Номер провадження: 22-ц/813/2222/24
Справа № 523/4876/21
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.
Доповідач Заїкін А. П.
01.02.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 523/4876/21
Номер провадження: 22-ц/813/2222/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),
- суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ступник А.О.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Кисельова В.К. 05 квітня 2023 року, повний текст рішення складений 07 квітня 2023 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати виконавчий напис №5344 від 30.06.2017 року, що виданий приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за Кредитним договором №OD30RX09820060 від 13.12.2006 року, таким, що не підлягає виконанню; 2) стягнути з ПАТ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 - 10 000 грн., в якості компенсації за завдану моральну шкоду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач - ОСОБА_1 звернувся у відділення AT «ПРИВАТБАНК» з метою відкриття карткового рахунку для отримання заробітної плати. В процесі обслуговування працівник відділення AT «ПРИВАТБАНК» повідомив його, що він є боржником Банку оскільки у нього є не погашена заборгованість за кредитним договором N20D30RX09820060 від 13.12.2006 року.
На вказане, ОСОБА_1 повідомив, що ніколи не укладав з AT «ПРИВАТБАНК» ніяких договорів, тим паче кредитних. В подальшому, з метою врегулювання вказаної ситуації він звернувся до служби безпеки банку де повідомив про свою проблему. Під час розмови з представником служби безпеки Банку вдалось встановити черговість подій.
Позивач стверджує, що на початку жовтня 2006 року він втратив свій громадянський паспорт, з приводу чого він 09.10.2006 року звернувся до Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області з відповідною заявою.
26.11.2006 року Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області було видано ОСОБА_1 новий паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
13.12.2006 року невідома особа, фотокартка якої наявна у служби безпеки Банку, отримала кредит на суму - 5 000,00 з метою придбання телефону Nokia, використовуючи втрачений ОСОБА_1 паспорт.
Також було встановлено, що 30.06.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. було вчинено виконавчий напис за №5344 про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором N20D30RX09820060 від 13.12.2006 року у розмірі - 113 388 грн. 77 коп. та зареєстровано документ за №5344.
02 лютого 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Георгієм Володимировичем було відкрито виконавче провадження №55697491 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором №OD30RX09820060 від 13.12.2006 року у розмірі. - 113 388 грн. 77 коп., на підставі виконавчого напису № 5344 від 30.06.2017 року.
Позивач наполягає на тому, що він не отримував кредит у Банку, не підписував жодної заяви на отримання кредиту.
В процесі розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також пояснив, що ОСОБА_1 не укладав з AT КБ «ПРИВАТБАНК» будь-якого кредитного договору. Окрім того, ОСОБА_1 загубив свій паспорт та одразу звернувся із заявою до правоохоронних органів у жовтні 2006 р.. 26.11.2006 р. позивач отримав новий паспорт громадянина України. Позивач не отримував у відповідача будь-які кредитні кошти, а також не отримував товар за кредитні кошти (а. с. 2 - 12).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №5344 від 30.06.2017р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором N20D30RX09820060 від 13.12.2006 року у розмірі - 113 388 грн. 77 коп., який вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ: 14360570) про відшкодування моральної шкоди у розмірі - 10 000 грн. залишено без задоволення у повному обсязі.
Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 908 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не укладав оспорюваний договір, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що між сторонами не виникло зобов'язань за кредитним договором.
Отже, враховуючи той факт, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 були відсутні зобов'язання за кредитним договором (заяві позичальника) № ОD30RX09820060 від 13.12.2006, то необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за №5344 від 30.06.2017р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором N20D30RX09820060 від 13.12.2006 року у розмірі - 113 388 грн. 77 коп., який вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову а задоволенні вказаних вимог. Зазначив, що для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити наявність вини, а також причинний зв'язок між діями особи та її наслідками. Суд вважав, що працівники АТ КБ «ПРИВАТБАНК» під час оформлення заяви позичальника № ОD30RX09820060 від 13.12.2006р. не мали можливості встановити факт підроблення паспортного документу. В даному випадку фактично є факт наявності дій невідомої особи, яка заволоділа коштами банку, скориставшись документами позивача (а. с. 132 - 134).
Короткий зміст заяви про перегляд заочного рішення
У травні 2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просить скасувати заочне рішення, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а. с. 138 - 143).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02.08.2023 року заяву Банку про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а. с. 161 - 161 зворотна сторона).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року в частині задоволених вимог. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що: 1) судом не було враховано, що сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач отримав кредит. Вказаний факт позивачем не було оскаржено; 2) банком було надано всі необхідні документи відповідно до Переліку, тому підстав вважати незаконними дії нотаріуса не має (а. с. 166 - 173).
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.09.2023 апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.04.2023 року залишено без руху (а. с. 193 - 193 зворотна сторона).
Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 28.09.2023 року № 941/0/15-23 суддю Князюка О.В. було звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку.
На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто недоліки, зазначені в ухвалі.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.11.2023року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року(а. с. 203 - 203 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.11.2023 року справу призначено до розгляду у приміщенні у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 204).
07.12.2023 року від приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. надійшов лист про розгляд справи за його відсутності (а. с. 212).
У судовому засіданніАдвокат Мутаф В.А., діючий від імені ОСОБА_1 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» непідлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
30.06.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. було вчинено виконавчий напис за №5344 про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором N20D30RX09820060 від 13.12.2006 року в розмірі - 113 388 грн. 77 коп. та зареєстровано документ за №5344.
02 лютого 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Георгієм Володимировичем було відкрито виконавче провадження №55697491 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором №OD30RX09820060 від 13.12.2006 року в розмірі - 113 388 грн. 77 коп., на підставі виконавчого напису № 5344 від 30.06.2017 року.
ОСОБА_1 стверджує, що він не укладав з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитний договір №OD30RX09820060 від 13.12.2006 року, оскільки заяву на отримання кредиту він не підписував, будь-які кошти він банку за даним договором не отримував, а також не придбавав товар за кредитні кошти.
Встановлено, що на початку жовтня 2006 року ОСОБА_1 втратив свій паспорт громадянина України, з приводу чого він 09.10.2006 року звернувся до Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області із заявою, що підтверджується довідкою від 31/17 (а.с. 10).
26.11.2006 року Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області було видано ОСОБА_1 новий паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 (а. с. 7 - 8).
З наданої суду копії заяви позичальника № НОМЕР_2 від 13.12.2006 р., а також анкети позичальника від 13.12.2006 р. убачається, що особа позичальника була встановлена як - ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РО ОМУ УМВС України в Одеській області, дати видачі 1999 р..
В матеріалах справи є копія паспорту громадянина України на ім'я - ОСОБА_1 , серії НОМЕР_4 , який видано Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 26.11.2006 р..
Отже станом на 13.12.2006 р. паспорт громадянина України паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РО ОМУ УМВС України в Одеській області, є таким, що втратив чинність.
Між сторонами виникли правовідносини з визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення суду оскаржується, лише в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в іншій частині рішення не оскаржується, та апеляційним судом не переглядається.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам законодавства.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з оскаржуваного Виконавчого напису нотаріуса, його було вчинено, зокрема на підставі пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підстави виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, в редакції від 10.12.2014 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
На виконання вимог статті 87 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-ХІІ) Кабмін прийняв постанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).
Відповідно до пункту цієї постанови (в редакції до 13.06.2017 року) документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
При цьому для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди (договору); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою КМ України № 662 від 26.11.2014 року Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» п. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Як вбачається, 13.06.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. було вчинено виконавчий напис за №5344 про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором N20D30RX09820060 від 13.12.2006 року в розмірі - 113 388 грн. 77 коп. та зареєстровано документ за №5344.
Варто зауважити, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову КМ України № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Відповідно до частин восьмої, одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 ;грудня 2017 року (далі - КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
У частині п'ятій статті 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17, звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуваний виконавчий напис здійснено на підставі нормативного акту який визнавано нечинним поточна редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року не передбачає можливість здійснення виконавчих написів на кредитних договорах.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Колегія суддів звертає увагу, що наданий приватним нотаріусом перелік документів, на підставі яких було видано виконавчий напис нотаріуса, не містить саме кредитного договору, який був нотаріально посвідчений, останнє містить лише заяву про надання кредиту, яке не міститься в Переліку документів, на підставі яких нотаріусом вчиняються виконавчі написи.
З огляду на вказане, у приватного нотаріуса не було підстав для видачі виконавчого напису №5344 від 30.06.2017 року.
Крім того у спірному виконавчому написі зазначається, що стягнення здійснюється за період - з 13.12.2006 року по 22.05.2017 року, в той час як стягнення не може бути здійснено більше ніж за три роки.
Зазначене вище, дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
З оглядну на вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису за №5344 від 30.06.2017р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь AT КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором N20D30RX09820060 від 13.12.2006 року у розмірі 113388 грн. 77 коп., який вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 12 лютого 2024 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе