.02.2022, 21.02.2022 відповідач перерахував позивачу 606 800,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №3841 від 21.02.2022, 21.02.2022 відповідач перерахував позивачу 300 000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №ПН6392 від 24.05.2023, 24.05.2023 відповідач перерахував позивачу 150 000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №ПН14223 від 08.06.2023, 08.06.2023 відповідач перерахував позивачу 198 000,00 грн.
Всього споживачем було сплачено постачальнику 1 505 146,00 грн.
В матеріалах справи міститься гарантійний лист Акціонерного товариства "Готель "Мир" №6 від 18.04.2023, згідно якого у Акціонерного товариства "Готель "Мир" існує заборгованість за поставлений природний газ у сумі 1 341 578,87 грн. З метою врегулювання погашення існуючої заборгованості відповідач пропонував позивачу наступний графік погашення заборгованості:
квітень 2023 року - 450 000,00 грн.
травень 2023 року - 300 000,00 грн.
червень 2023 року - 300 000,00 грн.
липень 2023 року - 291 578,87 грн.
21.06.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією від 20.06.2023 щодо сплати заборгованості за Договором у сумі 1 190 052,50 грн. та попередив, що у разі не виконання з вимоги даної претензії або залишення претензії без відповіді позивач буде змушений звернутися до Господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості та суми штрафних санкцій.
Як стверджує позивач, вище вказану претензію відповідачем залишено поза увагою. Заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ у період з січня по серпень 2022 року складає 992 052,50 грн., що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Разом з цим, позивача нарахував відповідачу пеню, суму індексу інфляції, 3% річних та штраф.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Правове регулювання правовідносин, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (Оператори ГРМ) операторами газотранспортної системи (Оператори ГТС), регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015.
Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, 16.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго - Сервісна компанія "Еско - Північ" (постачальником) та Акціонерним товариством "Готель "Мир" (споживачем) було укладено договір №ПГ08-12-16 постачання природного газу, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність споживача, а споживач - оплатити і прийняти на умовах цього Договору природний газ.
Спірний договір постачання природного газу №ПГ08-12-16 від 16.12.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно п.1.5. Договору обсяги та місяць(ці) поставок газу зазначаються в Додаткових угодах до даного Договору.
Ціна, загальна вартість газу, строки та порядок розрахунків за газ визначаються сторонами в Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.2.1.Договору).
Додатковими угодами №№1-8 до Договору визначено період, обсяг, ціну та строки оплати природного газу.
Однак, Додаткові угоди №№3-8 відповідачем підписані не були.
Як було встановлено судом, на підставі Додаткової угоди №1 згідно Акта прийому - передачі природного газу від 31.01.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 24 148,64 м.куб. на суму 1 163 964,54 грн. з ПДВ.
На підставі Додаткової угоди №2 згідно Акта прийому - передачі природного газу від 28.02.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 16 763,38 м.куб. на суму 590 070,91 грн. з ПДВ.
На підставі Додаткової угоди №3 згідно Акта прийому - передачі природного газу від 31.03.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 14 848,54 м.куб. на суму 534 547,44 грн. з ПДВ.
На підставі Додаткової угоди №4 згідно Акта прийому - передачі природного газу від 30.04.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 1 993,55 м.куб. на суму 59 806,50 грн. з ПДВ.
На підставі Додаткової угоди №5 згідно Акта прийому - передачі природного газу від 31.05.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 2 051,14 м.куб. на суму 61 534,20 грн. з ПДВ.
На підставі Додаткової угоди №6 згідно Акта прийому - передачі природного газу від 30.06.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 1 800,85 м.куб. на суму 56 726,77 грн. з ПДВ.
На підставі Додаткової угоди №7 згідно Акта прийому - передачі природного газу від 31.07.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 1 032,04 м.куб. на суму 30 445,18 грн. з ПДВ.
На підставі Додаткової угоди №8 згідно Акта прийому - передачі природного газу від 31.08.2022 позивач передав відповідачу газ у кількості 2,64 м.куб. на суму 102,96 грн. з ПДВ.
Вищезазначені Акти прийому - передачі природного газу відповідачем також не підписані.
Згідно вище наведених Актів прийому-передачі газу, позивач передав відповідачу газ у період з 01.01.2022 по 31.08.2022 обсягом 62,64078 тис.м.куб., що не заперечується відповідачем.
Фактичний обсяг розподіленого та отриманого споживачем природного газу у період з січня по серпень 2022 року з ресурсу позивача підтверджується актами приймання-передачі природного газу №ХГТ 0078990 від 31.01.2022, №ХГТ 0079634 від 28.02.2022, №ХГТ 0083414 від 31.03.2022, №ХГТ 0085953 від 30.04.2022, №ХГТ 0085953 від 31.05.2022, №ХГТ 0089313 від 30.06.2022, №ХГТ 0091010 від 31.07.2022, №ХГТ 0092707 від 31.08.2022, №ХГТ 0079634 від 28.02.2022 в Газотранспортній системі, наданими АТ «Харківміськгаз» на адвокатський запит адвоката Жданової В.П. від 11.08.2023, які засвідчують факт отримання відповідачем 62,64078 тис.м.куб. природного газу у спірний період.
Однак відповідач стверджує, що сторони Додатковими угодами №№3-8 не погодили ціни природного газу у спірний період, а відтак у позивача відсутнє право вимоги.
Відповідно до абз.4 п.1 розділу ІІ Порядку постачання природного газу споживачам однією з підстав для постачання природного газу споживачу є наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний період для потреб споживача.
Відповідно до п.3.2 Договору сторони визначили, що обсяги постачання/споживання газу визначається за розрахунковий період, який становить один календарний місяць.
Пунктом 2.2. Договору сторони на власний розсуд погодили при зміні урядових рішень щодо розміру ціни на газ, бази для нарахування ПДВ, а також інших змін в податковому законодавстві, право постачальника змінити ціну на газ та обов'язок споживача прийняти до виконання вказані зміни на момент вступу в дію даних нормативних документів, у відповідності до чинного законодавства України. У випадку зміни ціни на газ або порядку розрахунку, сторонами підписується відповідна Додаткова угода до даного Договору.
В свою чергу відповідач у період з січня по серпень 2022 року, не підписуючи Додаткові угоди №№3-8 та Акти прийому-передачі газу у відповідний період, продовжував споживати природний газ, не вчинивши жодних дій для припинення споживання природного газу з ресурсу позивача в обсягах, підтверджених актами приймання-передачі природного газу в Газотранспортній системі, наданих АТ «Харківміськгаз», який засвідчив факт отримання відповідачем 62,64078 тис.м.куб. природного газу.
При цьому, не погоджуючись з цінами за природний газ, визначеними Додатковими угодами №№3-8 на період з березня по серпень 2022 року, відповідач не звернувся до позивача з пропозиціями щодо врегулювання таких цін за газ у спірний період та/або не оскаржив в судовому порядку, зокрема ціни, визначені Додатковими угодами №№3-8 на підставі яких відповідач у період з січня по серпень 2022 року споживач природний газ з ресурсу позивача.
Навпаки, відповідач надав позивачу гарантійний лист №6 від 18.04.2023, згідно якого Акціонерне товариство "Готель "Мир" визнало заборгованість за поставлений природний газ у сумі 1 341 578,87 грн. та з метою врегулювання погашення існуючої заборгованості пропонувало позивачу графік погашення такої заборгованості.
Як пояснив позивач, станом на 18.04.2023 сума заборгованості відповідача становила 1 340 053,50 грн. (в гарантійному листі сума 1 341 578,87грн.- це сума боргу, яка = 1 340 053,50 грн. + 1 525,37 грн. - це компенсація витрат на оплату за розподіл потужності постачальника, яка не була заявлену у позовних вимогах).
24.05.2023 відповідач оплатив 150 000,00 грн. та 08.06.2023 відповідач оплатив 198 000,00 грн. заборгованості, копії платіжних інструкцій наявні у матеріалах справи.
Доказів того, що вказаний гарантійний лист стосується інших правовідносин сторін аніж ті, що виникли на підставі спірного Договору постачання природного газу від 16.12.2019 №ПГ08-12-16, чи доказів існування у відповідача перед позивачем іншої заборгованості аніж тієї, що є предметом цього спору, відповідач не надав.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
За таких обставин відповідач, виявляючи свою волю в частині прийняття природного газу з ресурсу позивача у спірний період, фактично своїми конклюдентними діями погодив постачання йому природного газу за ціною, встановленою позивачем в додаткових угодах №№3-8.
Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доказів сплати відповідачем заборгованості за спожитий природний газ у період з січня по серпень 2022 року у розмірі 992 052,50 грн. матеріали справи не містять.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем за спожитий природний газ у період з січня по серпень 2022 року у розмірі 992 052,50 грн., суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за спожитий природний газ за договором постачання природного газу від 16.12.2019 №ПГ08-12-16 за період з січня по серпень 2022 року у розмірі 992 052,50 грн. позивачем належним чином доведена, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.
Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 543 974,09 грн. та штраф у розмірі 10% - 249 719,85 грн.
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Відповідальність у вигляді пені та штрафу передбачена пунктом 5.2. Договору.
Відповідно до пункту 5.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків розрахунків, передбачених Розділом 2 Договору, споживач сплачує на користь постачальника, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона сплачується, від суми простроченого платежу. У разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково сплатити штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості обсягу газу, який передається у відповідному місяці поставки.
В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки штрафу та пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно та відповідно до умов Договору і вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно клопотання відповідача щодо застосування до вимоги по стягненню пені строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Як вбачається з розрахунку позивача, відповідний розрахунок позивачем здійснено за загальний період з 28.02.2022 по 28.02.2023.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст.258 ЦК України).
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 по справі №6-474цс16 зазначив, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі №6-3006цс15 та від 25 травня 2016 року у справі №6-1138цс 15.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, а тому:
1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;
2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15 та постанові Верховного Суду по справі №910/17753/18 від 28.01.2020.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №911/1563/18 від 22 липня 2019 року, положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, зокрема до 30.06.2023.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року були внесені зміни до Цивільного та Господарського кодексів України, а саме:
- доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»;
- доповнено розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців, а позовну давність до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовувати більше, ніж в один рік.
Отже, при нарахуванні пені, враховуючи той факт, що в цей період в країні діяв карантин, позивач не порушив вимог чинного законодавства щодо строків нарахування пені.
З огляду на викладене, доводи відповідача щодо пропущення строку позовної давності щодо стягнення пені не знайшли свого підтвердження.
Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 179 516,08 грн. та суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 57 164,25 грн.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків розрахунків, передбачених Розділом 2 Договору, споживач сплачує на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здйснені відповідно до умов Договору і вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сервісна компанія "Еско-Північ" до Акціонерного товариства "Готель "Мир" про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Готель "Мир" (61072, м. Харків, просп. Науки, 27-А; код ЄДРПОУ: 04824844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Сервісна компанія "Еско - Північ" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10-А, оф. 518; код ЄДРПОУ: 30732144, п/р НОМЕР_1 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346, ІПН 307321426564) суму заборгованості у розмірі 992 052 (дев'ятсот дев'яносто дві тисячі п'ятдесят дві) грн. 50 коп., суму пені у розмірі 543 974 (п'ятсот сорок три тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 09 коп., суму індексу інфляції у розмірі 179 516 (сто сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 08 коп., суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 57 164 (п'ятдесят сім тисяч сто шістдесят чотири) грн. 25 коп., суму штрафних санкцій у розмірі 10% від вартості обсягу газу у розмірі 249 719 (двісті сорок дев'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 85 коп., а також судовий збір у розмірі 30 336 (тридцять тисяч триста тридцять шість) грн. 40 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "12" лютого 2024 р.
Суддя Т.О. Пономаренко