06 лютого 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 687/455/23
Провадження № 22-ц/4820/374/24
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. ( суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Дубова М.В.
з участю представників сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 687/455/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг 2012», яка подана адвокатом Савчуком Юрієм Миколайовичем, на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Агрохолдінг 2012» про усунення перешкод у користуванні належною земельною діяльністю.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив усунути йому перешкоди у користуванні належною земельною ділянкою, площею 1,6850 га, кадастровий номер 6825283800:04:002:0099, шляхом повернення її з незаконного володіння ТзОВ «Агрохолдинг 2012».
При цьому позивач посилався, що його матері ОСОБА_2 належала земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,6850 га, кадастровий номер 6825283800:04:002:0099, що розташована на території Зарічанської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, на підставі Державного акта серії ЯЖ № 180397, зареєстрованим 20 жовтня 2009 року.
25 березня 2013 року між ОСОБА_2 і ТзОВ «Оболонь Агро» укладено договір оренди землі № 148, строком на 10 років щодо земельної ділянки площею 1,6850 га, кадастровий номер 6825283800:04:002:0099. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а після її смерті спадщину прийняли: її чоловік - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_1 та дочка - ОСОБА_4 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом кожен на 1/3 частину земельної ділянки кадастровим номером 6825283800:04:002:0099, відтак вказана земельна ділянка перебувала у спільній частковій власності.
Позивач вказує, що 17 березня 2020 року він звернувся до ТзОВ «Оболонь Агро» із заявами у яких зокрема повідомляв орендаря, що не бажає здавати йому в оренду свою 1/3 частину земельної ділянки, яку він успадкував після смерті матері. Окрім того, в одній із заяв позивач просив не обробляти його частину земельної ділянки.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_3 , і після його смерті спадщину прийняв позивач та отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке посвідчує його право власності на 1/3 частину земельної ділянки за кадастровим номером 6825283800:04:002:0099. Крім того, згідно договору дарування його сестра ОСОБА_4 передала йому своє право власності на частку вказаної земельної ділянки, таким чином на даний час він є одноособовим власником земельної ділянки за кадастровим номером 6825283800:04:002:0099.
Однак на початку 2023 року позивач дізнався, що до укладеного ОСОБА_2 договору оренди землі №148 від 25 березня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано Додаткову угоду від 18 лютого 2020 року, якою строк дії договору оренди землі продовжено до 31 грудня 2023 року. Проте, він зазначеної додаткової угоди не підписував, умови її не погоджував, тому відповідач безпідставно на даний час використовує земельну ділянку, яка належить позивачу на праві приватної власності, покладаючись на умови угоди, яка підписана невстановленою особою. Тому просив суд усунути перешкоди у користуванні належною його земельною ділянкою .
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2023 року позов задоволено, усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому земельною ділянкою площею 1,6850 га, з кадастровим номером 6825283800:04:002:0099 шляхом повернення її з незаконного володіння ТзОВ «Агрохолдинг 2012».
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Стягнуто з ТзОВ «Агрохолдинг 2012» на користь держави судові витрати в розмірі 1073,60 грн.
Стягнуто з ТзОВ «Агрохолдинг 2012» на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 3441 грн 60 коп.
Додатковим рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 27 грудня 2023 року стягнуто з ТзОВ «Агрохолдинг 2012» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
ТзОВ «Агрохолдинг 2012» не погодилося з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, вказує на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права. Так представник апелянта вказує, що відкриваючи провадження у справі судом не було вирішено питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору. До позовної заяви ОСОБА_1 надано копію пенсійного посвідчення, однак в самому позові не зазначено прохання звільнити його від сплати судового збору, згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 закону України «Про судовий збір», і в ухвалі про відкриття це питання не відображено. Також представник апелянта зазначає, що судом не прийнято до уваги той факт, що товариство виконувало умови Договору оренди належним чином, шляхом вчасної сплати орендної плати в період з 2020 по 2023 рік включно, що підтверджувалося відповідними бухгалтерськими документами та відомостями про виплату грошей. Позивач на виконання умов договору отримував орендну плату, про що свідчить його підпис у платіжній інструкції, крім того і сам позивач таких обставин не заперечував, однак суд в мотивувальній частині рішення зовсім не мотивував чому не приймає цей факт до уваги. Представник апелянта також посилався, що дію договору оренди № 148, укладеного 25 березня 2013 року між ОСОБА_2 і ТзОВ «Оболонь Агро» щодо земельної ділянки площею 1,6850 га, кадастровий номер 6825283800:04:002:0099, було продовжено, шляхом укладення додаткової угоди від 18 лютого 2020 року і на той момент вказану угоду підписували троє співвласників землі. У висновку експерта від 11 жовтня 2023 року № СЕ-19/123-23/9899-ПЧ, лише зазначено, що підпис від імені орендодавця у додатковій угоді виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, але вказаний висновок не містить інформації хто підписав угоду за позивача. Позивач посилався, що він звертався до орендаря з проханням в подальшому не використовувати ділянку, але на той час такі заяви мали подавати всі співвласники, в тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але від них таких заяв не надходило, не залучав до участі у справі в якості третьої особи і саму ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_1 після того як став одноособовим власником спірної земельної ділянки мав повідомити орендаря ТзОВ «Агрохолдінг 2012», який є правонаступником ТзОВ «Оболонь Агро» про зміну відомостей щодо власника землі, і надати докази такого повідомлення орендаря, однак цього не зробив, а звернувся до з даним позовом.
Тому з огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі представник ТзОВ «Агрохолдинг 2012» - адвокат Савчук Ю.М. просив скасувати рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Рудик В.М. подав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи викладені в апеляційній скарзі такими що не підлягають до задоволення. При цьому представник позивача, вказує, що ОСОБА_1 є одноособовим власником спірної земельної ділянки, яка була передана в оренду відповідачу, однак строк дії такої оренди закінчився 25 березня 2023 року, однак після його закінчення орендар не повертає земельну ділянку її законному власнику, тому позивач змушений був звернутися з позовом до суду. Крім того, позивач заперечує підписання ним Додаткової угоди від 18 лютого 2020 року до Договору оренди від 25 березня 2013 року, про відсутність свого бажання продовжувати відносини з орендарем ОСОБА_1 повідомляв товариство відповідними письмовими листами. Також факт відсутності волевиявлення позивача на укладення Додаткової угоди, підтверджено і висновком експерта, відтак вказаний правочин є неукладеним. Щодо доводів про отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2023 рік, то вказана виплата здійснена шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, тобто він ніяким чином не міг перешкодити перерахуванню коштів. Водночас, отримані кошти позивач вважає як неустойку за невиконання обов'язку щодо повернення земельної ділянки. Представник позивача посилається, що судом не допущено порушення норм процесуального права при відкритті провадження у справі, оскільки в додатках до позовної заяви додано копію посвідчення, з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності, а тому звільнений від сплати судового збору в силу положень Закону України «Про судовий збір».
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі Державного акта серії № ЯЖ № 180397, виданого Управлінням земельних ресурсів у Чемеровецькому районі 20.10.2009 року, була власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,6850 га, кадастровий номер 6825283800:04:002:0099, що розташована на території Зарічанської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
25 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «Оболонь Агро» було укладено договір оренди землі № 148, строком на 10 років, щодо земельної ділянки площею 1,6850 га, кадастровий номер 6825283800:04:002:0099. Право оренди на підставі даного договору зареєстровано 20 квітня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 35639083.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 2015 року вбачається, що спадщину у рівних частках по 1/3 частині земельної ділянки за кадастровим номером 6825283800:04:002:0099, площею 1,6850 гектари прийняли: чоловік - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_1 , дочка - ОСОБА_4 .
З наданої суду додаткової угоди до договору оренди землі вбачається, що 18 лютого 2020 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ТзОВ «Оболонь Агро» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №148 від 25 березня 2013 року, за умовами якої строк дії оренди земельної ділянки площею 1,685 га з кадастровим номером 6825283800:04:002:0099 продовжено до 31 грудня 2023 року, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.
22 вересня 2021 року ТзОВ «Оболонь Агро» припинено, як юридичну особу внаслідок реорганізації - приєднання до ТзОВ «Агрохолдинг 2012», про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесеного запис: 10066991120044000307.
ТзОВ «Агрохолдинг 2012» є правонаступником ТзОВ «Оболонь Агро».
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2022 року ОСОБА_1 успадкував після смерті батька ОСОБА_3 1/3 частину земельної ділянки за кадастровим номером 6825283800:04:002:0099, площею 1,6850 га.
ОСОБА_4 від своєї частки у спадщині після смерті батька відмовилася.
09 березня 2023 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, земельної ділянки, зареєстровано в реєстрі за № 225, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 1/3 частину земельної ділянки за кадастровим номером 6825283800:04:002:0099, площею 1,6850 гектари.
Таким чином, на даний час одноособовим власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6825283800:04:002:0099 є ОСОБА_1 .
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Із положень частини першої статті 627 ЦК України слідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині третій статті 640 ЦК України унормовано, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Частиною першою статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини другої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
За змістом статей 125 і 126 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
В силу частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом №161-ХІV «Про оренду землі».
Згідно з частиною першою статті 13 Закону №161-ХІV укладення договору договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Із положень частини 1 статті 14 Закону №161-ХІV слідує, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Як передбачено статтею 15 Закону №161-ХІV істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду в справі № 145/2047/16 констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користування своєю земельною ділянкою шляхом її повернення з незаконного володіння відповідача, посилаючись на те, що додаткова угода щодо продовження дії договору оренди ним не підписувалася і не укладалася.
Судом беззаперечно встановлено, що позивач додаткову угоду від 18 лютого 2020 року до договору оренди №148 від 25 березня 2013 року земельної ділянки з кадастровим номером 6825283800:04:002:0099 не підписував, такий договір підписаний іншою особою, отже сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, зокрема строку його дії, розміру та порядку виплати орендної плати, тощо, а тому такий правочин у формі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6825283800:04:002:0099 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палата Верховного Суду в справі № 145/2047/16 від 16 червня 2020 року в аналогічних правовідносинах, яка відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судом при розгляді даної цивільної справи.
З врахуванням норм цивільного законодавства та правової позиції Великої Палати Верховного Суду в справі № 145/2047/16, колегія суддів вважає, що позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права у вигляді негаторного позову шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема заявлення вимоги про повернення позивачу з володіння відповідача, належної йому земельної ділянки, та належними та допустимими доказами доведено підставність своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, що судом не прийнято до уваги той факт, що товариство виконувало умови Договору оренди належним чином, шляхом вчасної сплати орендної плати в період з 2020 по 2023 рік включно, що підтверджувалося відповідними бухгалтерськими документами та відомостями про виплату грошей, позивач на виконання умов договору отримував орендну плату, про що свідчить його підпис у платіжній інструкції, крім того і сам позивач таких обставин не заперечував, слід відхилити.
Судом встановлено, що 25 березня 2013 року між ОСОБА_2 , спадкоємцем якої і власником на даний час земельної ділянки є позивач, і ТзОВ «Оболонь Агро» укладено договір оренди спірної земельної ділянки № НОМЕР_1 , строком на 10 років, який зареєстровано 20 квітня 2023 року.
Тобто строк дії договору сплив 20 квітня 2023 року, а з позовом позивач звернувся 25 квітня 2023 року.
Таким чином виплата орендної плати позивачу за період з 2020 по 2023 рік за користування земельною ділянкою здійснювалась на підставі договору оренди землі № 148 від 25 березня 2013 року, який припинив свою дію 20 квітня 2023 року, а тому дана обставина жодним чином не впливає на права позивача щодо подачі позову на усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка після 20 квітня 2023 року перебуває в користуванні відповідача на підставі додаткової угоди від 18 лютого 2020 року, яку позивач з відповідачем не укладав.
Посилання апелянта на ту обставину, що до участі в справі не залучено ОСОБА_5 , яка підписала додаткову угоду, стороною якої також був ОСОБА_3 суд не приймає до уваги.
Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Як встановлено, позивач додаткову угоду не підписував, в нього було відсутнє волевиявлення на укладення такої додаткової угоди і своєї згоди іншим співвласникам земельної ділянки на здійснення права спільної часткової власності шляхом передачі земельної ділянки в оренду він не надавав.
Отже інші співвласники без його згоди не мали права укладати додаткову угоду щодо передачу в оренду земельної ділянки, а тому за відсутності волевиявлення позивача на укладення такої додаткової угоди і не підписання ним, така угода є неукладеною, а з врахуванням, що на даний час позивач є єдиним власником земельної ділянки відсутні підстави для залучення ОСОБА_5 як третьої особи до участі в справі.
Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права, так як при відкритті провадження у справі судом не було вирішено питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
До позовної заяви ОСОБА_1 надано копію пенсійного посвідчення, в якому вказано до наявність в позивача другої групи інвалідності довічно, в зв'язку з чим він на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому не було потреби зазначати про це в ухвалі про відкриття в справі.
Не спростовують висновків суду і інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг 2012», яка подана адвокатом Савчуком Юрієм Миколайовичем, залишити без задоволення.
Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 лютого 2024 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова